Ігор Перція
«Треба любити всіх, бо всі ми – діти землі».
«Я вважаю за краще переконувати всіх любов’ю, а не зброєю».
«Мир – це головне. Не важливо, хто переможе».
Ці та інші фрази я чую від українців на Балі.
Чому так відбувається? Що з ними не так? Давайте спробуємо в цьому розібратися.
Я зимую на Балі багато років, та можу з точністю сказати, що це – прекрасний острів. Острів, що нагадує Лос-Анджелес по вайбу, а ресторанами – Київ. Але все ще це Азійський острів.
Цей острів я завжди вважав своїм другим домом. Проводячи пів року в Києві, завжди повертався взимку в Азію та насолоджувався.
І цей раз – єдиний, коли я вже рік як не був у Києві та вперше за три роки повернувся на Балі.
Ніколи до цього разу цей острів не був таким російським, як зараз.
У кожному ресторані, на кожному квадратному метрі кількість росіян нагадує «готель чотири зірки в Анталії». І так, тут сидять ще й найбідніші з них.
Багаті поїхали в Дубай, розумні – в Португалію або в Лондон. Дурні й бідні – на Балі.
Вони тікають від мобілізації й сидять тут, оскільки в Європу їхати складно.
Балі стає «російським», як ніколи. «Не має значення, хто переможе», – тепер я чую тут від українців
На Балі мені некомфортно: я вже мало не побився кілька разів із росіянами та намагаюся не виходити з вілли й просто працювати.
І все це явно впливає на українців, які тут. Я не кажу про всіх, звісно ж, але такої нісенітниці я не чув ніде в Європі від наших співгромадян.
Здається, що чим далі від батьківщини, тим швидше промиваються мізки.
«Я – громадянин світу», – сказав мені один з українців. Я подумав і відповів:
« До війни я жив у різних містах та відвідав понад 70 країн. Вважав себе громадянином світу. Але з лютого минулого року я – громадянин однієї країни та ім’я їй – Україна».
Джерело: Facebook Ігоря Перції.
Этот материал – не редакционныйЭто – личное мнение его автора. Редакция может не разделять это мнение.
По темі:
- По очах можна діагностувати навіть шизофренію. Українці створили стартап, який розуміє, чи потрібно вам до психотерапевта
- Як готують в ЗСУ? Розповідає військовий кухар, який збирає на фудтрак
- «Машина була в Афганістані й Криму, а тепер – у ЗСУ». Як українці «прокачують» радянські вантажівки для армії. Історія проєкту «Тачка на ТРОкачку»
Сообщить об опечатке
Текст, который будет отправлен нашим редакторам: