Оксана Цвігун – автор контенту на сайті

У лютому 2022 року я виїхала з України з думкою, що це – тимчасово. Валіза – маленька, квиток – туди 6-го й назад 24 лютого 2022 року. Я і гадки не мала, що назад уже не буде. Попри це, я завжди була людиною руху. Мене тягнули нові виклики – як професіонала, як жінку, як просто людину, якій швидко стає нудно в зоні комфорту. Подорожі – моя слабкість, а ідея колись попрацювати за кордоном жила десь у далекому «можливо». Ідеально – у Франції (бо де ж іще кар’єристці з любов’ю до стилю, мови і круасанів?). Тоді мені здавалося, що переїзд – це про кар’єру. Але із часом прийшло інше розуміння: еміграція – це не про роботу. Це про гнучкість, витривалість і вміння починати спочатку. Навіть коли здається, що ви вже все вибудували – і кар’єру, і себе. Мій шлях почався з України Я народилася і побудувала більшу частину кар’єри саме в Україні. Україна дала мені майже все: освіту, друзів, перші управлінські позиції і головне – відчуття, що ваш успіх залежить не від обставин, а від вас. Я працювала з міжнародними компаніями, зокрема в L’Oréal, і саме тоді засвоїла ключовий принцип: хочете бути профі світового рівня – працюйте утричі більше, ніж від вас чекають. Особливо, якщо ви – жінка в топменеджменті. Мені справді подобалося те, що я робила. Але десь усередині зріла думка: цікаво, як бізнес працює там, де менше хаосу й більше системності. Там, де можна не виживати, а реалізовувати потенціал на повну. Бійтеся своїх бажань. Вони мають звичку здійснюватися – і найчастіше тоді, коли не чекаєте. Панама: перший культурний шок Моя відпустка в Панамі збіглася з першим днем повномасштабної війни в Україні. Я була не готова – як, власне, і ніхто. Рейси скасували, і їх навіть не планували поновлювати. І тоді я вирішила: якщо вже я тут застрягла – час шукати роботу. Так-так, у Панамі. Це рішення здалося дивним майже всім моїм друзям і знайомим. Але мій міжнародний досвід зіграв свою роль – уже за два місяці я отримала офер від компанії Pandora. Я досі памʼятаю перші дні: тропічна спека, іспанська мова, зовсім інший ритм життя. Після України, де всі кудись біжать і ставлять дедлайни ще до початку проєкту, мене вразила місцева легкість. Люди посміхаються, не підвищують голос, і якщо кажуть mañana, це може означати «завтра», «післязавтра» або «коли-небудь, але точно не сьогодні». Професійно це був справжній виклик. Я керувала e-commerce у великому міжнародному офісі, і швидко зрозуміла: підхід «все під контролем і на вчора» тут просто не працює. Довелося вчитися: слухати, а не тиснути; розуміти емоції, а не лише метрики; адаптуватися до культурного коду – і з латинської мильної опери створити робочу структуру. Іспанська мова, нова команда, тропічний клімат, комарі та океан за вікном – ніщо із цього не заважало працювати. Навпаки – довелося працювати ще більше, ніж в Україні. Регіон був одним із найдинамічніших у Pandora, а плани – відповідно амбітні. Панама навчила мене головного: якщо ви справжній професіонал – то ні нова культура, ні інша мова, ні те, що навколо все має вигляд відпустки – пальми, тропіки, екзотика й океан за вікном – не завадять вам викладатися на повну. Америка: перезбір себе За кілька років я переїхала до США. Здавалося, тепер усе буде простіше: мова знайома, бізнес-середовище зрозуміле, правила чіткі. Але Америка швидко перетворилася на тест на зрілість. Тут нікого не цікавить, ким ви були раніше. Неважливі ваші посади, досягнення чи регалії – лише те, що ви можете зробити тут і зараз, в Америці. І це усвідомлення далося мені непросто – і професійно, і внутрішньо. Я зрозуміла: треба починати з нуля. І почала – з простого, але важливого кроку: виходу в нове середовище. Я свідомо почала будувати нові зв’язки: спілкувалася з людьми, вступала в локальні ком’юніті, жіночі бізнес-групи, клуби, де говорили тією ж мовою – не лише англійською, а й мовою амбіцій і підтримки. Поступово повернулась і професійна енергія. Я допомогла створити бренд у сфері dog wellness – Pawgress Nutrition – для європейської компанії та американської інфлуенсерки, і паралельно консультувала бізнеси у сфері e-commerce. Так крок за кроком формувалась моя нова карʼєра в Америці. І я знову переконалась: люди купують не в компаній – а в людей. Автентичність зв’язки, і репутація значать більше, ніж найкращий маркетинг. Америка навчила мене ще одному важливому уроку: просити про допомогу – це не слабкість, а сила. У нашій культурі це часто сприймається інакше, але тут – це частина професійної зрілості. Саме завдяки відкритості, новим зв’язкам і людській підтримці я відновилася швидше, ніж могла уявити. Еміграція – не про втечу, а про розвиток Коли я озираюся назад, розумію: переїзд – це не втеча від труднощів, а зустріч із собою. Не зручна, інстаграмна, а справжня – у нових обставинах, без звичного ґрунту під ногами. Кожна країна дала мені свій урок: Україна навчила працювати швидко, брати на себе відповідальність і досягати результату за будь-яку ціну. Панама показала, як залишатися собою – навіть коли навколо інша мова, інша культура, інше розуміння темпу, дедлайнів і взагалі бізнесу як такого. США навчили не боятися починати з нуля, будувати репутацію заново – не на титулах, а на діях. Цей шлях зробив мене гнучкішою, сильнішою – і, головне, чеснішою із собою. Якщо ви зараз думаєте про переїзд, ось що я скажу: виїхати завжди встигнете. Але спочатку зробіть максимум там, де ви є. І якщо все ж таки наважитесь – не намагайтесь відтворити старе життя. Створіть нове. Мої 5 порад тим, хто збирається переїжджати в цю країну: Плануйте заздалегідь: визначте, де будете жити, як покривати витрати й на чому заробляти. Мова – ключ. Без неї легко застрягнути на низькокваліфікованій роботі. Будуйте зв’язки. Друзі і знайомства відкривають двері швидше, ніж резюме – не соромтеся просити поради та підтримки. Дайте час на адаптацію. Реальність така: потрібен щонайменше рік, щоби почуватися впевнено. Дбайте про ресурсність. Спорт, прогулянки, навчання чи маленькі подорожі допоможуть зберегти енергію і не вигоріти в процесі адаптації. Не нехтуйте підтримкою – звертайтесь до психологів, коучів чи інших важливих для вас професіоналів та людей. Еміграція – це не кінець історії, а її новий розділ. І в цьому розділі найважливіше – не країна, а те, ким ви стаєте.