Сергій Герус – автор контенту на сайті

2009 рік. Мені 21. Я щойно відкрив власний бізнес – продаж і монтаж систем GPS-моніторингу транспорту. Офісу не було. Команди не було. Наставника не було. Був телефон, база потенційних клієнтів і чітке розуміння: якщо не зателефоную – не буде нічого. Але я не телефонував. Я переробляв сайт. Читав книги про продажі. Вивчав конкурентів. Налаштовував CRM, яка мені тоді не була потрібна. Робив усе, що мало вигляд «підготовки до продажів», аби тільки відкласти момент коли треба взяти слухавку і сказати щось незнайомій людині. Це тривало кілька місяців. І це було найдорожче навчання в моєму житті – не через гроші, а через час. Який вигляд має страх, коли ви підприємець Страх телефонувати клієнтам має вигляду страху. Він має вигляд зайнятості. Ви не кажете собі «я боюся». Ви кажете «спочатку допрацюю презентацію», «почекаю, поки буде краща пропозиція», «зателефоную після обіду». І так день за днем. Я зараз розумію, що саме відбувалось. Не було фрази, з якою було б комфортно починати. Я не знав, що сказати в першу секунду. І мозок, щоб уникнути цього дискомфорту, знаходив нескінченну кількість «важливіших» справ. За перші два роки я отримав сотні відмов. Їздив на десятки зустрічей без результату. Великі клієнти не сприймали мене як надійного партнера. Я вчився на власних помилках без жодної підказки ззовні. Але саме через це я зрозумів те, чого не можна знайти в книзі. Де насправді ламається перший дзвінок Більшість порад про холодні дзвінки фокусуються на скрипті. Ось правильна фраза, ось структура розмови, ось як відповідати на «нам не цікаво». Я теж шукав це – і знаходив. Але фрази не допомагали. Бо проблема була не у фразі. Проблема була в тому, що я думав, ніби завдання дзвінка – переконати. Коли думаєте, що треба переконати, починаєте говорити. Пояснювати. Доводити. А клієнт у цей час або чекає, поки ви закінчите, або шукає причину відмовити. Жодного з них не цікавить ваш монолог. Перший справжній дзвінок – той, після якого я відклав слухавку й подумав «ось воно», відбувся, коли я перестав намагатися щось довести і просто запитав. Не «я хочу вам запропонувати», а конкретне питання про ситуацію. Клієнт відповів. Розмова пішла. Це здається простим. Але між «знати» і «зробити» для мене минуло два роки. Що дав мені цей страх Сьогодні я розумію: головний результат тих важких перших років – не угоди й не клієнти. Це те, що я точно знаю, де й чому ламається перший контакт. Не з теорії. З особистого досвіду людини, яка сама застрягала в цьому місці. Коли хтось із менеджерів каже «я боюся телефонувати», я не кажу «не бійся». Я кажу: «Тобі страшно тому, що ти не знаєш, що сказати в перші 10 секунд. Знайдімо фразу». Страх телефонувати – це не психологічна проблема. Вона технічна. Страх зникає не тоді, коли ви стаєте «сміливішим», а коли з’являється конкретна фраза, після якої не страшно починати. Але я б ніколи цього не зрозумів, якби не ті два роки, коли боявся сам. Чому підприємці, які продають самі, навчають команди інакше Є різниця між тим хто вивчив продажі з книг – і тим хто сам будував бізнес із нуля і особисто закривав кожну угоду. Перший знає, як «має бути». Другий знає, де «ламається». Я не шкодую про ті два роки страху і відмов. Шкодую тільки про одне: що тоді не було нікого, хто міг би показати, де конкретно я робив не так і що змінити до наступного дзвінка. Кожен, хто каже, що продажі – це талант або харизма, просто ще не знайшов своєї першої правильної фрази. Я теж не знав. Але знайшов. Що я зрозумів за ці роки Страх телефонувати – це не про хоробрість. Це сигнал того, що ви не знаєте, що сказати. Підприємець, який сам боявся, – краще розуміє менеджера, ніж той, хто ніколи не боявся. Найцінніший досвід у продажах – не закриті угоди. Це дзвінки, після ви кладете слухавку і думаєте, де саме пішло не так. Коли з’являється перша фраза, після якої не страшно починати, усе змінюється.