Олена Якубовська

Минулого року ми почали працювати над проєктом нового ресторану – раменної у Львові, на 8 березня цього року планували відкриття. 23 лютого ми цілий день робили фото- та відеосесії меню, а наступного дня хотіли зустрічати меблі та посуд для закладу. Але раптом в наші плани увірвалася війна. Ідея раменної прийшла після подорожі в Японію 2019 року я була в Японії. В одному з кварталів Кіото спробувала рамен у місцевому рамен-барі. Нічого смачнішого і простішого у своєму житті я не їла! Бульйон, локшина, яйце та м’ясний рулет – але той бульйон настільки мене вразив, що я не могла про нього забути. Меню закладу було невеликим: декілька видів рамена, місцеве пиво, сливове вино та безалкогольні напої. Мені сподобалася ця ідея – все просто, смачно, дуже великі порції – і я вирішила реалізувати її в Україні. Але з поверненням додому стали заважати побоювання «не потрапити в запит» споживача, адже з популярністю суші в нашій країні важко конкурувати. А потім почалася пандемія ковіду і все завмерло на півтора року. Влітку минулого року я переїхала до Львова і, як побачила коворкінг Futura Hub, подумала: «Саме тут не вистачає рамен-бару». Адже основна маса коворкерів – молодь з ІТ-індустрії, яка цінує свій час, має гнучкий графік і слідкує за трендами. Вони люблять смачно поїсти й часто їдять не вдома. Я вирішила, що азійська кухня точно стане їм у пригоді. До лютого цього року ми вже багато грошей вклали у проєкт. Наприкінці місяця в нас було майже все готове – кухня, 80% команди. Ми тільки чекали на посуд, меблі та деякі елементи декору. «Почалося, Київ бомблять. Війна» 24 лютого я прокинулася у Львові від звуку сирен за вікном. Не одразу зрозуміла, що трапилося, хоча напередодні всі обговорювали війну. Взяла телефон і побачила купу пропущених дзвінків і повідомлень від друзів, колег і знайомих: «Почалося, Київ бомблять. Війна». Я киянка, мої батьки живуть у Києві. Я спочатку подзвонила їм, а потім команді та нашим колегам із Re+ bureau, які розробляли дизайн закладу. Сказала, що заморожуємо проєкт до стабілізації ситуації у країні. А після цього впала в ступор. Перший місяць війни ми не робили взагалі нічого, закрили приміщення та чекали. Щодо команди – більшість виїхали до безпечних країн, дехто вступив до ТрО, інші пішли волонтерити, проте ключові люди залишилися у Львові. Ми чекали місяць, а потім я подумала: «Багато хто каже, що зараз ресторани не на часі. А коли на часі?» Із 2008 року ми живемо від одного потрясіння до іншого: економічна криза, Революція Гідності 2014 року, воєнні дії на сході України, COVID-19, а тепер повномасштабна війна росії проти нашої країни. Навіть у війну люди хочуть до людей, хочуть відчувати хоч якусь крихту «нормальності» життя. Людям потрібні робочі місця, а державі – податки. Дуже важливо, що з перезапуском бізнесу ми стали співпрацювати із благодійним фондом Ridni. Він опікується дітьми, що постраждали від наслідків війни. Тому ми почали відновлювати роботу – закінчили ремонт і декорації, підібрали нових людей у команду й навчили їх. 10 червня відкрили заклад у тест-режимі, а за два тижні запустили доставку через Glovo. Друзі та рідні підтримують, проте запитують, чи не страшно. Бізнес – то така історія, де на певному етапі треба брати і працювати руками самостійно, приймати неприємні рішення й оптимізувати деякі процеси, якщо хочеш вижити. Ось що ми радимо тим, хто відкриває або перезапускає бізнес під час війни Чітко вивчити цільову аудиторію, прописати для неї tone of voice і слідувати йому. Якщо вам, наприклад, захочеться використати прийоми ситуативного маркетингу та запостити на сторінці вашого бізнесу мем з Медведчуком або фото Арестовича тільки тому, що так хтось уже зробив і отримав шалений розголос у пресі, подумайте, чи зрозуміє це ваш клієнт. А також чи є це доречним саме для вашого бізнесу та чи зробите ви це краще за ваших конкурентів. Приготуватися до того, що люди у стресових обставинах відкриваються з абсолютно неочікуваних боків. Це створює певні складнощі в роботі. Коли ми перезапускалися, були готові до труднощів у комунікації всередині команди, але точно не були готові до них з топменеджментом деяких компаній, у яких ми замовляли товари та послуги. Хочеться звернутися до всіх власників бізнесів: навчіть менеджмент спілкуватися із клієнтами. Не ховатися від них і не відмовчуватися, володіти офіційною позицією компанії і насамперед мати ту офіційну позицію в обставинах форс-мажору. Якщо ви пообіцяли написати листа або перетелефонувати завтра – зробіть це. Навіть якщо відповіді чи рішення немає, так і кажіть – рішення немає. Робіть те, що виходить у вас найкраще і не відступайте від цього. У Sakae Ramen Bar ми, по-перше, за смак і якість їжі, по-друге – за привітний і дружній сервіс, по-третє – за деталі й естетику в усьому. Ми дуже любимо гарне паковання страв: від брендованих пакетів до паковання паличок і серветок на столах. Ми віримо: якщо вкладати в заклад не лише кошти, а й любов і власний час, турбуватися про кожного гостя, то маркетинг лише підкреслить особливості вашого бізнесу. Щодо планів на майбутнє – зараз життя може змінитися за один день. Основна наша мета – працювати. Для людей, для команди і для економіки країни та допомагати тим, хто цього потребує. Більше зараз немає планів – коли переможемо, тоді плануватимемо.

Олена Якубовська

«Кажуть, зараз ресторани не на часі. А коли на часі?» Я відкрила заклад під час війни, і ось як це вдалося