Дмитро Карпіловський – автор контенту на сайті

На YouTube-каналі «УкрІнвестКлуб» я все частіше підкреслюю важливість інвестицій саме в Україну та у вітчизняну економіку, а не лише в міжнародні чи «захищені» активи. І це не просто розмови. У 2025 році я поставив собі амбітну ціль – проінвестувати $1 млн в економіку України за відсутності чітких прогнозів щодо завершення війни. Це стало моїм власним челенджем та спробою відповісти собі на питання: чи здатні ми, приватні інвестори, реально підтримати країну в найважчі часи – не словами, а грошима? Чому я запустив цей челендж і чого насправді боявся Ідея інвестувати $1 млн в українську економіку з’явилася на початку 2025 року. Я хотів надихнути українців не боятися ставити перед собою великі цілі, навіть коли навколо невизначеність та виклики. Моїм завданням було показати, що інвестування в Україну – це насамперед про відповідальність і холодний розум. Про пошук і знаходження можливостей там, де більшість бачать лише ризики. А страхи були. І дуже серйозні. $1 млн – це для мене великі гроші. У країні війна, правила гри постійно змінюються, рівень невизначеності на максимумі. Відповідно, я боявся втратити значну частину капіталу. З іншого боку, я усвідомлював, що люди з досвідом і капіталом у буквальному сенсі мусять інвестувати в країну, і, попри ризик, я хотів бути прикладом для інших. Тому я балансував між страхом і відповідальністю і зміг досягти високих результатів. Моя інвестиційна логіка Хаос давно став нормою цього світу, проте, моя інвестиційна логіка була чітка, виважена і прагматична. Моїми топовими напрямами для інвестицій стали енергетика, готельна нерухомість, логістика та сервісні бізнеси (зокрема таксі). З урахуванням того, що енергетика сьогодні є однією з найбільш зруйнованих галузей, саме вона і стала основою челенджу. Адже саме ця сфера найбільше потребує капіталу й може давати високу рентабельність. Руйнування маневрової генерації означає роки високої вартості електроенергії та постійний попит на нові енергетичні об’єкти. Це ринок, у якому можна працювати довго й системно. Тут для мене поєдналися соціальна важливість і бізнес-логіка: що складніше стає країні, то важливіші ці інвестиції. Це принцип антикрихкості: ситуація загалом може погіршуватися, але конкретний інвестиційний об’єкт – навпаки може ставати сильнішим. Крім того, війна часто створює локальні дисбаланси. Я намагався бути бенефіціаром цих змін. Коли людям стало складніше виїжджати за кордон, зріс внутрішній попит на комфортний відпочинок в Україні. Так з’явилися інвестиції в готельні проєкти. Коли логістика набула нового значення – стало цікаво інвестувати туди. Коли сервісні бізнеси змогли швидко адаптуватися – з’явилися прибуткові рішення і там. Так, я інвестував у таксі, а саме – у китайські електрокари і вже за декілька місяців цей сервіс показав високу рентабельність. Висновки челенджу Частина проєктів уже дала результат: є угоди з екзитами, є бізнеси, що генерують дохід. У готельній нерухомості були перепродажі з дуже хорошою дохідністю – в одному з кейсів річна дохідність склала 222%. В енергетиці об’єкти перебувають на фінальній стадії запуску – генерація доходу очікується найближчим часом. Цей челендж навчив мене головного: інвестувати в Україні можна й потрібно, але це історія не про сліпу віру. Скоріше, про аналіз, прискіпливе зважування ризиків, холодну голову й готовність брати відповідальність. Приватний інвестор, який заходить зараз, стає частиною бази, на якій буде зростати економіка наступні 10–20 років. Тож кожна зважена інвестиція є стратегічною ставкою на майбутнє. І наостанок: я не взяв цей мільйон «з валізи». Щоб розпочати челендж, мені довелося продавати деякі активи і спрямовувати весь вільний дохід в інвестиції. Це був усвідомлений вибір між комфортом і внеском у майбутнє. Наразі я не знаю, про що буде мій наступний челендж. Можливо, він буде про донати, а можливо – про інвестиції у власний бізнес в Україні. Але я точно знаю одне: страх – не привід нічого не робити. Інвестувати під час війни – це ризик. Але не інвестувати взагалі – ризик не менший. Головне – вчитися, аналізувати і приймати зважені рішення. Лише так приватні інвестори можуть стати реальною рушійною силою економіки навіть у найважчі часи.