Олександра Говоруха

В червні я виступила на Crisis Comms Conference у Лондоні, що організувала PR Week. Оскільки це найбільша PR спільнота і професійна платформа у Великій Британії, де членами є відомі британські компанії-лідери, це дає певний зріз індустрії і її розуміння. Отже, мої спостереження: Тут високо цінують професію комунікаційника. Бачать цінність для бізнесу і відповідно оплачують. PR в UK корпораціях — не сервісна функція, а впливова бізнес-функція, робота якої відображається на показниках успішності компанії, задає вектор її розвитку. Про це говорить те, що в компаніях комунікаціями займається повноцінний відділ або навіть декілька департаментів, які розділяють між собою напрямки комунікацій: public affairs/GR, media relations, CSR, Comms. І це я навіть не беру до уваги бренд роботодавця. Це тільки те що стосується корпоративних комунікацій. Тобто на цю сферу виділяються значні ресурси (команда, бюджет). Ще один цікавий факт: в UK PR сфері працює багато чоловіків. Навіть близько 40% аудиторії конференції складалося з чоловіків, у яких зазвичай вищі запити по зарплатні, ніж у жінок, і які рідко ідуть працювати в мало оплачувану професію. Цінність PR професії у Великій Британії також визнається великою кількістю професійних премій. Серед аудиторії я зустріла чимало PR-ників не з бізнесу: NGO, charity, державні установи. Це спеціалісти високого рівня, що ще раз підкреслює: навіть неприбуткові сфери цінують цю професію і вкладають в неї бюджет. Окремий респект PR-никам державного сектору в UK. Круті кейси, цікавий досвід, який звісно і тут стикається з бюрократією, але все одно надає приклади, на яких навіть бізнесу можна повчитися. Міжнародного досвіду у місцевих спеціалістів не так і багато або майже немає. Причина, мабуть, в тому, що їх ринок великий і самодостатній, а також місцевим притаманна певна «острівна ментальність», для них весь інший світ — це щось далеке і незрозуміле. Через Brexit британці сильно відчули свою «відірваність від материка» і вони все активніше шукають нові можливості для економічної співпраці з іншими країнами. Тому досвід міжнародного PR і розуміння інших культур і ринків тут цінується так само як, наприклад, у нас в tech індустрії. Що трішки потішило, це те що кризою на конференції досі вважають Covid-19. Був один виступ про енергетичну кризу і вартість комунальних платежів, на яку збіглися всі навіть із зони кава-брейку, ну бо це ж «ближче до тіла». А всі інші доповіді крутилися навколо досвіду комунікацій під час і після Covid-19. Мій виступ про досвід корпоративних комунікацій у війну створив враження тим, що про вірус ми вже і думати забули, та і війна стала для нас вже новою реальністю. Я дуже хвилювалася, що в моєму виступі окрім війни не буде нічого цікавого для аудиторії. Але виявилося, що кейс, яким я поділилася справив враження сам собою. Я розповідала як ми з PR командою Sigma Software Group керували репутацією компанії в найважчі місяці війни, а також придумали, організували та провели між європейський хакатон антивоєнних технологічних рішень Hack for Peace, залучивши до нього 5 країн, 42 екосистемні організації та купу медіа, отримавши охоплення в 500 тис. людей. А той факт що ми це зробили в складних умовах воєнного часу, просто підсилив ефект для аудиторії. Так що, не варто применшувати свої досягнення, треба казати про них вголос і на широкий загал, бо цей досвід може бути корисний іншим компаніям і сферам. Джерело: Facebook Alexandra Govorukha

Олександра Говоруха

PR у корпораціях – бізнес-функція, яка задає вектор розвитку компанії. 5 висновків про корпоративні комунікації у Великій Британії