Андрій Лісовий – автор контенту на сайті

«Поїдь на вікенд у Карпати, переключися. Або виспись. Візьми дей-офф». Знайомо? Так, це легкі пігулки, які не завжди лікують. Бо вигорання не лікується двома вихідними чи відпусткою. Це не про втому, яку можна виспати. Це про стан, коли робота починає знищувати вас зсередини. Коли прокидаєтеся без сил, навіть якщо спали 9 годин. Коли вихідні не дають бажаного «перезавантаження», бо в голові – робочі таски. Коли будь-яке нове завдання викликає не інтерес, а відразу. Коли не можете згадати, чому взагалі любили свою справу. І що тоді? Перший дзвіночок – визнати проблему. Вигорання – це не «мені просто треба відпочити». Це про системне перевантаження, відсутність кордонів і внутрішню втому від постійного «треба ще більше». Другий – не чекати дна. Бо воно завжди нижче, ніж здається. Якщо зараз не вистачає сил навіть на базові речі – це вже не просто втома (якщо не запобігти – буде гірше). Третій – не розв'язувати проблему там, де вона виникла. Якщо робочий процес висмоктує з вас усе, рішення не в «ще одній відпустці», а в зміні підходу, навантаження чи, можливо, навіть місця роботи. Відпочинок лікує втому. А от вигорання вимагає перегляду способу життя. Радикального. Як я вийшов із такої ситуації Я почав читати про проблему вигорання, говорити з людьми, які через це проходили, шукав ресурси, статті, книги, відео. Але всі рішення зводилися до того, що треба або радикально змінити умови, або продовжувати боротися із симптомами, не зачіпаючи причину. Я вирішив піти радикально – звільнився з усіх робіт і дав собі простір. Простір на те, аби не бігти, не вигадувати собі термінові таски, а чесно запитати себе: що я хочу далі? Що б я порадив тим, хто зараз відчуває, що вигорає Перегляньте свої кордони. Робота не має займати весь ваш простір і час. Вчіться казати «ні». Відстежуйте навантаження. Якщо відчуваєте, що берете на себе забагато, зупиніться і подумайте, що з цього можна делегувати або скоротити. Говоріть про проблему. З керівництвом, колегами, друзями. Не зберігайте все в собі, бо це тільки погіршує ситуацію. Давайте собі паузи. Не тільки вихідні, а й право не бути продуктивним 24/7. Ви не машина. Не чекайте крайньої точки. Якщо зараз вам здається, що ще трохи потерпіти – і стане легше, знайте: не стане. Дійте раніше. І головне: вигорають не слабкі люди, а ті, хто довго тягне на собі занадто багато. І якщо це про вас – час щось змінювати. Якщо відгукується – знайте, це дуже часта історія (багато джерел вказують, що 64% українців пережили вигорання). І це точно не «просто поганий день». Виявіть → відкрийте запобіжник → шукайте шляхи. У вас все вийде!