Ватаманюк Орест

Війна, розв’язана Росією проти України, принесла не лише руйнування міст і сіл, а й безліч особистих трагедій. Щодня ми чуємо про загиблих – цивільних і військових, дорослих і дітей. Ми у The First The Last відчули, що потрібно створити місце, де кожен із них залишиться в пам’яті назавжди. Так народилася ідея платформи «Закриті очі». Ідея та мотивація створення платформи Перші місяці війни були хаотичними. Потік новин, біль утрат, нескінченні повідомлення про зниклих безвісти. У той момент ми зрозуміли: нам потрібен простір, в якому ми могли б не лише фіксувати імена загиблих, а й розповідати їхні історії. Це мало стати не просто цифровою базою, а своєрідним мартирологом – місцем, де пам’ять перетворюється на голос. Разом із командою The First The Last ми взялися за створення платформи. Від самого початку ми знали, що вона повинна бути відкритою та доступною для кожного, хто хоче розповісти про рідних і близьких, які стали жертвами війни. Виклики реалізації: робота в умовах війни Розробка «Закритих очей» відбувалася у складних умовах. Частина команди працювала з України, постійно переміщуючись у пошуках безпеки, інші – з-за кордону. Ми стикалися з відключеннями електроенергії, нестабільним інтернетом і найголовніше – з постійною емоційною напругою. Але це лише додавало мотивації: ми знали, що робимо важливу справу. Концепція та функціональність сайту Головним викликом для агенції The First The Last було поєднати зручність та емоційний складник. Ми прагнули зробити платформу простою у використанні, але водночас такою, що передавала б атмосферу пам’яті та поваги. Легка навігація, структуровані дані, стриманий дизайн – усе це допомагає користувачам швидко знаходити необхідну інформацію. Але важливіше інше: кожен, хто заходить на сайт, відчуває не просто статистику, а реальні людські історії. Значення платформи для суспільства Платформа стала не лише місцем пам’яті, а й інструментом інформування світу про масштаби трагедії. Вона отримала відгук не лише в Україні, а й за її межами. Фонд «Бабин Яр» підтримав нашу ініціативу, а перша леді України Олена Зеленська згадала про нас у своєму блозі. Також агенція The First The Last отримала за сайт престижну нагороду Red Dot у сфері дизайну. Та найголовніше – люди. Щодня до нас звертаються ті, хто хоче внести імена своїх загиблих рідних. Це доводить: платформа потрібна. Перспективи майбутнього Я впевнений, що «Закриті очі» – лише початок. Ми маємо продовжувати збирати історії, щоб жодне ім’я не було забуте. Збереження пам’яті – це не лише про минуле, а й про майбутнє. Адже, поки ми пам’ятаємо, трагедії мають шанс не повторитися. Цей проєкт довів мені, що технології можуть бути інструментом правди, а пам’ять про загиблих – живою. Ми не можемо повернути тих, хто загинув, але ми можемо зробити так, щоб їх пам’ятали.

Ватаманюк Орест

Війна забирає життя, але не пам’ять: як ми створили платформу «Закриті очі» для вшанування загиблих