Максим Болдырев

У 2010 році команда КВК «Збірна КПІ» стала чемпіоном Першої Української Ліги. А у 2012 році та сама команда провела ювілейний концерт під брендом «Мамахохотала». Вони вже тоді випускали вірусні ролики на YouTube з мільйонами переглядів, але зосередились на концертах для ТБ, щоб мати змогу швидко розвиватися. Співзасновник і керівник студії «Мамахохотала» Роман Грищук називає себе цементом, який міцно скріплює всіх творчих особистостей у єдиний колектив. Журналіст MC Today дізнався, як Роману вдалося перетворити невеличкий студентський колектив на бізнес, що заробляє на гуморі 15-20 мільйонів гривень на рік. Офіс студії розташований в одному із двоповерхових житлових будинків у районі Куренівки. Всередину будинку з хорошим євроремонтом та багатьма просторими кімнатами мене впустив один із ведучих «Мамахохотала». О 9 годині ранку понеділка офіс був майже порожній. Більшість кімнат на другому поверсі розділені по проектах: від студентського сіткома «Куратори» до нового українського мультфільму «Небезпечна зона» в стилі Сімпсонів, що вийде у 2019 році. «Небезпечна зона» Сюди команда переїхала в січні. Роман Грищук мріяв облаштувати офіс в окремому будинку зі своїм подвір’ям: багато вільного простору, де можна завжди відпочити чи провести репетиції. Від КВК до власного бренду Роман Грищук народився і виріс у Києві. Ще в школі він двічі ставав чемпіоном КВК міста, отож, обираючи університет, зважав і на тамтешню команду «веселих і кмітливих». Так хлопець вибрав КПІ. На другому курсі Роман зібрав команду на своєму факультеті й переміг у змаганнях університету. Далі, об’єднавши найсильніших акторів і сценаристів університету, створив команду КВК «Збірна КПІ». Одного року вони грали одночасно у п'яти різних лігах КВК. Особливо багато ігор було на 3-4 курсі. Університет їм допомагав. Навіть викладачі йшли назустріч і давали можливість достроково складати сесію, щоб поїхати в січні-лютому на Вищу українську телевізійну лігу КВК. «Коли ми стали віце-чемпіонами першої ліги КВК і попали у Вищу українську телевізійну лігу, з нами трапився найбільший прокол. Ми поїхали на фестиваль як віце-чемпіон − самовпевнені і розслаблені. А посіли 14 місце з 16-ти. Це був неймовірний сором і провал на початку сезону, який різко приземлив нас. У той рік ми виграли першу лігу і зрозуміли, що не маємо права розслаблятися, якщо хочемо чогось досягти», − згадує Роман. У 2010 році команда КВК «Збірна КПІ» стала чемпіоном Першої Української Ліги, але вже у 2012 році провела ювілейний концерт в університеті під егідою нового бренду – «Мамахохотала» Ще в КПІ вони почали знімати ролики для Youtube і розвивати власний канал. Придумали цікавий формат — «Це так схоже на…», де комічно зображали стереотипи поведінки: студента, вчительки, мами, дівчини, офіціанта. Вони знаходили ті характерні риси людей, які резонували з аудиторією, і відео швидко підхоплювали в інтернеті. В команди не було акторів і апаратури. Камеру для зйомок взяли у студентської організації «Радіо КПІ», а акторами виступали самі або просили знайомих. «Відео "Це так схоже на вчительку" знімали в моїй школі. Головну роль зіграла моя колишня вчителька біології. Ролик подивилися майже 3 млн разів. А в "Це так схоже на маму" знялася мама знайомого хлопця з факультету. Ми її побачили і зрозуміли, що це саме той персонаж, який нам потрібен», − говорить Роман. У роликах, які зробили команду відомою, не було професійних акторів. Навчання в університеті вже завершувалось, і потрібно було вирішувати, куди йти далі. «КВК — це, звичайно, круто, але потрібно було думати про майбутнє. Ми й не планували йти на звичну роботу в офіс, а хотіли й далі творити, але вже під своїм брендом», − згадує Роман. Назву бренду «Мамахохотала» придумали на одному з брейн-штормів, аби підкреслити, що їхній гумор дорослий. Найскладнішим для команди став перехід від студентського колективу, який займається творчістю у своє задоволення, до команди, для якої гумор − це бізнес. «Коли ти почав заробляти на цьому гроші, виникають зобов’язання. Ти вже не можеш не вигадувати жарти, ти повинен змусити себе думати над новими ідеями, долаючи лінь і відсутність натхнення», − пояснює Роман. Вихід на телебачення У 2012 році Грищук із командою зайнявся пошуком телевізійного каналу для свого шоу. Спочатку обговорювали співпрацю з телеканалом «Україна», але Роман збагнув: аби писати гумор для їхньої цільової аудиторії, його команді потрібно були б подорослішати мінімум на 10 років. Тому вибрали молодіжний НЛО TV. Перший випуск «Мамахохотала-шоу» на каналі НЛО TV вийшов 1 грудня 2013 року — на наступний день після силового розгону студентів на Євромайдані. Країні було не до гумору. Проте з весни 2013 року «Мамахохотала-шоу» стабільно випускає два сезони на рік: весняний і осінній. З 2015 року команда почали їздити в концертні тури. Перші два завершились великими збитками. «Все, що ми заробили за рік, спустили тоді на концертах», − згадує Роман. Концерти в інших містах не приносять колективу багато грошей. Це більше промо бренду, зустріч із глядачами і фанатами. Фільм «Інфоголік» У березні 2017 року «Мамахохотала» разом із каналом НЛО TV випустили перший фільм — «Інфоголік». У фільмі розказується про героя Максима, який за переглядом стрічки новин не помічає нічого навколо себе. Але в одну мить новини, які читав Максим, почали по-справжньому на нього впливати. «Інфоголік» При бюджеті фільму в 4 млн, заробіток становив 5 млн. Основні витрати взяв на себе канал НЛО TV. Сама ж студія займалася написанням сценарію, а також їхні актори грали головні ролі. «На зйомках фільму сталася забавна ситуація. Актора Олега Маслюка потрібно було підстригти наголо. Ми його підстригли, і тільки потім зрозуміли, що спочатку потрібно було знімати сцени, де він з волоссям. Тому далі довелося знімати Олега в перуці». «Мамахохотала» сьогодні На сьогодні оборот студії становить 15-20 мільйонів гривень на рік. «Мамахохотала» готується до масштабного концерту, який відбудеться 14 жовтня у Жовтневому палаці. Зал вміщує понад дві тисячі глядачів. Проте крім концертів та телевізійних шоу, вагому частку в доходах студії формують корпоративи. «Корпоративи і виступи на закритих заходах — це святе, — сміється Роман. — Це те, за рахунок чого живуть багато артистів, тому що основні гонорари заробляються саме на корпоративах». «Мені за проведення корпоративу платять 1500$. Телевізійні зарплати акторів і ведучих — мізерні. Телевізор не приносить багато грошей, він дає лише впізнаваність». У своєму блозі на YouTube Роман ділиться думками і показує життя студії зсередини. Оскільки він вже майже не бере участі в концертах, власний блог став для нього важливим інструментом комунікації з аудиторією. Також одним із нових напрямків розвитку студії є створення міні-серіалів для YouTube. Першим кейсом став серіал «Касирка Люба» для бренду АТБ. Схожий проект зробила інша студія для компанії Comfy. Ще Роман зізнається − тепер він не може просто сходити й розслабитися на концерті іншої розважальної студії. «Моє сприйняття гумору деформоване, я рідко ходжу на інші розважальні концерти. Якщо піду, то буду слухати жарт, думати, як він побудований, чому зайшов людям, чому ми самі цього не придумали. Або включу скептика і думатиму, що цей жарт банальний, так вже жартували 20 років тому», − пояснює Роман.

Максим Болдырев

Від студентської команди КВК до студії з оборотом $500 тис. на рік. Історія Романа Грищука із «Мамахохотала»