Ринок NFT виріс до $40 млрд: як «вистрілила» ідея продавати цифрові картини в Україні

Сьогодні я керую успішним стартапом у галузі мистецтва й технологій, та колись у мою ідею не вірили навіть найавторитетніші для мене люди. Тож я хочу озирнутися назад і поділитися історією про віру в себе, «моменти істини», які маскувалися під проблеми та виклики, і заснування стартапу на малозвіданому ринку.

Я юристка, та це не завадило мені заснувати креативний стартап

У мене юридичний та економічний досвід, і часто це сприймають як певну перепону. Мене не раз запитували: «Як з такої нудної сфери можна перейти у щось креативне?» Так от, можна, але це не процес одного дня. Я в принципі не вірю, що справжня мотивація, яка не відпускає тебе роками, може з’явитися одного ранку. 

Мій шлях розпочався декілька років тому, коли я мешкала в Австрії і мріяла побудувати кар’єру космічного юриста. Здавалося б, це дуже далека від креативних індустрій тема, але вже тоді я зіштовхнулася з основними технологіями, які сьогодні використовує наша платформа для демонстрації, колекціонування та продажу цифрового мистецтва V-Art.

Наприклад, з віртуальною та доданою реальностями, що були звичним явищем на різноманітних космічних ярмарках і конференціях. 

Так сталось, що найчастіше я працювала зі стартапами та молодими компаніями. Мені завжди імпонувала подібна робота, оскільки на ранніх етапах кожен член команди відіграє однаково важливу роль і вирішує багато креативних питань – навіть юрист.

Я зрозуміла, що необов’язково будувати свою кар’єру за відпрацьованим і всім відомим сценарієм. Чому не взяти знання, які я здобула в університеті, та не застосувати їх до іншої галузі? Адже навіть найбільш відмінні, на перший погляд, сфери перетинаються, варто просто пошукати зв’язки між ними. 

Я жодного разу не пошкодувала, що перейшла у сферу цифрового мистецтва. А коли я думаю про те, що хотіла бути космічним юристом і працювати з Ілоном Маском, розумію, що ми з V-Art робимо проєкти на кшталт Art Spaceship, які, можливо, і допоможуть мистецтву долетіти до космосу.

V-Art – наша відповідь на запитання, що турбували всю артгалузь

Чимало проєктів, за які я бралася, були пов’язані з мистецтвом, зокрема цифровим. Це дозволило мені краще зрозуміти специфіку та болі артринку, та більше – відчути їх на собі.

Чим довше я працювала, тим більше помічала проблем:

• ризик порушення авторських прав;
• купівля підробок;
• нетранспарентність, тобто відсутність прозорої інфраструктури, зрозумілого процесу ціноутворення і відстежуваного походження та історії продажів цифрового мистецтва. 

Ми хотіли покращити ситуацію, і так з’явилась платформа V-Art. Вона передусім покликана надавати легальний і прозорий доступ до взаємодії з цифровим або оцифрованим мистецтвом. У цьому нам допомогла технологія блокчейнрозподілений реєстр даних, який підтверджує право власності та захищає право інтелектуальної власності на цифровий актив. Це сталося у грудні 2019 року, тобто до буму NFTневзаємозамінні токени – технології, що відстежують походження і фіксують історію володіння цифровим зображенням або іншим активом.

На початку було багато скепсису

Нас постійно запитували, що таке цифрове мистецтво і навіщо воно взагалі. І це не була проблема лише українського ринку. До пандемії знання про цифрове мистецтво, NFT та блокчейн були непоширені в усьому світі і сприймалися як щось утопічне. 

На перших етапах у бік стартапу лунало багато скептичних коментарів навіть від наших менторів і найближчого оточення.

Нам казали, що час цифрового мистецтва ще не настав, ринок не сформувався, а ми з нашою командою – мрійники.

Найбільше хвилювання було пов’язане з нерозумінням того, що робити з цифровим мистецтвом після його купівлі: на стіну його не повісиш і пафосної фотографії для обкладинки журналу з ним не зробиш.

Питання «І що далі?» стало справжнім рушієм для нас. Так ми прийшли до ідеї віртуальних експозицій, де власники творів і художники можуть проводити такі самі виставки, що і в фізичному світі – з урочистими відкриттями, відгуками критиків, кураторськими екскурсіями та великими галерейними залами.

Пізніше ми розширили свою відповідь на запитання «Що я можу робити з цифровим артом?» і запустили маркетплейсмайданчик для купівлі-продажу цифрового мистецтва.

Те, що здавалося катастрофою, виявилось цікавим випробуванням

Я рідко боялася представляти наш стартап перед публікою. Але я розраховувала, що ті, перед ким я виступатиму, хоча б приблизно розумітимуть, про що я говорю.

Реальність виявилася не такою райдужною: на перших же словах мене перебивали запитаннями про те, що таке цифрове мистецтво. Я переймался через це. Мені здавалося, що я та інші підприємці граємо не на рівних умовах, але якщо хтось міг без зайвих прелюдій переходити до розмови безпосередньо про його продукт, половина мого часу йшла на те, щоб пояснити, у якій галузі я працюю. 

Але пізніше виявилось, що ця ситуація зіграла мені на руку. Постійне проговорювання схожих речей, наприклад, ідей та цілей, з якими працює стартап, допомогло мені відшліфувати їх і зробити позиціювання якомога чіткішим. 

Своєрідні «труднощі перекладу» також навчили мене ефективно та зрозуміло доносити свою думку. Байдуже, стоїть переді мною професіонал криптогалузі чи той, хто жодного разу не чув терміна NFT.

Спочатку у своїй розповіді про V-Art я використовувала багато вузькопрофільної термінології, бо, як і більшість стартаперів, думала, що це додає солідності і крутості. Та виявилось, що люди не люблять почуватися дурними та навряд чи дослухають розповідь з купою незнайомих слів до кінця.

Так, одним із головних принципів комунікації стартапу стало спрощувати та розкладати по поличках складне, а не навпаки.

Випробування зробили нас тими, ким ми є

Усі сумніви щодо правильності нашого шляху розвіялися разом із нашим розвитком. Бум NFT, реакція галузі мистецтва на COVID, створення віртуальних просторів, зростання популярності цифрового мистецтва лише підтвердили, що ми там, де маємо бути. А ринок, якому не пророкували успіху в найближчі кілька років, тепер оцінюється приблизно в $40 млрд. 

Сьогодні V-Art – це платформа з більш ніж 7 тис. користувачів з 82 країн світу, у яку вкладають кошти американські інвестори та яка бере участь у відомих заходах на кшталт WebSummit. Та навряд чи ми б стали такими, якби злякалися несформованості галузі, нерозуміння та незручних запитань. Бо хтось все ж таки має формувати ринок, хіба ні?