Близько 1,5 млн українців повернулися з‑за кордону, але не всі — додому

Близько 5,8 млн українців станом на середину 2026 року проживають за кордоном, однак частина з них вирішує повернутися попри війну. За останній рік в Україну приїхали назад приблизно 265 тис. людей. Причини такого рішення та історії п’ятьох українок, які знову почали будувати життя вдома, зібрало медіа Hap­py Mon­day у матеріалі, опублікованому 9 жовтня.

[social_blue social=“telegram”]

Скільки українців повернулися з‑за кордону

За даними Міжнародної організації з міграції (МОМ), на середину 2026 року за межами України перебували орієнтовно 5,8 млн українців. Із них 4,38 млн мали статус тимчасового захисту в країнах Європейського Союзу.

Найбільше українців із таким статусом проживали в Німеччині — 1,28 млн, Польщі — 970 тис. та Іспанії — 270 тис.

У липні 2026 року країни ЄС домовилися продовжити тимчасовий захист для українців до 4 березня 2028 року. Це дає їм можливість і надалі легально перебувати в країнах Євросоюзу.

Водночас приблизно 1,5 млн українців на середину 2026 року вже повернулися з‑за кордону. Близько 265 тис. людей зробили це протягом попередніх 12 місяців — у середньому 22 тис. щомісяця.

Найбільше повернень зафіксували до Києва, Дніпропетровської, Київської, Одеської та Харківської областей.

Однак повернення не завжди означає відновлення життя у власному домі. За оцінками МОМ, близько 1,1 млн людей змогли повернутися до звичного місця проживання, тоді як приблизно 398 тис. залишилися внутрішньо переміщеними в Україні. Частина їхніх домівок розташована на прифронтових територіях або в тимчасовій окупації.

За висновками МОМ, рішення повернутися часто пов’язане з родиною та прив’язаністю до дому, а не з тим, що умови в Україні стали кращими.

Читайте також: Бронювання в критичних галузях: українці замість мігрантів

Чому українці вирішують повернутися

Повернення нерідко означає необхідність заново облаштовувати побут, шукати роботу, відновлювати доходи й соціальні зв’язки. Перші 12 місяців після приїзду можуть бути особливо складними: люди частіше стикаються з економічними, житловими та психологічними труднощами.

За даними МОМ, ті, хто повернувся понад рік тому, загалом мають кращі показники за рівнем доходів, можливостями працевлаштування, доступністю належного житла та психологічним станом.

Водночас статистика не пояснює всіх причин, через які люди залишають життя за кордоном. У матеріалі Hap­py Mon­day своїми історіями поділилися п’ять українок, які повернулися з Австрії, Німеччини, Чехії та Польщі.

Анастасія Клисакова: повернулася після трьох років в Австрії

Анастасія виїхала з України в перші дні повномасштабного вторгнення. В Австрії вона прожила три роки, вивчала німецьку, вступила до магістратури з мистецтва та пройшла професійне стажування. Водночас продовжувала працювати з українськими проєктами у сфері стратегічних комунікацій і маркетингу та волонтерити.

Попри можливості для професійного розвитку в Європі, вона дедалі частіше замислювалася про повернення. Вирішальним стало бажання бути ближче до змін в Україні та впливати на них своєю роботою.

Після повернення Анастасія працює маркетинг-директоркою агенції One Health, консультує зі стратегічного маркетингу та керує освітньою програмою «Супергерої FAST».

Ріта Немеш: залишила кар’єру в Берліні заради життя в Києві

Ріта переїхала до Берліна ще в грудні 2019 року, а у 2023-му стала HR-керівницею. У Німеччині вона облаштувала побут, мала роботу й коло спілкування. Проте після початку повномасштабної війни регулярно приїжджала до Києва й помічала, що їй важко повертатися назад.

Однією з причин рішення стала можливість бути корисною Україні не лише під час війни, а й у майбутньому, коли країна відновлюватиме економіку.

Після повернення Ріта передала робочі справи колегам і з серпня 2026 року вперше в житті залишилася без роботи. Вона вже шукає нову посаду, де зможе застосувати свій 15-річний досвід.

Аріна Гончаренко: у Чехії працювала на заводі, але хотіла додому

До війни Аріна займалася дизайном інтер’єрів і планувала навчатися в Чехії. Восени 2022 року вона виїхала туди разом із мамою. Вони влаштувалися на завод із виробництва автомобільних радіаторів, а Аріна паралельно намагалася вступити до університету.

Проте часті поїздки в Україну змусили її переосмислити плани. За словами Аріни, за кордоном їй бракувало відчуття активного життя та можливості вільно бути собою.

Вона також не погоджується з думкою, що в Україні неможливо знайти роботу. На її погляд, можливості є, зокрема в нових галузях, як-от mil­tech. Для неї повернення стало вибором на користь життя й роботи в Україні, попри ризики війни.

Читайте також: Де в IT найважче знайти роботу і які напрями шукають фахівців

Олена Кривошапка: хотіла долучитися до змін в Україні

Олена виїхала до Польщі в жовтні 2021 року заради професійного розвитку: міжнародна корпорація запропонувала їй керівну посаду в HR-напрямі для країн Центральної та Східної Європи.

Після початку повномасштабної війни вона відчувала психологічний дискомфорт через те, що живе в безпеці за кордоном, а її податки та професійний внесок не підтримують українську економіку безпосередньо. Волонтерство в Польщі допомагало, але не усувало цього відчуття.

Важливу роль відіграло й бажання бути ближче до чоловіка та батьків. Після повернення Олена взяла професійну паузу, долучилася до громадських проєктів і почала навчання з проєктного менеджменту за програмою ReSkill UA від Hap­py Mon­day та Cours­era.

Згодом вона почала працювати в міжнародній консалтинговій компанії Korn Fer­ry, допомагаючи українським роботодавцям розвивати HR-практики. Також бере участь у проєктах із підтримки зайнятості, інклюзивного працевлаштування та реінтеграції ветеранів.

Ірина Телла: опанувала нову професію після повернення

Ірина родом із Волноваського району Донецької області. До повномасштабного вторгнення вона разом із чоловіком вела господарство та вирощувала овочі. Після початку великої війни родина була змушена залишити дім, а Ірина із сином виїхала до Чехії.

За кордоном вона працювала в пекарні, на заводі та м’ясокомбінаті. Згодом вирішила повернутися, але зіткнулася з труднощами під час пошуку роботи: попередній досвід було складно підтвердити документами, а вік додавав перешкод.

Змінити ситуацію допомогло навчання в KSE ProfTech за напрямом монтажу електроніки. Після завершення двотижневої програми Ірина одразу отримала роботу завдяки сприянню організаторів.

Її історія показує, що повернення може вимагати не лише пошуку нового роботодавця, а й готовності опановувати іншу професію.

Читайте також: Ветерани на ринку праці: адаптація до 1,5 року, дослідження robota.ua та Ветеранського фонду

Як українцям за кордоном зберегти професійний зв’язок із домом

Повернення — індивідуальне рішення, яке залежить від безпеки, родинних обставин, житла, роботи та фінансових можливостей. Не всі українці за кордоном готові приїхати назад, але це не означає, що вони не можуть долучатися до розвитку країни.

Для тих, хто хоче працювати з українськими компаніями, перебуваючи за кордоном, Hap­py Mon­day спільно з Міжнародною організацією з міграції запустили проєкт Work with Ukraine.

Він має допомогти українським фахівцям за кордоном знаходити роботу в українських компаніях, а роботодавцям — залучати кандидатів незалежно від країни їхнього проживання.

У межах проєкту планують публікувати добірки вакансій, дружніх до кандидатів з‑за кордону, проводити онлайн-зустрічі з роботодавцями, поширювати матеріали про ринок праці та розвивати професійну спільноту.

Для людей, які поки не планують повертатися, це один зі способів зберігати професійні контакти з Україною. А для тих, хто розглядає переїзд, — можливість заздалегідь дізнатися про вакансії та роботодавців.

Читайте також: Як переселенцям знайти роботу за кордоном і до чого потрібно бути готовими: поради експертів