Василий Хмельницкий

Маю новий бізнес-кейс, який потребує вирішення. В чому суть Прийшов до мене знайомий підприємець, який рік тому відкрив ресторан. Це не є його профільний бізнес, але він все життя мріяв про власний заклад, куди будуть приходити друзі та знайомі, і от нарешті реалізував цю мрію. Він проінвестував в цей проєкт до війни $500 тис., з яких $300 тис. – власні кошти та ще $200 тис. – кредит під 7% у знайомих. Зрозуміло, що в перші місяці війни ресторан не працював. Але зараз він його знову відкрив, гостей приходить вже більше, але поки заклад все одно збитковий. І от знайомий запропонував мені зараз вкласти 1 млн грн в ресторан, за що він готовий віддати 50% свого бізнесу. Тобто за 1 млн грн (за нинішнім курсом це $27 тис.) я зможу придбати частку в бізнесі та стати співвласником. Але в такому разі борг в $200 тис. стане також спільним. Гроші та банківська картка От маємо новий кейс. І традиційно декілька варіантів вирішення: Проінвестувати гроші та купити частку в бізнесі. Фактично, за набагато менші гроші, ніж він сам вклав на початку. І потім спільно віддавати борг. Відмовити знайомому, не інвестувати додаткові кошти в нові проєкти. Що б ви обрали на моєму місці? Який варіант я обрав й чому Я вирішив не інвестувати в ресторан, хоч, на перший погляд це приваблива пропозиція: частку можна придбати набагато дешевше, ніж проінвестував власник. Але я вважаю, що ресторанний бізнес має більше шансів на успіх, якщо це сімейний або єдиний бізнес. Тоді всі гроші під контролем, ресторан під наглядом, є команда, яку цей проєкт драйвить, клієнт бачить, що справою живуть. В такому разі справа може рухатись успішно. Так, до речі, працює більшість ресторанів на Заході. Ресторан Але якщо це не профільний бізнес, то ти тільки інвестуєш кошти та вирішуєш проблеми, бо часу на тонкощі не вистачає. Як правило, ресторани в Україні працюють 2-3 роки, потім закриваються. Тому я в цей бізнес не піду. Що я запропонував знайомому натомість: Дати 1 млн грн, щоб власник сам врятував бізнес, зафіксувати вартість в доларах і тоді він зможе через рік віддати мені кошти без відсотків. Знайомий відмовився – сказав, що хотів бачити мене у якості партнера, а 1 млн грн зможе проінвестувати сам. Висновок цієї історії такий: Якщо ви не відчуваєте, що ця сфера – ваша і ви її не розумієте, то сказати «ні» цінніше, ніж погодитись. Протягом життя ви бачитимете дуже багато ідей та матимете різні пропозиції, але правда в тому, що в 90% випадків краще від них відмовитись, якщо ви глибоко не розбираєтесь у сфері, не відчуваєте її та не плануєте заглиблюватись у тонкощі. Сказати «ні» в бізнесі та не втратити гроші – важливе вміння. Джерело: Facebook Василя Хмельницького

Василий Хмельницкий

«Від 90% пропозицій в бізнесі краще відмовитись». Мій кейс про інвестування в ресторан