Київ будується по принципу «головне – зібрати гроші на котловані». Що не так зі стратегією розвитку української столиці

В Києві є Галерна затока. Вона омиває район Корчуватого та Галерний півострів.

Наразі вона має невизначений містобудівний статус. В результаті територія залишається занедбаною, невпорядкованою та неконтрольованою у використанні.

Наразі місто розвивається хаотично по принципу «головне зібрати гроші на котловані, а далі якось буде».

Також у нас мало модернових локацій біля води. Щоби як у Копенгагені чи Більбао.

Щоби людина мала можливість жити поруч з природою. Медіанний новий будинок в Києві – це висотка «вікна в вікна», з недостатньою кількістю паркомісць, без прилеглої території, без можливості створити локальне ком‘юніті (бо у тебе 1 тис. сусідів, по 10 квартир на поверсі).

Тобто – атомізація людей в кам‘яних мішках.

Режим «робота-дім», де дім – «це зафіксоване у повітрі місце для сну, серіалів та пива з наливайки».

Так, є парки, але їх мало, або вони не функціональні. Типу Русанівського каналу, де з розваг – ходити, САПи та кальяни. Без туалетів, з розбитими мостами та доріжками й так далі. Видно, що місто бідне.

Повертаюсь до Галерної протоки, згадуючи Совські ставки. Був там минулого року. Там же від сміття нікуди ступити. Це так має бути? Чи місто вважає, що зробили вулицю Франка і на цьому досить шастать?

Галерна затока зараз – це:

Підтоплення. Фахівці стверджують, що навіть за невеликої повені – 1% – рівень води у Галерній затоці значно перевищує висоту поверхні Галерного півострова, а в разі повені 10% він майже повністю йде під воду.

Забруднення відходами, бо тут була свиноферма. Після неї ніхто нічого не чистив.

Попри те, що Галерну затоку намагаються представити як унікальну територію, яка повинна мати статус природного заповідного фонду, причин для цього немає, адже тут не було знайдено жодних червонокнижних рослин.

Це нещодавно підтвердив на пресконференції один з найактивніших захисників Галерної затоки, директор Київського еколого-культурного центру Володимир Борейко.

Що там може бути?

Громадський простір. Великий парк біля води з доступом до неї. Функціональний. Щоби з орендою велосипедів, рестораном, готелем, паркінгом, кінотеатром і далі.

Покращення території Галерки призведе до зростання капіталізації сусідніх локацій.

Збільшиться вартість квадратного метра житла та комерційної нерухомості. Тобто – це джентрифікація. Коли відновлюєш територію, а все, що навколо неї, дорожчає. Бо стає менше сміття, криміналу. Натомість – з‘являються сервіси, освітлення, робочі місця поруч.

Так, ця територія має бути в приватних руках, а не муніципальних чи державних.

Бо держава та місто не дуже вправно керують своєю власністю. Конкретно задача КМДА – це сервіси для киян. Вони мають бути замовниками, а не власниками. І розподіляти надходження в міський бюджет таким чином, щоби всі категорії містян відчували якість від життя.

Для цього потрібна стратегія розвитку міста, візія його розвитку і зміна системи управління.

Не вистачає громадських місць на природі згідно зі стратегією? Робіть тендер на їх відкриття. Контролюйте, що б там не з‘явився черговий бетонний цвинтар на 10 тис. квартир.

На фото Копенгаген. Люди живуть біля води. Праворуч чималий парк. Поруч зупинки громадського транспорту. Загалом – це близько до центру.

Джерело: Facebook Сергія Дідковського.