«Війна в Україні – це не війна “десь там”, це війна в Європі»: відкритий лист Олени Зеленської до світу

Наразі ЗМІ з усього світу просять у мене інтерв’ю. Цим листом хочу відповісти всім одночасно. Це мої знаки з України.

Ми прокинулись з оголошенням війни

Більше ніж тиждень тому те, що відбувається зараз, було ще немислимим. Моя країна була спокійною, а мегаполіси, міста та села були сповнені радощів повсякденного життя.

24 лютого прокидаємося з оголошенням про початок війни. Танки перетнули український кордон, літаки вторглися в наш повітряний простір. Міста оточили ракетні установки.

Першими назву імена  дітей, що загинули

Свідок: попри слова пропагандистів кремля, вторгнення – ця «спецоперація», насправді, вбивство мирних жителів.

Найгірше читати про дітей-жертв. Восьмирічна Аліса, яка загинула на вулиці Охтирки, дід намагався захистити її своїм тілом. Або Поліна з Києва, яка загинула разом із батьками під час стрілянини.

Якщо росія вкотре заявить, що це «не війна проти цивільного населення», то першими я назву ці імена.

Свідчу, що наші жінки та діти зараз живуть у бункерах та підвалах з повітряним захистом.

Напевно, бачили фото з метро Київа та Харкова, де лежать на землі люди з дітками та домашніми тваринами. Для когось ефектні кадри, а для українців – нова страшна реальність.

Є міста, у яких сім’ї по кілька днів не можуть вибратися з бункерів. У наших дітей заняття в підвалі. А дехто вже там народжується, бо станції гасіння довелося перенести до метро.

Перше дитя війни, яке побачило не мирне небо, а бетонну стелю льоху, народилося в перший день навали. Наразі є десятки дітей, які ніколи в житті не бачили спокою.

Війна проти хворих і літніх людей – подвійний злочин

Свідчу: цю війну розв’язали не лише обстрілами цивільного населення. Люди, які залежать від постійного лікування та догляду, не можуть отримати їх.

Чи легко вколоти інсулін у підвалі? А отримувати ліки від астми під вогнем? Я вже не кажу про тисячі онкохворих, для яких довелося відкласти життєво важливу хіміотерапію та облучення.

Населення в містах повне відчаю. Люди з обмеженими можливостями здоров’я, інваліди, хворі та самотні літні люди тримаються подалі від родичів і допомагають.

Війна проти таких людей – подвійний злочин.

Наші дороги сповнені біженців. У багатьох країнах вже бачили наших стомлених жінок і дітей з болем в очах. Чоловіки виводять їх на кордони та повертаються в бій.

Замість квітів «визволителів» зустрічають коктейлями Молотова

Українці не здаються, попри всі ці жахи. Окупант вважав, що завоює українські міста одним лише спалахом війни. Але несподівано він отримав опір не лише від української армії, а й від усього населення.

Україномовні чи російськомовні українці різних політичних переконань, віросповідань і національностей об’єднались перед лицем навали як ніколи раніше.

Кремлівські пропагандисти заявили, що українці зустрінуть їх квітами як визволителів. Натомість українці зустріли їх коктейлями Молотова.

Мешканці атакованих міст домовляються в соцмережах та патрулюють будинки, допомагають самотнім, готують їжу, збирають ліки та боєприпаси для захисників. Вони просто роблять свою роботу – в аптеках, бізнесі, транспорті, на держслужбах – щоб життя тривало і перемогло.

Дякую всім за те, що тепер усі українці пішли до армії та добровільно зривають плани нападника.

російські матері мають право знати, де їхні діти

Свідчу: хоч нападник це приховує, але військових втрат з російського боку тисячі.

Ми створили гарячу лінію для матерів з росії, аби вони знали, що їхні сини не на військових навчаннях, як повідомляє кремль, а вмирають у спробах завоювати Україну.

Зніміть білі рукавички – закрийте небо

Свідчу: Україна хоче миру. Україна захистить свої кордони та ідентичність і ніколи не капітулює.

Що нам потрібно і про що ми говоримо на весь світ – закрийте небо. Зніміть нарешті білі рукавички, нейтралітет зберегти все одно не вдасться. Наступного разу путін може прийти до вас.

Закрийте небо, на землі ми виживемо самотужки.

Нам потрібні гуманітарні коридори

У містах, де триває пожежа, де люди знаходяться під завалами і не можуть вибратися з підвалів навіть за їжею, потрібні коридори безпеки для доставлення гуманітарної допомоги.

Знову прошу надати нам гуманітарну допомогу та подякувати тим, хто вже це робить. А також тим, хто захищає наших жінок і дітей. І я дякую всім людям, які збираються в містах, щоб підтримати Україну. Ми це бачимо та цінуємо. Ви чудові.

Війна в Україні – це не війна «десь там»

Звертаюся до них, гідних ЗМІ: продовжуйте показувати що відбувається в Україні та показувати світу правду. В інформаційній війні, яку розгортає росія, кожне свідчення має найважливіше значення.

Цим листом я теж свідчу і хочу, щоб світ знав: війна в Україні – це не війна «десь там». Це війна в Європі та на кордонах ЄС.

Україна зупиняє владу, яка може завтра агресивно вторгнутися і до ваших міст під приводом порятунку мирних жителів.

Якщо не зупинити путіна, котрий загрожує ядерною війною, у світі не буде безпечного місця.

Я знаю, все як кошмар і тиждень тому це здавалося перебільшенням, але це реальність, у якій ми зараз живемо. І ми не знаємо, скільки це триватиме.

Але ми точно переможемо. Ми підтримуємо один одного, і ми маємо зброю, яка називається єдністю. Єдність у любові до України.

Слава Україні.

Джерело: Facebook Олени Зеленської