Черги до 30 годин без їжі та туалетів, але пускають без заграну – що чекає українців на кордоні з Польщею

За три дні війни 100 тис. українців виїхали в Польщу, ще 10 тис. чекають на відправлення у Львові. Свою історію перетину польського кордону MC.today розповіла Олена Бурката. Вона витратила менше ніж добу на дорогу, але так щастить не кожному біженцю з України.

Зі Львова до Польщі – до трьох днів дороги

На другий день війни разом з 15-річним сином ми вночі виїхали на машині зі Львова. Інші їдуть на безкоштовних потягах у напрямку польського села Медики. Діти, жінки, старі, з речами, тваринами – більшості не вистачає сидячих місць. Та й щоб потрапити у потяг потрібно дуже старатися. Деякі люди не можуть пройти в натовпі охочих, тож їм доводиться пропускати по два-три вагони. Інші кидають валізи з речами, щоб тільки пролізти. Сама дорога – 10–12 годин без їжі та води.

Далі потрібно дійти до пункту пропуску на кордоні з Польщею. Нас довезли за 30 км до пункту пропуску «Шегині – Медики». Ми йшли пішки, бо машини рухаються дуже повільно. Стрічка з автівок розтягується десь на 20 км.

На українській стороні геть погано організована допомога. Немає ані наметів для обігріву, ані вбиралень. Бракує теплих ковдр. Не можна ні лягти, ні сісти – у чергах змучені люди стоять по дві-три доби. Багато хто стоїть з малечею на руках.

У людей закінчуються вода та ліки. Це все можна купити у прикордонних селах. Але для цього багатьом потрібно залишити дітей у машині чи своє місце в черзі.

Волонтери з Польщі потім мені розповіли, що звертались до української влади та просили організувати весь процес краще. Але всім зараз не до них.

Пропускають по паспорту, навіть протермінованому

Мені із сином дуже пощастило – на кордоні нас пустила до себе в машину польська родина. У салоні було одинадцять людей замість п’яти. Кордон ми пройшли за 20 хвилин. Загалом витратили менше ніж добу на черги та проходження контролю, але інші їдуть до 30 годин.

Зараз польські прикордонники не вимагають тестів на коронавірус і віз. Пропускають по українському паспорту, навіть протермінованому. Тварин теж можна провозити без документів. А щоб перетнути кордон з дитиною, достатньо свідоцтва про народження. Раніше, якщо їдеш без батька, потрібний був від нього дозвіл, завірений у нотаріуса.

Чула про випадок на кордоні, коли один батько просив незнайому жінку провести дітей через кордон з Польщею. На іншій стороні їх чекала мати, яка раніше виїхала на заробітки. Він сам не міг супроводжувати рідних, бо чоловіків від 18 до 60 років не випускають з країни. 

Польська гостинність

На виїзді з пункту пропуску на боці Польщі відразу стояло довідкове бюро для біженців. Волонтери облаштували місце, де можна переночувати, отримати їжу та ковдри.

Приїхало багато поляків на машинах та автобусах, щоб зустріти українців. Вони стояли з табличками з назвами міст, куди можуть відвезти людей.

Тож найскладніше зараз – дійти до українського пункту пропуску та пройти його. Зараз люди витрачають приблизно 48 годин на це. Пропускають десяток людей кожні пів години.

Радила б усім, хто буде їхати на автомобілі чи своїми силами, наступне: 

1. У машину візьміть запаси води та їжі, теплі речі та бензин. За можливості пускайте погрітись жінок і дітей та діліться запасами. У довгій черзі люди втрачали свідомість.
2. На кордоні в машину візьміть пасажирів, щоб було мінімум по сім людей. Головне – пройти контроль українських прикордонників.
3. Діліться їжею, одягом, медикаментами. Не в усіх була можливість підготуватись до тяжкої довгої дороги..
4. Заспокоюйте тих, хто панікує. Жодних конфліктів та агресії ми собі зараз дозволити не можемо.
5. Уникайте тисняви в натовпі. Про це варто подбати вагітним і батькам з маленькими дітьми.

Сьогодні, 27 лютого, відкрили ще додаткові переходи на п’яти з 14 пунктах пропуску «Нижанковичі –  Мальховіце», «Варяж – Усьмеж», «Краковець», «Смільниця» та «Грушів».

Але хочу вірити, що війна закінчиться та всі ми повернемося додому.