Вера Черныш, Наталья Соловьева – автор контенту на сайті

SoftServe – найбільша українська ІТ-компанія, заснована у 1993 році. Її історія розпочалася зі орендованої квартири у Львові, а сьогодні у 40 офісах у 12 країнах світу працюють 8 тис. осіб. Серед клієнтів SoftServe – IBM, Cisco та інші. MC.today поговорили з одним із засновників та співвласників компанії – Ярославом Любінцем. Розпитали про те, як будували IT-бізнес у 90-ті, чому засновники відійшли від операційного управління та як SoftServe вдалося вирости у величезну міжнародну компанію. Якщо ви також мрієте про кар'єру в IT – рекомендуємо курси Mate Academy. На них безкоштовно навчають за чотирма напрямками, а потім допомагають знайти роботу. Платіть за навчання ви тільки тоді, коли починаєте працювати. Зміст історії 1. Як аспіранти Львівської політехніки створили одну з найбільших компаній України 2. Лихі 90-ті, повільний інтернет та замовлення на дискетах 3. Перший офіс в Америці, директор за $100 тис., засновники йдуть з «операційки» 4. Війна, проблеми із замовленнями та офіси в Польщі та Болгарії 5. Замовлення, клієнти та робота з іноземцями 6. Прийом на роботу, зарплата розробників та зростання Як аспіранти Львівської політехніки створили одну із найбільших компаній України У багатьох джерелах, наприклад у Вікіпедії, пишуть, що компанію SoftServe створили у 1993 році двоє аспірантів Львівської політехніки – Тарас Кіцмей та Ярослав Любинець. Насправді фундаторів більше: є ще Юрій Василик, Ігор Мендзебровський та Тарас Вервега. Зараз всі, крім Ігоря (він – генеральний директор компанії Itera Consulting) – у раді директорів компанії. Юрій та Ігор, аспіранти Львівської політехніки, у 1993 році потрапили до бізнес-інкубатора, створеного з ініціативи американського Політехнічного інституту Ренсселера ( приватний університет у штаті Нью-Йорк – прим. ред. ). Курси для майбутніх підприємців просував Уоррен Бруґґеман, колишній віцепрезидент General Electric. Він був одружений з українкою, і коли країна стала незалежною – вирішив інвестувати в її розвиток із любові до батьківщини дружини. Наприкінці курсу хлопці написали бізнес-план компанії, яка розробляла програмне забезпечення для країн. Американцям ідея так сподобалася, що вони запропонували співпрацю. Це і стало початком SoftServe. Засновники SoftServe у 90-х Повернувшись до США, організатори бізнес-інкубатора разом із Бруггеманом створили компанію Software Factory International. Вона шукала замовлення для кількох українських компаній, зокрема для SoftServe. Коли прийшло перше замовлення, Юра і Ігор зрозуміли, що воно надто складне, щоб впоратися самостійно, і їм потрібні досвідчені партнери. Так список засновників поповнився Тарасом Кицмеєм, Ярославом Любинцем і Тарасом Вервегою – ще трьома аспірантами Львівської політехніки. Ярослав Любинець та Тарас Кіцмей познайомилися у дитинстві. Вони виросли в сусідніх селах Івано-Франківської області і нерідко зустрічалися на олімпіадах з математики. Після школи обидва хлопці вступили до Львівського університету на факультет прикладної математики та навчалися в одній групі. 1990 року, після закінчення ВНЗ, вирішили піти до аспірантури – у Львівській політехніці тоді була чи не єдина в Україні лабораторія дослідження систем управління базами даних. Хлопці викладали і водночас потроху працювали. «По суті, ми стали першим поколінням, яке випустилося з університетів і відразу почало працювати на ПК. Сучасних мов програмування тоді не було, кодили на перших версіях С, Delphi, MS Access, dBase. Спеціалістів було мало, всюди був кадровий голод, і в США також. Тому вони були готові працювати з українськими розробниками, незважаючи на відсутність нормального зв'язку між континентами», – згадує Ярослав. Одним із перших клієнтів SoftServe стала General Electric - проєкт допоміг отримати Уоррен Бруггеман. А за п'ять років американці вирішили передати управління Software Factory International представнику однієї з компаній, з якими вони працювали в Україні. І вибрали SoftServe – як найсильнішу. Лихі 90-ті, повільний інтернет та замовлення на дискетах Перший офіс, двокімнатну квартиру неподалік Львівської політехніки, хлопці орендували. За свої гроші купили три комп'ютери, на яких писали перший код. За потужністю ті були середніми, але коштували величезних на той час грошей – понад $1,5 тис. кожен. У квартирі постійно було повно людей — студенти, аспіранти. Вони приходили самі та приводили знайомих, які щось вміли. Ці люди і стали першими працівниками компанії. Офіс компанії у 90-х Любинець згадує, що найскладнішим було не писати код (це випускники львівських вишів якраз вміли), а спілкуватися з американцями та продавати. Це зараз можна будь-якої миті списатися в чаті або зателефонувати в месенджері. А тоді, 1995 року, все було інакше. Якщо ви не вмієте писати код, але бажаєте навчитися – рекомендуємо курси Mate Academy . Вас безкоштовно навчать програмування чи веб-дизайну, а потім допоможуть влаштуватися на роботу. Ярослав розповідає, що інтернет був дуже повільним (середню за розміром пісню треба було качати пів години, а фільмів в онлайні не було взагалі – прим. ред. ). На всю компанію – одна електронна адреса. Створювати інші не було сенсу – складно контролювати листування англійською. «Дзвонити за кордон коштувало величезних грошей, ми дозволяли собі лише кілька дзвінків на тиждень», – згадує співзасновник. Готові замовлення в США відправляли через офіс інтернет-провайдера — це було швидше, хоча навіть так на це йшло майже цілий день. Спочатку код переписували на дискети, потім хтось ішов в офіс провайдера, де треба було кілька годин сидіти і чекати, поки інформація відправиться. А замовлення не були такими великими, як зараз. Розробники тоді отримували по $50-100 на місяць. Тоді навіть $10 були гарною сумою. Для порівняння: в університеті викладач отримував близько 15 доларів на місяць. Перший офіс в Америці, директор за $100 тис., засновники йдуть із «операційки» У 2000-х фундатори зрозуміли: щоб продавати краще, треба відкривати офіс у США. Знайома американка з українським корінням запропонувала допомогти з цим у Вашингтоні, і хлопці погодилися. Американка не впоралася, продажу не було. Засновники зрозуміли, що щось помилилися. «Ми й подумати не могли, що це погана ідея. Ось в Україні яке місто головне? Київ, столиця, там усі гроші. У США так не працює, Вашингтон – центр політичного життя, там можна робити бізнес лише на держгрошах. Ми, маленька та навіть в Україні невідома компанія, не могли претендувати на такі замовлення. Цей офіс ми закрили та відкрили інший – у більш технологічному Бостоні, де в нас уже було кілька клієнтів», – розповідає Ярослав. Зараз в Америці компанія має 10 офісів, головний з яких знаходиться в Остіні — це велике технологічне місто. Кілька років засновники самі керували ними, але компанія росла, а клієнти ставали все більшими. Тепер домовлятися потрібно було не з власниками-технарями, а з найманими топменеджерами, людьми, які роками працювали в корпораціях. Ярослав Любінець у США Тоді засновники вирішили найняти директора-американця та віддати управління в його руки (це був 2013 рік – прим. ред. ). Потрібна була людина, яка працювала в американській корпоративній системі і могла знаходити спільну мову з такими ж найнятими директорами. Шукали його через рекрутингову агенцію. Підбір коштував $100 тис. Новий директор, Алан Гарлан, пропрацював у компанії близько 2 років. Він з командою менеджерів взяв на себе управління компанією, а засновники почали відійти від операційного управління — їх участь зосередилась на присутності в раді директорів. "Відпустити" компанію було нелегко. Перехідний період тривав близько року — думаю, що все вдалося лише тому, що ми багато років будували відкриту атмосферу. Я знав: якщо раптом виникнуть питання чи проблеми — нам обов'язково скажуть про це самі співробітники. Коли ти не займаєшся рутинною роботою, легше дивитися з боку і бачити загальну картину", — розповідає Ярослав. SoftServe За два роки з американським директором попрощалися і почали шукати іншого. «В Україні розпочалася революція та бойові дії, часи були нелегкими. На той момент американський директор почав керувати досить агресивно. Ми не схвалюємо такого підходу, це погано впливає на корпоративну культуру. Виявилося, що американський стиль управління більш орієнтований на норми та правила, а український – на відносини та людей. У нас більше звертають увагу на ситуацію всередині компанії, командну роботу та особистість співробітників. Ми намагалися з ним поговорити, але він не змінював свого підходу. Вирішили, що простіше розійтися», – розповідає Ярослав. 2015-го компанія призначила іншого директора, теж американця. Крістофер Бейкер був членом ради директорів з 2012 року, а раніше управляв канадською компанією 360incentives. Сьогодні Бейкер керує всіма офісами SoftServe. Звичайно, засновники все ще стежать за справами компанії, постійно моніторять десяток класичних метрик: продаж, задоволеність співробітників та клієнтів, продуктивність роботи. Але жоден із них не займається операційним управлінням. Стратегічні рішення ухвалюють на раді директорів, до якої входять шестеро людей. SoftServe Рада збирається раз на місяць, кожна зустріч присвячена певній темі. В інший час засновники працюють як голови комітетів і беруть участь у різних проектах, наприклад, у розробці програм корпоративного розвитку або розвитку співробітників компанії. Необхідності щодня ходити в офіс в жодного з них немає, але Ярослав зізнається: все одно 70% свого часу він проводить на роботі. Війна, проблеми із замовленнями та офіси в Польщі та Болгарії 2013-2014 роки були нелегкими для SoftServe. Ради директорів великих компаній іноді прямо забороняли працювати з українцями. Менеджери з боку клієнтів, які раніше працювали з SoftServe, розуміли, де Львів, а де бойові дії, але особливо нічого не могли вдіяти. Ярослав згадує, що компанія досить швидко вигадала, як працювати в таких умовах. Відразу відкрили офіси в Болгарії та Польщі, пропонували клієнтам перенести проекти туди, якщо ті побоювалися розробляти щось в Україні. Пропозицією скористалися одиниці, але клієнтам подобалося, що така можливість є. Ще у компанії працював досить великий офіс у Севастополі. Його закрили у квітні 2014 року, одразу після анексії. Усім співробітникам запропонували переїхати. Багато хто погодився і досі працює в компанії. Проєкти севастопольської команди перевели до інших офісів, тож клієнти не відчули незручностей. Попри всі ці труднощі, навіть тоді компанія зростала приблизно на 10% на рік. Замовлення, клієнти та робота з іноземцями Щоб залучити впливові американські компанії, SoftServe завжди робили ставку на сервіс. Якось ми працювали з одним клієнтом, робили для нього частину проекту. Рештою займалися хлопці з іншої київської компанії. Якось нам надійшов лист від замовника: він хотів передати весь проект нам. Виявилося, що всі співробітники компанії раптово поїхали на тиждень на море. Ми навіть уявити таке не могли», – згадує Ярослав. Зараз у SoftServe близько 350 клієнтів, за історію їх було 700. Серед них Panasonic, Atlassian, Logitech, Allscripts. Багато хто працює з компанією довгі роки – є клієнти, для яких перші розробки робили ще 1995 року. Щоправда, тепер компанія стала більш розбірливою – проєкти беруть складні та дорогі, контракт укладають, лише якщо співпраця принесе від $500 тис. на рік. Прагнете працювати над такими проєктами – рекомендуємо курси Mate Academy. Там вас безкоштовно навчать програмування чи веб-дизайну, а потім допоможуть влаштуватися на роботу. Компанія співпрацює з Google. Тим треба продавати свій сервіс – Google Cloud (платформа, на якій можна створювати та запускати програми, сайти та сервіси за допомогою інфраструктури Google – прим. ред. ). Розробники SoftServe показують потенційним клієнтам, як їх продукти можуть мігрувати на цю платформу. В результаті Google продає платформу, а SoftServe – розробку систем на цій платформі. Виходить, що клієнти спільні та все в плюсі. Прийом на роботу, зарплата розробників та зростання Наразі середня зарплата в українських офісах SoftServe $2 тис. , але досвідчений розробник може отримувати до $8 тис. В компанії близько 500 відкритих вакансій, значна частина з них — не в Україні. В основному шукають досвідчених спеціалістів. «Джунів» компанія набирає з випускників корпоративного університету, і їх достатньо. Щоб влаштуватися на роботу в SoftServe, кандидат проходить кілька етапів співбесіди — перевіряють не лише технічні навички, а й відповідність цінностям компанії. Керівники додатково проходять психологічний тест. Якщо все добре, кандидата зустрічає керівник проєкту для фінальної співбесіди. Такий відбір проходять мало хто, наприклад, на позицію менеджера високої посади може пройти 1 особа зі 100. Університет SoftServe У SoftServe люди постійно навчаються – корпоративний університет Ярослав вважає однією з головних переваг компанії для співробітників. У ньому працюють 170 осіб – усі займаються лише тим, що допомагають професійно зростати співробітникам. Крім того, є система розвитку компетенцій та менторство – все це потрібно, щоб кожна людина розуміла, чим їй треба займатися для професійного зростання. Щоб отримати посаду вище, співробітнику треба виконати низку конкретних вимог та пройти тест на компетентність. Він доступний у будь-який час. Ця система працює в компанії вже понад 15 років і добре себе показала — співробітникам легко рости, тому що вона сама веде їх кар'єрними сходами. Попри те, що SoftServe починала працювати ще в 90-ті, спроб «віджати» компанію не було. Ярослав вважає, що це пояснюється специфікою ІТ-сфери. Це бізнес, який завжди тримається на людях. Просто відібрати компанію та продовжувати отримувати гроші неможливо. Найближчими роками компанія планує зосередитися на розвитку іноземних офісів. Зараз SoftServe щороку зростає швидше, ніж ринок, і у виручці, і в людях (за оцінками експертів, український ринок експортних IT-послуг у 2019 році зріс на 20-25% – прим. ред .) У статті використовують реферальні посилання на онлайн-освітні курси. Творці курсів не впливали зміст цієї статті. Якщо ви вирішите купити курс, який згадується у статті, нам заплатять невелику винагороду – так ви отримаєте круті знання та підтримаєте нашу редакцію.