«Бути всюди – не означає керувати». Як я перестала ходити на всі мітинги, але знаю, що на них говорили

Це історія про фолоу-апи, довіру і як перестати бути «універсальним перехідником» у команді.

«У певний момент я просто не витримала темпу. Під кінець тижня в календарі було 25+ зустрічей, і жодної години на подумати». Фото: Блія Сименович

Колись я була на кожній зустрічі. Якщо не в зумі – то подумки. Бо треба «розуміти контекст». Бо інакше задачі не закриються. Бо хтось не скаже щось важливе. Бо я – операційна директорка, і в мене, ніби, має бути повна картина.

Це тривало доти, доки я не зрозуміла: бути всюди – не означає керувати.

Часто – навпаки. Коли ви всюди, ви ніде не глибоко.

Що змінилось

У певний момент я просто не витримала темпу. Під кінець тижня в календарі було 25+ зустрічей, і жодної години на подумати.

Тоді я вперше серйозно подивилась на запит: «Як зробити так, щоб я не була присутня – але знала головне?».

Це не про делегування рішень. Це про структуру зворотного зв’язку. Про системну підтримку, яка не вимагає твоєї фізичної присутності скрізь.

Що ми зробили – просто, але системно

Формат фолоу-апів після кожної ключової зустрічі

• Структурований документ: що вирішили, хто відповідальний, дедлайн.
• Власник зустрічі – відповідає за підсумок, а не за емоцію «усі щось зрозуміли»

Асистент – як фільтр і передавач інформації

• Якщо на зустрічі є асистент, я знаю, що отримаю не просто нотатки, а суть.
• Там буде контекст: «ось що важливо для тебе», а не «ось стіна тексту».

Принцип «Я завжди в курсі, але не завжди в кімнаті»

• Це дає мені легкість. І дає автономію команді.
• Бо моє «неприсутнє» втручання – уже не потрібне.

Чому це працює

• Тому, що в нас є довіра. Не «я все перепитаю», а «я вірю, що ти передаси головне».
• Тому, що є стандартизація. Не потрібно вигадувати кожного разу – усі знають формат.
• І тому, що є системна людина, яка тримає цю частину – асистент. Без неї я б просто знову поверталась до багатозадачності й мікроконтролю.

Що це дало мені як СОО

• Менше стресу – більше бачення. Я більше не живу в реакціях. Я можу мислити наперед.
• Час на глибоку роботу. Замість «дочитати чат», я читаю аналітику. Замість ще одного дзвінка – будую процес.
• Нову повагу в команді. Бо мої люди знають: я не на кожному мітингу, але я в темі. І я довіряю їм тримати фронт без мене.

Висновок

Я не закликаю вас пропускати зустрічі – іноді вони потрібні.
Але я точно знаю: ваша присутність не має бути єдиним джерелом порядку.

Структура, підтримка й фолоу-апи – це те, що допомагає команді рости без тотального контролю.

І вас вивільняє – щоб нарешті повернути собі час, глибину й тишу в голові.

Це, можливо, найкраща інвестиція для керівника. Знати, що все йде за планом – навіть коли вас немає в кімнаті.