Інна Лукайчук – автор контенту на сайті

Час від часу я передивляюся записи наших онлайн-занять. Треба бути в курсі, як працюють методики навчання в Englishdom і що можна покращити. І коли я вперше побачила чоловіка явно за шістдесят на уроці, я подумала, що він доєднався помилково. Ну, максимум, щоб сказати, що його онуки не буде на занятті. Уявіть моє здивування, коли він почав старанно відповідати на питання викладача. Не ідеально, з помилками, але кожного разу, коли викладач його виправляв, студент лише кивав головою та занотовував усе в зошит. Статистика каже, що 88% українців старше 50 років не знають англійської або розуміють лише окремі слова та фрази. Про вільне володіння взагалі не йдеться – ним можуть похвалитися лише 0,1% чоловіків та жінок цієї вікової категорії. Проте мій досвід показує, що все більше представників старшого покоління прагнуть вивчити англійську. Студенти 50+ займаються разом із молоддю – це нормально й цілком звично зараз. І часто вони показують на уроках навіть більше старання, ніж двадцятирічні. Чому так відбувається та для чого старшим українцям англійська, читайте далі. Англійська як форма протесту проти ейджизму Боротьба з ейджизмом в Україні вже давно вийшла на державний рівень. За фразу у вакансії «шукаємо спеціаліста від 18 до 35 років», компанія може отримати чималий штраф. Ейджизм нікуди не зник – про нього просто стали менше говорити. Але ринок праці в умовах війни реагує на нові виклики. Великий відсоток працездатних українців виїхали за кордон, а багато хто на фронті. Саме тому зараз час можливостей для представників старшого покоління. Проте навіть кваліфікованому спеціалісту віком 50+ вкрай важко знайти нову роботу. Багато рекрутерів усе ще вважають, що старші співробітники не гнучкі, не вміють навчатися нового та важко знаходять спільну мову з молодими колегами. Вивчення англійської стало однією з форм протесту старшого покоління. Вони прагнуть довести упередженим рекрутерам, що навіть у 50+ можна успішно здобувати нові знання та легко влитися в молодий колектив. І вони чудово із цим справляються. Я спілкувалася зі Світланою, однією з наших студенток. Їй 53 роки. Вона працює в міжнародній компанії – англійська їй треба переважно для роботи з документами. Світлана вже мала рівень A2 – цього їй вистачало, щоб обробляти текстові дані. Тому мотивації вивчати мову далі не було. Але все змінилося, коли вона хотіла отримати підвищення і стати керівницею відділу, але замість неї обрали іншу людину – молодшу й зі значно меншим досвідом. А все тому, що та людина добре знала англійську та могла спілкуватися з іноземними партнерами, а Світлана не володіла мовою на розмовному рівні. Саме бажання довести, що вона може вивчати нове і вдосконалюватися як професіонал, стали поштовхом до відновлення занять. Але навіть якщо англійська мова не потрібна для виконання робочих завдань, українці 50+ вивчають її, щоб донести просту, але важливу думку: вони можуть принести користь і суспільству, і бізнесу. Старшим людям може важче вдаватися граматика й лексика, але вони зазвичай старанніші на заняттях, майже завжди виконують домашні завдання та значно рідше кидають навчання посеред курсу. Саме це допомагає студентам 50+ досягати своїх цілей у вивченні англійської, отримувати задоволення від навчання та ще й мотивувати інших студентів, що вчаться поруч із ними. Вчитися все життя – це нова реальність Я впевнена, що люди старшого покоління глобально переосмислюють принципи навчання. Ще 30-40 років тому ви могли здобути вищу або професійну освіту й потім працювати за спеціальністю наступні 5-7 років без жодного додаткового навчання. Зараз швидкість впровадження нових технологій вища в рази. Наприклад, у маркетингу нові інструменти та тактики з’являються кожного місяця, а кардинальні зміни у сфері трапляються кожні 2-3 роки. Залишатися висококваліфікованим спеціалістом можна лише в тому випадку, якщо систематично здобувати нові знання та вміння. Спеціалісти можуть мати колосальний досвід роботи, проте якщо вони не вміють вчитися, їхня цінність як професіоналів падає. Саме тому англійська мова входить у трійку найбільш розповсюджених навичок, які здобувають українці будь-якого віку, щоби підвищити свою цінність на ринку праці. Страхи українців 50+, коли вони вивчають англійську Поруч із високим ентузіазмом і мотивацією наші старші студенти мають і значну кількість побоювань та переживань, що не притаманні іншим віковим категоріям. Часто вони засновані на попередньому негативному досвіді: більшість чоловіків та жінок 50+ раніше пробували вивчити англійську самостійно або з викладачем, але без особливих успіхів. Ось із якими труднощами українці старшого віку стикаються найчастіше: Побоювання, що уроки будуть як у школі Студенти 50+ не знають, як побудовані сучасні системи онлайн-навчання. Більшість із них із ними не стикалися, тому помилково думають, що вивчення англійської буде схоже на уроки в школі чи університеті. Такі, де сувора вчителька стукає олівцем у журналі та повільно обирає наступну жертву, примовляючи «Так… до дошки піде…». Або такі, де беземоційний викладач просто приходить і із шаленою швидкістю начитує лекції, не надто переймаючись, засвоїли студенти курс чи ні. Насправді онлайн-освіта навіть і близько на це не схожа. Наприклад, ми виробили для себе таку структуру онлайн-занять: 10% перевірки домашнього завдання. На випадок, якщо хтось не до кінця зрозумів тему останнього уроку та потребує підтримки. 20% на вивчення нової граматики та лексики. Теорії має бути мінімум, бо всю нову лексику і граматику студенти відразу ж відпрацьовують на практиці. 70% удосконалення практичних навичок використання англійської. Читання, аудіювання, діалоги, обговорення – усе, щоб розуміти мову комплексно. Студенти, старші за 50 років, часто приходять з ідеєю, що їх будуть вчити чогось на кшталт London is the capital of Great Britain або Who is on duty today – і майже всі дивуються, що насправді навчання може бути цікавим і захопливим. Мовний бар’єр через страх зробити помилку Сильний страх помилитися – це наслідок радянської системи освіти. Я знаю, про що кажу, адже закінчила школу ще до незалежності України. Тоді вважалося, що будь-яка помилка – це соромно й не личить нормальному учню. Мабуть, саме це впливає на процес вивчення англійської найсильніше. Протягом кількох перших місяців занять ми бачимо дуже схожу поведінку студентів 50+: вони радше будуть мовчати, ніж дадуть відповідь, у якій не впевнені на 100%. Цей страх сидить настільки глибоко в підсвідомості, що мозок просто блокує будь-які спроби взяти участь у дискусіях чи проявити ініціативу. Інколи бувають ситуації, що старший студент із рівнем А2 просто не може відповісти навіть на найпростіші питання, коли долучається до розмовного клубу. Найперше, викладачі працюють саме із цим. Студентам рекомендують доєднатися без відео та аудіо та впевнитися, що помилки – це нормально, а помилятися зовсім не соромно. Бо навіть якщо сказав щось не те, ніхто не буде сміятися. Помилки – це лише точки для особистого зростання. Важко відстежувати власний прогрес Вивчення іноземної мови – тривалий процес, тому відстежувати свої успіхи досить складно. Для перших осяжних результатів потрібно щонайменше 3-5 місяців регулярних занять, проте вже за місяць-півтора початковий ентузіазм падає. Людина вважає, що позитивних зрушень немає – і саме тоді найбільший ризик, що вона кине навчання. Зі студентами 50+ ситуація ще гостріша. Більшість із них і так відчуває невпевненість у своїх силах, а неможливість відстежити прогрес демотивує ще більше. Саме тому більшість самостійних спроб вивчення англійської не дають результату. Навіть портали на кшталт Duolingo з елементами гейміфікації та можливістю переглянути кожне вивчене слово, не допомагають – студентам старшого віку потрібен індивідуальний підхід. Щоби про прогрес їй казала реальна людина, а не бот. Страх, що викладач буде ставитися упереджено Часто викладачі просто не можуть правильно підлаштуватися під швидкість навчання студента. Через це виникають неприємні ситуації, коли вчитель поводить себе непрофесійно. Найчастіше студенти 50+ переймаються, що до них ставитимуться зверхньо, бо більшість із них вчиться повільніше, ніж молодь. Тут важливо зрозуміти: якщо старший студент змінює вже третього викладача, то проблема не в студенті, а в методиках навчання. Якщо викладач не володіє спеціальними навчальними та психологічними інструментами, тоді навчання буде нестабільним. А учень у такому випадку майже завжди відчуватиме відсутність уваги до його потреб. Дуже важливо, щоб студенти 50+ мали змогу без жодних пояснень та труднощів змінити викладача чи обрати іншу групу розмовного клубу. Це допомагає їм знайти вчителя, з яким вони почуватимуться комфортно – а це в рази покращує результати. Англійська – це не про вік, а про бажання вчитися Пам’ятаю, коли я після закінчення університету прийшла на роботу в «Київстар». Тоді мене дуже здивувала керівниця відділу. Їй було трохи за 40, а вона лише розпочала вивчати англійську, а вже в 50 – керувати автомобілем. А зараз я розумію, що у свої 45+ я теж хочу опанувати безліч нових умінь та знань: вивчити португальську, грати на фортепіано, навчитися програмувати – і це тільки початок. Зараз у нас вчиться понад 1 200 студентів за 50. Найстарший наш учень вирішив вчити англійську, щоб урізноманітнити своє дозвілля. Каже, що хоче спілкуватися із цікавими людьми з усього світу. І знаєте – у нього чудово виходить. За пів року занять він отримав уже міцний рівень А1 і планує вчитися далі – щонайменше до рівня В1. Так, студентам старшого віку потрібно трішки більше уваги. Проте я впевнена, що вивчення англійської не залежить від цифри в паспорті. Головне – мотивація, вміння працювати над собою та чітка ціль, для чого саме вона потрібна. Робота, дозвілля, спілкування з іноземцями, подорожі – підходить усе. У нас навіть є студенти, що вчать англійську, щоб краще порозумітися з друзями в улюбленій онлайн-грі. Усе у ваших руках – і вік цьому не завада.