Чому в серпні електроенергія подорожчала на 70%. Що вам потрібно знати про світову енергокризу

19 Nov 2021

Директор ТОВ "Енерго Збут Транс".

Що спричинило світову енергетичну кризу, яка зараз ситуація в Україні та що може чекати на нас попереду, розповідає Руслан Чайковський, голова «Енерго Збут Трансу».

Що сприяло поточній енергокризі в Україні

Одна з найчастіших причин будь-якої енергетичної кризи – це те, що попит на енергоносії перевищує пропозицію. Це ми бачимо зараз. Набирає обертів глобальна паливна криза: у світі не вистачає газу, вартість якого вже зросла практично уп’ятеро. На початку жовтня ціни на нього були піковими.

Газ подорожчав з кількох причин:

світова економіка активізувалася після ковідних обмежень,
надто швидко переходимо до «зеленої» економіки,
виснажили запаси у сховищах через значну перевитрату на торішні холоди.

Через нестачу газу багатьом країнам довелося перейти на більш «брудні» види палива, зокрема нафтопродукти та вугілля. Непрямо на ситуацію вплинуло й те, що виробництво в Китаї швидко зростає і тепер він споживає найбільше вугілля у світі.

Абсолютний дефіцит вугілля став однією із причин нинішньої кризи в Україні. Через недостатню кількість запасів електроенергія в серпні подорожчала на 70%.

Міненерго заявило про те, що нестачу вугілля покриють завдяки імпорту. Дію постанови НКРЕКПНаціональна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг. щодо заборони імпорту не продовжили (діяла до 01.11.2021). Але договори не підписуються швидко, тому не зрозуміло, як скоро розв’яжуть питання з постачанням.

Роль «Енерго Збут Трансу» у стабілізації ситуації

Будь-яка окремо взята компанія не може самотужки вирішити глобальні складнощі. Так само й «Енерго Збут Транс»: ми можемо лише точково впливати на ситуацію, що і робимо.

У вересні вийшла постанова Кабміну, якою уряд дозволив співпрацю між «Укрзалізницею» та державними генерувальними компаніями. Ми робили все можливе, щоб розв’язати проблеми такого стратегічно важливого об’єкта, як «Укрзалізниця».

Враховуючи коливання цін та енергокризу, що потенційно назрівала, ми зафіксували ціну і забезпечили «Укрзалізницю» 90% річних потреб в електроенергії. «Укрзалізниця» зможе планувати витрати ресурсів, і їй не потрібно буде серйозно збільшувати вартість пасажирських і вантажних перевезень.

Ми залежимо від ситуації так само, як інші. Ми не мали можливості закупити електроенергію на тривалий період за фіксованою ціною для інших наших споживачів. З усім тим ми відстежували коливання ринку й намагалися утримувати ціну.

Багато наших споживачів користуються фіксованим тарифом. Комерційні пропозиції з відповідною послугою ми розмістили на сайті. Ми прагнемо повністю виконувати свої обов’язки перед споживачами: пріоритет для нашої компанії – неухильне дотримання договірних умов між нами та споживачем.

Основну частину нашого портфеля постачання складають державні компанії (60+ компаній), з якими підписані річні тендерні договори. Це приблизно 70% від загальної кількості договорів. Загалом наші потужності дозволяють забезпечити приблизно 370 млн кВт для «Укрзалізниці» та 40 млн кВт для інших споживачів (360 компаній з різних сфер і галузей).

Про значущість угоди з «Укрзалізницею»

Держкомпанія «Енергоатом» та «Укрзалізниця» уклали угоду за участю «Енерго Збут Трансу» як організації-постачальника, і це стало справді знаковою подією. Раніше багато чого в постачанні електроенергії для «Укрзалізниці» залежало від світового ринку, коливання цін та інших чинників. Зараз є чіткий і прозорий договір, який передбачає всі основні нюанси.

Навряд чи можливо було укласти його без зусиль з боку Юрія Момота, голови «Збут Енерджі ЛТД».

Компанія «Збут Енерджі ЛТД» належить «Укрзалізниці» та володіє «Енерго Збут Трансом». При цьому кожна компанія має свою роль. «Укрзалізниця» в цьому випадку – споживач. «Енерго Збут Транс» – сервісна компанія-постачальник, незалежна від рішень «Укрзалізниці» та підконтрольна «Збут Енерджі ЛТД», яка приймає комерційні рішення. Такий поділ зумовлений вимогами законодавства щодо поділу на постачальників, споживачів та генерувальні компанії.

Юрій Момот вірно сформулював потребу й обґрунтував ідею, допоміг із врегулюванням обсягів, цінової політики та потреб «Укрзалізниці». Він допоміг розпочати переговори Міненерго, НКРЕКП, «Енергоатому» й «Укрзалізниці».

У процесі обговорення угоди провели величезну аналітичну роботу: оцінили споживання, різницю потреб та їх прогнозування до 2024 року. У підсумку – прийнята та реалізована Постанова, яка враховує інтереси всіх сторін.

«Укрзалізниця» тепер може практично повністю забезпечити свої потреби. При цьому гарантійний внесок більше не буде «заморожуватись» на рахунках, а ставатиме оплатою за перший місяць постачань. Це дозволить «Укрзалізниці» не залучати зайві гроші для договору між «Енерго Збут Трансом» та «Енергоатомом».

Які перспективи можливі для України

Зараз потрібно якнайшвидше знизити дефіцит і відновити запаси, потрібні для поточного опалювального сезону.

Поточна енергокриза – це проблема світового масштабу. Її розв’язання значною мірою залежить від політичних рішень і взаємодії країн. Важливо знайти кроки, продиктовані наявним становищем і відсторонені від політичних конфліктів. При цьому кожна держава має насамперед зосередитись на подоланні внутрішніх проблем.

Кризи є неминучими, але вони приносять нові можливості. Будь-яка криза підштовхує до пошуку нових рішень і відходу від звичних стандартів. Якщо ми розв’яжемо наявні проблеми, це допоможе Україні стати енергонезалежною в майбутньому.

Зараз насамперед потрібно захистити населення, а потім подумати, як вирішити бізнесові складнощі. Важливо створити рівні правила для учасників енергоринку: запровадити довгострокові договори в їхніх взаєминах. Якщо компанії-постачальники зможуть пропонувати довгочасний продукт, захищений від різких стрибків, то після кризи споживачі будуть готові укладати з ними довгострокові угоди.

Якщо собівартість продукції можна буде спрогнозувати, генеральна компанія гарантовано зможе її продати на тлі довгострокових договорів. Це дозволить фіксувати загальні умови на тривалий час, що особливо важливо для планування діяльності компаній-споживачів і визначення собівартості продукції. Тому один з головних кроків – це перехід до довгострокових угод і відповідного тарифоутворення.