довіра

Бізнес кожної людини – це насправді про особисте. Це як відбиток пальця зі своєю унікальною формою та виглядом. Але ми не завжди помічаємо, коли залишаємо свої відбитки. Так і переконання: багато з них настільки нам звичні, що ми не помічаємо їх проявів у житті. Що гірше, ми не бачимо наслідків. Мій яскравий досвід про переконання був з компанією, де власник зі своїм партнером загрузли в операційній роботі і витягували все вдвох при команді у 30 осіб. Сьогодні я хочу розповісти про те, яку роль відіграють наші переконання саме в побудові бізнес-процесів. Переконання родом з дитинства Переконання формують наші дії. Вони беруть початок у дитинстві та юності, а далі ми підтверджуємо їх досвідом. Коли ми спробували щось зробити чи щось із нами сталося, ми отримуємо результат і в нас формується переконання, працює це чи ні. Коли ми йдемо далі у світ, ми його підтверджуємо. Несамостійні команди До мене звернувся власник із проблемою несамостійності команди. Він бачив, що у внутрішніх процесах щось відбувається не так. Що саме, зрозуміти не міг. Олеся Архіпова У нього велика команда, але люди в ній то змінювалися, то залишалися, але не справлялися з тим, що від них вимагали. Вони ходили з безліччю запитань до власника, і той загруз у дрібних завданнях. Шляхи розв'язання Я розпочала роботу зі знайомства з командою і склала структуру компанії. Одразу видно, що люди дійсно несамостійні і всі процеси зав'язані на двох людях – власниках. І це не давало їм можливості перейти до створення нового бізнесу, який вони хотіли і вже планували. Власники зависли в операційці. Наступний крок – особиста робота із власником. У розмові я дізнаюсь, що три роки тому в компанії була сильніша команда, але та пішла через певні обставини. Залишилося упередження, що людям довіряти не дуже небезпечно. Ми працювали із цим упередженням, щоб зняти страх зростання команди. Воно було особистим, тому відмовитись від нього або подивитись під іншим кутом самостійно у власника не виходило. Як переконання власника позначалось на команді Власник сам себе обмежував, бо мав переконання, що коли люди зростають – вони йдуть. Таке переконання сформувалось не лише від минулого негативного досвіду з командою, а й від особистих подій (зрада близьких людей, батько покинув родину в дитинстві, розлучення з дружиною). Так особисте позначилось на бізнесі. Співробітники навчались, але в бізнес-процесах не виявляли своїх умінь, і не було видно їхнього зростання. Чому? Тому що були два протилежні бажання: власник хотів мати розвинену команду; він не хотів, щоб команда занадто виросла і пішла в той час, коли в неї вже багато вклали. Власник був упевнений, що саме це обов'язково станеться. Робота з командою Паралельно з особистою роботою я провела навчання для команди з управління, щоб та зростала сама. Важливо сказати, що я не завела їм жодного нового бізнес-процесу, окрім освітнього на три тижні. Тоді почав формуватися топменеджмент компанії. Власник і його партнер почали розуміти, яких процесів їм не вистачає, та почали їх будувати, прийшла синхронізація в діях і ясність, що робити далі. Після зсуву в переконаннях компанія починає рости. Власник за півтора місяця поїхав за кордон з розумінням, що більше не боїться. Це не свідчить, що в команді все вирівнялося. Ні, поточні проблеми постійно трапляються, адже бізнес зростає і починаються нові процеси, але головне, що команда вчиться з ними справлятися. Не всі переконання погані Важливо сказати, що не всі переконання погані й обмежують нас. Деякі роблять нас нами і допомагають створювати унікальне. Переконання власника завжди відбиваються в його бізнесі. Тому що кожен бізнес будується з голови того, хто його будує. Завдяки цьому ми маємо такі різні структури, бізнес-моделі і процеси. Навіть в одній сфері може бути абсолютно різна організація бізнесу. Приклад з роботи, коли дві торговельні компанії надавали монтажні послуги: Перша мала команду, де половина були продажниками, а монтажем займалися різні люди на аутсорсі. Їх наймали залежно від місця та умов, і вони могли одне одного навіть не знати. У другій компанії був лише один співробітник, який відповідав за продаж, а більшість команди займалася монтажними роботами, робила великі закупівлі, проєктувала і займалася поліпшенням продукту. За фактом для обох бізнесів можна було б зробити одну структуру, але ми маємо різних власників. Першому було важливо, щоб він контролював продажі, тому його увага була там. Він не мав переконання, що він повинен відповідати за момент встановлення. А другий вважав, що фінальна якість роботи для нього набагато важливіша: чим краще поставиш, тим краще продаси. Якщо ми копатимемо в глибину, то: Першому дуже потрібно було визнання. Воно виражалося в закритті угоди, факті того, що клієнт вже є і продаж відбувся. Йому була важлива кількість як прояв досягнень. Другому важливо було закінчити роботу ідеально. Він перфекціоніст у виконанні, і це помітно. Чому варто звертати на це увагу Переконання – це не погано і не добре, вони роблять нас нами. Деякі з них допомагають нам, і завдяки їм ми будуємо органічні нам процеси. Є й ті, які нас гальмують, заважають отримати бажане. Важливо їх помічати і розділяти, бачити, куди ваше переконання вас приводить. Це дає ясність, чому все так, як є.

довіра

Всі процеси зав’язані на двох людях – власниках, що зависли в операційці: як образи і страхи руйнують ваш бізнес