«Код творчості», «Життя 3.0» і «Тотальна автоматизація». Ось мій топ книг про штучний інтелект

Більшість людей дізнається про штучний інтелект із фантастичних фільмів а-ля «Термінатор», «Я, робот» чи Ex Machina. Іноді ще бачать драматизовані новини з гучними заголовками, як штучний інтелект нібито замінить всіх людей. Щоб відійти від кліше та стереотипів, комплексно та системно підійти до теми ШІ, рекомендую ознайомитися з книгами від авторитетних дослідників, вчених і практиків. Нижче – мій топ книг про штучний інтелект.

1. «Вакансія: людина. Як не залишитися без роботи в добу штучного інтелекту» (Томас Девенпорт, Джулія Корбі)

Це книга про розвінчання ілюзій, ніби саме нашу роботу не зможуть виконувати «машини». Раніше хвилі автоматизації забирали у людей виснажливі та рутинні роботи, нинішня ж хвиля торкнеться людей «розумової праці».

«Машини» посуватимуть людей у бік виходу повільно. Там, де працювало 10 людей, залишиться один професіонал, який за допомогою комп’ютерів виконуватиме роботу тих десятьох. Найголовніше, що автори пропонують варіанти що робити – конкретні стратегії «аугментації» (взаємодії людей і машин для підсилення можливостей кожної зі сторін).

2. «Код творчості. Як штучний інтелект вчиться писати, малювати, думати» (Маркус дю Сотуа)

Це книга від математика про те, що ШІ є новим потужним інструментом для розширення творчості як створення чогось нового, несподіваного й цінного. «Машини» можуть бути креативними. Дослідницька творчість (розширення меж можливого з дотриманням правил) і творчість, пов’язана з комбінуванням (коли беруть різні концепції та створюють із них щось одне), досяжні для алгоритма, бо він покладається на попередню творчість людини, яку потім розширює або комбінує. Ба більше, ШІ можна запрограмувати діяти ірраціонально, мати мотивацію порушувати правила – тому підкорюється й трансформаційна творчість (коли повністю змінюють правила гри).

Цікаво усвідомити, що музика дійсно завжди була алгоритмічною. Бах — один із перших музичних кодерів. Мова так само загалом є математичною, підпорядковується правилам граматики.

3. «Конкуренція за доби штучного інтелекту» Марко Янсіті, Карім Лахані)

Це книга від викладачів Гарвардської школи бізнесу про використання слабкого (вузького) ШІ у бізнесі. Як конкретно це вже змінює природу компаній у різних галузях. Фабрика ШІ — це здатний до масштабування механізм ухвалення рішень, який є рушієм цифрової операційної моделі.

Немає диспетчерів, які б вирішували, яку машину відправити клієнтові Uber. А банкіри не схвалюють кожну позичку, яку взято у Ant Financial. Процес прийняття рішень є індустріальним. У новому поколінні компаній працівники наглядають за цифровою «організацією», керованою алгоритмами. А кваліфікація лідера повинна починатися з того, наскільки він знається на цифрових системах, які упроваджує та очолює.

4. «AI. Наддержави штучного інтелекту. Китай, Кремнієва долина і новий світовий лад» (Кай-Фу Лі)

Це книга від Кай-Фу Лі, екс-директора Google China, про гонку за домінування в ШІ. Автор застерігає про монополізацію, бо кращі інженери, великі бази даних користувачів і динамічна венчурна екосистема зосереджені в США та Китаї.

Перша третина книги взагалі не про ШІ, а про відмінності китайської та американської культур. У центрі американської лежить віра, що кожна людина і компанія можуть змінити світ за допомогою інноваційного мислення. А для китайських підприємців мотивацією є не популярність, визнання чи зміна світу, а заробити гроші, й вони готові прийняти будь-яку модель (точне копіювання речей розглядається історично як шлях до справжньої майстерності).

5. «Штучний інтелект 2041: 10 передбачень для майбутнього» (Кай-Фу Лі, Чень Цюфань)

Ще одна книга від Кай-Фу Лі (у співавторстві з його екс-колегою з Google, який став письменником-фантастом). Назва символічна — цифра «41» дещо схожа на «AI». Прогноз заснований на реалістичному ШІ (технологіях, які або вже існують, або появу яких можна обгрунтовано очікувати). Це 10 історій представників різних культур і професій, разом із приміткою перед початком історії та детальним постаналізом технологій після історії.

Мене особливо захопила історія «Боги за масками» про хлопця з Нігерії, якого найняли для створення діпфейків. Відбуваються «ігри в хованки» — між авторами фейків та їх детектами (антифейк-детектори стали частиною стандартної конфігурації для кібербезпеки, а VIP-детектор був розроблений для захисту репутації публічних персон).

• Читайте також: Що читають в українському IT. Добірка книг від співробітників GlobalLogic, SoftServe і не тільки

6. «Суперінтелект. Стратегії і небезпеки розвитку розумних машин» (Нік Бостром)

Це фундаментальна книга від професора Оксфорду про суперінтелект. Можна сказати, класика. Створення суперінтелекту можна досягти багатьма способами (наприклад, рекурсивне самовдосконалення або емуляція мозку) — рано чи пізно це відбудеться.

Форми суперінтелекту:

• швидкий суперінтелект (робить все, що й людина, тільки швидше);
• колективний суперінтелект (ефективне поєднання великої кількості менших інтелектів);
• якісній суперінтелект (якісно розумніший за людський інтелект).

Типи суперінтелекту:

• оракул (система, яка відповідає на питання);
• джин (система, яка виконує команди);
• суверен (система, якій надано повну свободу діяльності для досягнення мети);
• інструмент (система, позбавлена здатності до прагнення власної цілі).

7. «Життя 3.0. Доба штучного інтелекту» (Макс Теґмарк)

Це книга-попередження від космолога та астрофізика про погані сценарії в разі «інтелектуального вибуху». Заклик автора — створити безпечний і надійний ШІ («дружній ШІ»), чиї цілі узгоджені з людськими. Щоб ШІ не зруйнував нашу цивілізацію (або принаймні не призвів би до ідеальної держави тотального нагляду).

Відзначу захопливий початок книги — один із сценаріїв після створення загального ШІ. Люди, що винайшли загальний ШІ та «контролювали» його, приховано управляли планетою та перебрали на себе роль світового уряду.

8. «Сумісний з людиною. Штучний інтелект і проблема контролю» (Стюарт Рассел)

Ще одна книга-попередження про події, коли відкриється доступ до інтелекту, більш розвинутого за людський. Людина здатна прочитати й зрозуміти одну книгу за тиждень, а машина прочитає і зрозуміє всі 150 млн книг за кілька годин. Так само машина може бачити все одночасно через супутники, роботів та мільйони камер спостереження. Дуже швидко вона досягне точнішого розуміння світу, ніж будь-яка людина.

Перехід від нерегульованого світу програмного забезпечення до тотального регулювання буде болісним. Автор сподівається, що для подолання опору технічної галузі не знадобиться катастрофа Чорнобильського масштабу (або гірша).

9. «Тотальна автоматизація. Як комп’ютерні алгоритми змінюють світ» (Крістофер Стейнер)

Це книга з прикладами застосування алгоритмів. Мене особливо вразили алгоритми на основі теорії ігор, які працюють із ірраціональною поведінкою людей. Наприклад, бот, що змагається з гравцями у покер, враховуючи не просто комбінації, але й блеф гравців. Більш того, сам володіє людськими властивостями блефу та витонченої гри, приховуючи в себе добру карту за допомогою малих ставок. Або інший приклад. Брюс Буено де Мескіта на середину 1980х став найкращим у світі творцем алгоритмів з прогнозування подій. ЦРУ найняло цього науковця, аби він зробив 1700 прогнозів політичного та воєнного характеру. 5 травня 2010 року де Мескіта заявив, що його алгоритми передрікають скинення президента Єгипту протягом року – і 11 листопада 2010 року так воно і сталося. Цікаво, за скільки місяців чи років до початку вторгнення Росії алгоритми цього пана передбачили це?

10. «Нове мислення. Від Айнштайна до штучного інтелекту: наука і технології, що змінили наш світ» (Даґоґо Олтрейд)

Ця книга нагадує мені підручник з історії, тільки сфокусований на технологіях. Хронологічний опис відкриттів із часів промислової революції показує, як кожна інновація рухає прогрес, а наступна – ще сильніше, утворюючи ланцюжок інновацій.

Нам, українцям, зараз актуально подивитися на період воєнних жахіть світових війн, на тлі яких розпочався швидкий технологічний прогрес. Війна – матір інновацій:

• на початку Першої світової армії пересувалися на конях, а в кінці мали вже танки на землі та літаки в повітрі;
• під час Другої світової одні з найкращих у світі науковців та інженерів винайшли найпотужнішу в історії зброю — атомну бомбу;
• після війни ми відродилися з попелу разом із розвитком комп’ютерних технологій, ракетобудування, радіолокації, літаків, криптографії і транзисторів.

Джерело: Olexiy Minakov / Facebook