8 звичок, які роблять вас чудовим співрозмовником

Автор книги The 500 Lunch­es Effect Нік Бендел описує для виддання Fast Com­pa­ny своє спостереження, яке кидає виклик поширеним уявленням про комунікацію. Звички хорошого співрозмовника не мають нічого спільного з харизмою або екстраверсією. Більшість людей, що вирізнялися у розмові, були тихими, невибагливими і зовсім не прагнули привертати до себе увагу. Те, що їх об’єднувало, виявилося простішим і водночас рідкіснішим: послідовна поведінка, яку можна описати, відтворити й виробити.

Перша звичка пов’язана з мотивацією. Більшість людей входять у розмову, несвідомо запитуючи: «Як я виглядаю?» Кращі комунікатори запитують: «Що цікавого є в цій людині?» Різниця на перший погляд незначна, але на практиці вона змінює все. Коли увага спрямована назовні, самоконтроль слабшає, і розмова з виступу перетворюється на справжній обмін. Співрозмовник це відчуває фізично: тиск зникає, і людина починає говорити вільніше.

Активне слухання в комунікації: чому більшість людей чують, але не розуміють

Друга звичка виглядає очевидною, але зустрічається рідко. Більшість людей слухають рівно стільки, щоб підготувати наступну репліку: вони сканують паузи і шукають вхід у монолог. Сильні комунікатори слухають із наміром зрозуміти. Їхні запитання є прямим продовженням почутого, а не зміщенням теми. Бендел зазначає: коли людина відчуває, що її справді почули, вона розслаблюється і починає ділитися більш відверто. Розмова поглиблюється без жодних зусиль.

Третя звичка несподівана для культури, де мовчання вважається незручністю. Найкращі співрозмовники не бояться пауз. Вони дозволяють розмові «дихати». Коротка тиша сигналізує: можна думати, можна зважувати слова. Саме після таких пауз, за спостереженнями Бенделя, люди говорили щось значно глибше, ніж планували спочатку. Витримати паузу, не заповнюючи її словами, означає довіряти: розмові не потрібен постійний рух, щоб бути цікавою.

Психологічна безпека у спілкуванні: як великі комунікатори створюють атмосферу довіри

Четверта і п’ята звички стосуються змагальності та енергії. Хороші комунікатори не намагаються «перемогти» у розмові: вони не домінують, не виправляють без потреби, не прагнуть здатися розумними. Навіть незгода у них звучить м’яко і запрошує до дослідження ідеї, а не до суперечки. Поряд із цим вони адаптуються до темпу і тону співрозмовника замість того, щоб нав’язувати власну енергію. Такий підхід не суперечить автентичності: він означає, що людина чуйна, а не те, що вона грає роль.

Шоста звичка руйнує ще один міф: прості запитання спрацьовують краще, ніж складні. «Що вам у цьому подобається?» або «Як ви до цього прийшли?» відкривають розмову ефективніше, ніж будь-яка хитромудра конструкція. Прості запитання знижують бар’єри: людина пояснює своїми словами те, що для неї важливо. Складні запитання можуть вразити; прості — з’єднують.

Сьома звичка вимагає свідомого зусилля: залишатися присутнім, навіть коли тема не захоплює. Бендел розрізняє симуляцію ентузіазму і справжню повагу до перспективи іншої людини. Коли хтось відчуває, що його лише терплять, він замикається. Коли відчуває прийняття, відкривається. Присутність є вибором, а не станом, і за нею стоїть рішення: дати людині увагу, навіть якщо миттєвої «користі» від теми немає.

Восьма звичка, яку Бендел називає найважливішою, об’єднує всі попередні. Найкращі співрозмовники роблять так, що поруч із ними відчуваєш психологічну безпеку у спілкуванні: безпечно говорити, не погоджуватися, сумніватися. Один із прикладів у книзі, адвокатка з кав’ярні біля гавані. Вона починала розмову з самоіронії, не поспішала, не перебивала в паузах. Своїм клієнтам вона пояснювала складні юридичні питання простою мовою, починаючи зі слів: «Ось що це насправді означає». Люди їй довіряли швидко. Вона нічого особливого для цього не «робила» — просто не тиснула.

Усі вісім звичок мають спільну природу: це дії, а не риси особистості. Жодна з них не вимагає екстраверсії, впевненості чи швидкого мислення. Вони потребують уваги, терпіння і практики. І це, за словами Бенделя, хороша новина: звичкам можна навчитися.

Чиитайте також: