Артем Лисенко – автор контенту на сайті

Пропагандистські вкиди росії іноді називають «ІПСО» – інформаційно-психологічні операції. Це сплановані дії з поширення інформації на іноземну аудиторію задля досягнення певної цілі, впливу на емоції, критичне мислення, почуття та дії цільової групи людей. Артем Лисенко То як воно працює? Не якесь конкретне ІПСО. А в цілому, як технологія. Чому люди, які не піддаються гіпнозу, не вірять маркетологам та рекламі, раптово стають жертвами інформаційно-психологічних операцій ворога? Чи знаєте ви, як вирізняти черговий інфонепотріб ворога та протидіяти йому? Розберемось в цій колонці. Уявіть: ви йдете по густо порослій доріжці. Раптом наступаєте на щось довге та округле. На додаток це «щось» підстрибує і б’є вас по нозі. Ваша перша реакція – сахнутись вбік. Можливо навіть прокричати щось пов’язане з найдавнішою професією світу. Далі у вас є варіанти: Оглянути траву і побачити там шматок шланга. Так, саме на нього ви й наступили. Побігти геть якомога далі від місця, де повзає зміюка. Це ж точно була вона, правда? Втратити свідомість, бо на вас напало щось жахливе. Ні, точно зміюка. Сприйняття події відбулось найкоротшим шляхом – тією частиною мозку, що відповідає за підсвідомість, де «живуть» закладені природою інстинкти. Зокрема – збереження життя та здоров’я. Фактично, ви повторили послідовність дій, яку реалізуєте, торкнувшись гарячої праски. А от критичне усвідомлення ситуації вмикається пізніше. А іноді взагалі не вмикається. Критичне мислення – прерогатива свідомості. Але навіть на рівні нейропроцесів ця дорога нервового сигналу більш довга. Якщо взагалі не виявляється заблокованою. Левову частку інформації та подій людина сприймає саме через підсвідомість. В ній – емоції, інстинкти, життєвий досвід, еволюційне зростання створюють численні призми, через які людина бачить події та навколишній світ. І відповідно реагує на нього. Щосекунди в наш мозок надходить близько 11 млн біт інформації. Як думаєте, скільки сприймає свідомість? Це коли ви проаналізували, обдумали, прорахували та ухвалили рішення. Лише 40 біт. Тільки 40 біт з 11 млн щосекунди людина здатна проаналізувати і усвідомити! А де ж інше? Відповідь абзацом вище. Інформаційно-психологічні операції спрямовані саме на удар по підсвідомості – емоціям, страхам та інстинктам. По тому рівню, де реакція відбулась, а ви того навіть не зрозуміли. Ви прочитали, подивились, прослухали та... запанікували, злякались, напружились, увійшли в стан тривожності. Все, російська пропаганда спрацювала. А от ваш подальший стан та дії залежатимуть від особистих навичок вмикати критичне мислення та ставити правильні питання. Взагалі інформаційно-психологічні операції спрацьовують там, де є нестача інформації. Або нерв емоцій та страхів оголений до максимуму. Ось приклад. Це скріншот одного з анонімних Telegram-каналів. Довгий час контент на ньому стосувався аналізу української політики «зсередини». Cкріншот одного з анонімних Telegram-каналів Джерелом інформації виступали невідомі джерела «в коридорах влади». Непоганий прийом, щоб викликати довіру читача і нести будь-що. Проте вердикт СБУ був категоричний: канал працює на ворога. Тож де тут пропаганда? Розглянемо окремо наведену цитату Джо Байдена. Ті, хто хоч трохи спостерігають за новинами політики та мають бодай якісь аналітичні здібності погодяться – фраза Президента США є важливою, проте доволі очевидною. Після того, як росія розпочала найбільшу війну з часів Другої Світової, система світової безпеки зазнає змін. І для її стабілізації та реформування знадобиться чимало часу. Світова безпека – це не причепуритись перед виходом з квартири. Але в цьому випадку автори працюють на випередження вашого критичного мислення. І втлумачують читачеві, що насправді Джо Байден мав на увазі довгі роки війни й занепаду, що чекають Україну попереду. Звісно, терміни закінчення війни невідомі. Але в такому випадку вас наполегливо переконують, що це надовго. Які емоції й загальний настрій це викликає? Зрозуміло, які. До речі, а чи не підкажете, хто це так наполегливо намагається вибити з вас віру і надію на перемогу і скорий мир? Звісно це ж... Хто? А невідомо, бо канал анонімний. Тому для споживачів інформації рівня junior/middle пропоную наступний лайфхак-лист, як сприймати інформаційні тексти під час війни (і не тільки): Читати новину, статтю, пост обов'язково від початку до кінця. Розуміти, що «на перехресті зіштовхнулись дві автівки» – це факт. «Магнетична аномальна зона ймовірно спровокувала аварію на перехресті» – це думка окремо взятого експерта. Або «експерта» – теж важливо відрізняти. Після того, як ви прочитали текст, закрити сторінку та переказати собі прочитане за планом: що відбулось? де і коли відбулось? де я це прочитав або прочитала? від кого про це дізнався автор? Якщо ваш переказ виглядає як «завтра апокаліпсис, про то написали в інтернеті/Telegram. Інфа сотка від брата сусіда баби Зіни, бо він дружить із другом кума того головного», то самі розумієте. Не всі негативні новини – це інформаційно-психологічні операції. Такі, на жаль, реалії війни. Проте насторогу має викликати інформація, що викликає крайні негативні емоційні стани, походить невідомо від кого та не має під собою реакції дії – зібрали речі, спустились в укриття, зробили запас палива, відправили улюбленого хом'яка за кордон. Що ще пораджу робити? Тренуватись. Це непросто, нешвидко і боляче. Адже весь період загартовування доведеться проходити через інформаційний біль, провали в тривожність, тимчасові занепади духом. Але воно того варте. Одна тренована людина здатна втримати психічне здоров’я цілої родини. І робить неефективним ще один інструмент з ворожого арсеналу.