Хочу, щоб цей фільм показували перед «Лебединим озером». Про український проєкт «Отріцатєльноє всплитіє»

Ми побудували величезні екрани та розвернули їх на 270 градусів. Додали запах моря та потужний звук. Ми закрили все навколо екранів, щоб людина протягом перегляду була повністю занурена в розповідь і, щоб нічого не відволікало її від суті. Бо якщо людина вже і погодилась зайти – пів години вона має цілковито знаходитися на дні.

Ми створили проєкт для всіх, хто «втомився від війни»

«Отріцатєльноє всплитіє» – це новий формат подачі важливих історичних подій, що покликаний продемонструвати усю силу, мужність та незламність кожного українця, який є таким з самого народження. А, отже, і вселити віру у перспективне майбутнє, за яке ми всі однозначно маємо боротися.

У його прояві ми віднайшли свій шлях подолання екзистенційної кризи, який зосереджений у головній меті: бути суспільно корисними у цей складний час, вкладаючи усі свої сили у майбутню перемогу.

Нам здається, що весь світ знаходиться в контексті подій, які відбуваються в Україні. Але багато людей навіть не здогадуються, що російська пропаганда «вкручує» свою правду всьому світу. І тут можна згадати слова Гаріка Корогодського: «Ті, хто перебуває за кордоном з будь-яких причин, бажали мені на наступну днюху мирного неба. А ті, хто в Україні – перемоги. Відчуйте різницю».

Загалом цей проєкт ми створили для всіх, хто втомився і вважає доцільним проміняти свободу на мир, хай навіть російський мир.

Для того, щоби глибоко занурити глядача у сам сюжет, ми використали різні засоби. Наприклад, сатиру та сарказм. А також висвітлили розсекречені причини та факти потоплення крейсеру «мАсква».

Головна теза, яку ми хочемо донести до усього світу: для українця жага волі сильніша навіть за інстинкт самозбереження. А це, як ми знаємо, базовий інстинкт. Для сучасного українця воля стала вище за цю базу.

Вперше та привселюдно ми показали проєкт 1 липня 2023 року, а транслюватиметься він до 28 вересня цього ж року на території ВДНГ в 10 павільйоні.

Як з’явилася ідея

Ми прагнули зробити фільм, який дасть змогу Західному світу, переосмислити базові цінності. Ми спонукали згадати про те, що пережили їх батьки та пращури, коли боролися за свою волю.

Тому ми просто розповідаємо історію, а кожен вже має зробити власний висновок. Хтось почує про крейсер, хтось про ціну пропаганди. Дехто побачить там військову реконструкцію, а хтось саркастичну комедію, яка якраз на часі. А хтось спробує вперше сказати голосно: «російський воєнний корабель, іди…».

Загалом, в цифрову епоху втримати людину стільки часу в єдиному контексті – дуже непроста задача. Але ми розуміємо, що, якщо людина все ж відволікається чи має умовний пульт перемикання свідомості, то вона не зможе поринути в ті цінності про які ми говоримо.

Тому нам потрібна вся увага, а в обмін на це ми обіцяємо залучити всі органи чуттів: зір, слух, запах. Та й ви навіть зможете доторкнутись до апарату, який занурюється на дно.

Що таке сучасний музей

Розуміючи, яка важка доля випала музеям, а саме бути іноді доволі нудними, ми пішли на провокацію.

Для створення цього «москвотоплення» ми використовували тільки офіційну, розсекречену інформацію, яку надав нам Центральний військово-морський музей України. Але при цьому ми розуміли ступінь «сухості» та «канцелярності» цієї інформації.

Тому рішенням стало створення сценарію, до роботи над яким ми запросили доєднатись професійних коміків. Вони переписали цей канцелярський текст, додавши в нього життя.

Потім ми ще раз переписали сценарій. І знову викинули. І знову переписали з коміками. Це відбувалося багато разів, поки ми самі не почали відчувати, що читаючи його знов і знов, щоразу знаходимо щось нове.

Важливий кожен перегляд

Чи задоволений я результатом? Звичайно ні. Я буду задоволений результатом, коли у світі не залишиться російської пропаганди, або ж вона залишиться у вигляді імені для визначення тотальної брехні.

Я хочу, щоб цей фільм показали на всіх федеральних каналах, перед тим як транслюватимуть «Лебедине озеро».

Кожному «Отріцатєльноє всплитіє» відкриває свою грань. Глядачі бачать в ньому своє відображення війни. До нас приходило багато іноземців, які казали, що хочуть привезти «москвотоплення» до своїх країн. Бо вважають, що його мають побачити їх співгромадяни. А це саме те, чого ми прагнемо.

Тому для нас важливий кожен перегляд, для того, щоб ми скоріше змогли почати великий діалог зі всім світом.