«Живу під Києвом як у Беверлі-Хіллз». Підприємниця Катерина Возіанова про переїзд за місто

Катерина Возіанова – засновниця майстерні з пошиття чоловічих костюмів Indposhiv Bespoke House. Вона живе в дореволюційному будинку в центрі Києва, ходить пішки на роботу і зустрічі. Катерина – міська жителька до мозку кісток. Ще п’ять років тому вона не могла уявити, що на все літо їхатиме жити за місто, а потім вони із чоловіком побудують власний будинок біля річки.

У партнерському матеріалі з Riviera Village Катерина Возіанова розповіла MC.today, як у дитинстві подорожувала на плоту і потрапила в бурю на базі в Конча-Заспі, чому відпочинок з видом на берег річки не зрівняється з вихідними в Києві і навіщо дозволяти собі дивитися у вікно і нічого не робити.

Туалети на краю бази й безтурботне життя

Я на всі сто міська жителька. Коли я народилася, ми жили на Печерську, потім переїхали на Майдан, на Малу Житомирську.

У мене не було бабусь і дідусів у селі. Але мій дідусь довгий час був директором бази відпочинку Міністерства фінансів у Конча-Заспі. Я їздила туди відпочивати – з народження і років до 15.

Умови на базі були аскетичними: 50 одноповерхових дерев’яних будиночків, у кожному – одна-дві невеликі кімнати. У будиночках – тільки ліжка, стіл, стільці та невелика кухня. Спочатку ми жили вчотирьох – бабуся, дідусь, я і двоюрідна сестра Даша. А через кілька років народилася молодша двоюрідна сестра і теж стала відпочивати з нами.

Душ був літній, туалети – на краю бази, йти до них п’ять-сім хвилин. Була ще баня, яка працювала два рази на тиждень, і кінотеатр, де показували «Термінатора».

Літо в Кончі – маленьке життя. У нас із друзями була компанія людей з десять, з них п’ять-шість – найближчі. З деякими ми бачилися і в Києві протягом року, але цю поїздку все одно чекали з нетерпінням – щоб увесь час бути разом.

Ми ходили на озеро та річку, ловили рибу. Збирали гриби, гуляли на лузі. Звичайний день виглядав так: прокидаєшся, снідаєш, йдеш із друзями на пляж, обідаєш, знову гуляєш або граєш у баскетбол, теніс. Потім ми вечеряли і йшли в сусідній дитячий табір на дискотеку або збиралися компанією слухати музику, грати в карти. Додому поверталися вночі.

Подорож на плотах і горілка на спір

Коли нам з Дашею було років по 10, ми з компанією друзів пішли на озеро. Там будували міст, і поруч лежали конструкції, схожі на плоти. Ми попливли на них, і я до сих пір пам’ятаю відчуття свободи, яке тоді пережила. Коли запливли досить далеко, почався сильний дощ і вітер, практично буря. Ми злякалися, причалили до берега і побігли додому. Коли повернулися, на базі вже забили на сполох і почали пошуки. Ми підбігли до будинку і побачили, що бабуся сидить за столом, на ньому – корвалол і горілка. Вона не лаяла нас, просто строго подивилася і сказала: «Мерзотниці». З тих пір ми намагалися попереджати її, якщо йшли далеко.

Ночами ми із друзями любили забиратися на дах їдальні і дивитися на зірки, що падали. Звичайно, брали із собою алкоголь. До речі, саме в Конча-Заспі я вперше спробувала горілку. Мені було років 14, і ми із другом посперечалися, хто більше вип’є одним духом. Налили по пластиковому стаканчику, випили, а далі було дуже погано. Сестра весь час бігала мені за водою. Здається, їй вдалося провести мене вночі в будинок так, що бабуся й дідусь нічого не помітили. Горілку після того випадку я, до речі, дотепер не п’ю.

Та база відпочинку в Конча-Заспі до сих пір існує. Останній раз я була там пару років тому – ми їхали по трасі і вирішили заглянути на пів години. Тепер там нові двоповерхові будинки. Але природа вже не та – ліс вирубують і забудовують котеджами. На місці луки тепер теж приватні будинки. Скрізь охорона і собаки. Але залишився, наприклад, наш пляж.

Потрапили на курорт, не виїжджаючи з області

Після школи почався університет та інші справи. Я жила в Києві і не нудьгувала за своєю природою. Навпаки, мені завжди подобалося жити в центрі міста.

Зараз я живу в дореволюційному будинку на Гоголівській, недалеко від оперного театру. Тут, з одного боку, досить тихо, а з іншого – багато кафе, ресторанів, скверів, місць для відпочинку.

У мене немає машини. Я люблю ходити пішки, і всі місця, у яких часто буваю, у пішій доступності. За містом, звичайно, такої можливості немає. Як і такої великої кількості кафе, ресторанів і культурного життя.

10 років тому ми вперше потрапили в Riviera Villas – спільний проєкт Dragon Capital і приватних інвесторів. Мій чоловік працює у Dragon Capital, і ми приїхали подивитися будівництво. Мене здивувало, що там все виглядало по-американськи – як у якомусь Беверлі-Хіллз.

А чотири роки тому в Києві видалося дуже задушливе літо. У нас тоді народилася старша дочка, і ми подумали, що непогано б зняти котедж за містом. Чоловік дізнався, що в Riviera Village здаються маленькі будиночки – щоб потенційні покупці пожили в них і оцінили, чи підходить їм це. Ми зняли такий будиночок на три місяці.

У місті мені постійно здається, що потрібно щось робити, а тут я можу просто сидіти і дивитися у вікно. За один вечір відпочиваю так, як не змогла б відпочити за тиждень у Києві.

Тоді ми прожили за містом усе літо, а потім приїжджали на вихідні. Наступного року зняли на літо інший будиночок – біля води. І тут я і чоловік закохалися остаточно: кожен день ти можеш бачити через вікно, як на річці стоять чаплі і приходять пити корови.

Спочатку мені не подобалося, що потрібно кожен день витрачати час на дорогу в центр Києва і пробки. Але я їжджу в Київ із чоловіком або водієм і в дорозі можу робити що завгодно – слухати музику, вирішувати робочі питання. На друге літо ми вирішили, що купуватимемо ділянку в Riviera Village.

Придбати дім у Riviera Village

Потоваришували із сусідами і разом відзначали Новий рік

2018 року купили ділянку, яка виходила до води. Нам хотілося зробити все під себе – висоту стін, планування. У свій будинок ми переїхали влітку 2020 року. До цього моменту народився син, і нас стало четверо.

Будинки в Riviera Village і ті, у яких ми жили в Конча-Заспі, – небо і земля. У нашому будинку є вітальня, об’єднана з кухнею, три спальні, ігрова кімната, котельня і гардеробна. На території можна грати у волейбол, настільний теніс. Є дитячі майданчики, батут, гірки. У теплу пору року дитину можна залишити з нянею, яка стежить за всіма дітьми на майданчику. Є дитячий садок і початкова школа.

Інфраструктура розширюватиметься – з’являться спа, салони краси, коворкінг. Боюся, тоді мені взагалі не захочеться їхати.

Цього року ми провели за містом усе літо, новорічні канікули і зимовий локдаун. Із друзями тут бачимося частіше, ніж у Києві, – влітку вони приїжджали майже кожні вихідні, щоб купатися в басейні, пити коктейлі у пляжному барі, кататися на байдарках і робити барбекю.

Ми потоваришували із сусідами. Тут багато людей 35–45 років, в основному сім’ї з дітьми. Частина з них – власники бізнесів або акціонери. Вони можуть працювати віддалено. Є й ті, хто постійно їздить на роботу до Києва.

Нашій старшій доньці п’ять, їй подобається і в місті, і на природі. У неї всюди є друзі. Влітку вони разом гуляють на майданчиках, купаються. Взимку ходять один до одного в гості.

Ми кожні вихідні приїжджаємо у свій будинок, тому дочка не встигає скучити. У Києві ми ходимо в кафе, магазини, на виставки і просто гуляємо. За містом хочеться не такого соціально насиченого життя, швидше якогось сімейного усамітнення. Тому, коли ми приїжджаємо у свій будинок, часто разом готуємо, сидимо біля каміна, граємо в настільні ігри. І дуже любимо влаштовувати звані обіди й вечері.

Мені б хотілося, щоб у моїх дітей залишилися такі ж спогади від дитинства за містом, як у мене з Конча-Заспи. Щоправда, у нас в дитинстві було 100% живе спілкування, а зараз у дітей воно багато в чому віртуальне. Але вони все одно бігають, стрибають, грають разом. І я рада, що робити все це в Riviera Village у мільйон разів безпечніше, ніж було в моєму дитинстві.

Думаю, ми й далі житимемо за містом улітку, а в решту часу приїжджати на вихідні. З іншого боку, п’ять років тому я не могла уявити, що хоч якийсь час проводитиму за містом у своєму будинку. Тому цілком можливо, що ще через п’ять років скажу: «Не хочу в Київ, хочу побудувати в Riviera Village будинок побільше і насолоджуватися природою».

Світлини: Дар’я Циркова

Придбати дім у Riviera Village