Наша компанія подала позов до росії на $132 млн. Як Україні повернути збитки – світовий досвід репарацій

Історично вимога до країн, які розпочали війну, виплатити репарації постраждалим сторонам була постійною темою глобальної політики.

Найважливішим прикладом є Версальський договір, підписаний після Першої світової війни, який вимагав від Німеччини виплатити репарації союзним і асоційованим державам за шкоду, заподіяну війною.

Про світовий досвід

Німеччину визнали агресором у Першій світовій війні, і договір вимагав від неї взяти на себе повну відповідальність за війну і виплатити значні репарації. Загальна вартість цих репарацій становила приблизно 132 млрд золотих марок (еквівалентно $442 млрд на сьогодні). Фінансовий тягар цих репарацій значною мірою спричинив економічну нестабільність у Німеччині, яка стала одним із чинників, що призвели до Другої світової війни.

На відміну від Першої світової війни, репарації за Другу світову війну не були здійснені єдиним, прямим платежем, що ускладнює підрахунок загальної вартості. Поділ Німеччини на Східну і Західну, кожна з яких мала різні повоєнні стратегії, нав’язані відповідними окупаційними державами, ще більше ускладнює ситуацію.

У Східній Німеччині Радянський Союз захопив промислові активи і використовував німецьку робочу силу як частину репарацій, але загальну вартість важко підрахувати.

У Західній Німеччині союзники вирішили не накладати великих репарацій, зосередившись на відбудові та відновленні економіки країни за допомогою Плану Маршалла.

Крім того, Німеччина здійснила значні виплати Ізраїлю та жертвам Голокосту. Люксембурзька угода 1952 року зобов’язала Німеччину виплатити 3 млрд марок Ізраїлю і 450 млн марок світовим єврейським організаціям. Ці виплати продовжуються в різних формах до сьогоднішнього дня.

Ірак, після вторгнення в Кувейт у 1990 році, також був зобов’язаний виплачувати репарації згідно з резолюціями Ради Безпеки ООН. Це було пов’язано з руйнуваннями, які вторгнення і подальша війна спричинили в Кувейті. Станом на 2021 рік, наскільки мені відомо, Ірак заплатив Кувейту понад $48 млрд репарацій.

Ці історичні приклади свідчать про те, що існують прецеденти, коли країни, які розпалюють війни, виплачують репарації постраждалим сторонам.

Про наш позов на $132 млн

Застосовуючи цю логіку до російсько-української війни, можна припустити, що росія повинна виплатити репарації Україні. Конфлікт розпочався у 2014 році, коли росія анексувала Крим, що було широко засуджено міжнародною спільнотою. Війна, що триває на сході України, призвела до значних людських страждань, загибелі людей та пошкодження інфраструктури.

Згідно з міжнародним правом та на основі історичних прецедентів, було б справедливо, щоб росія понесла фінансову відповідальність за шкоду, заподіяну в Україні. Це включало б відновлення пошкодженої або зруйнованої інфраструктури, а також компенсацію за страждання і загибель українського народу.

Відповідно до світової історичної практики, наша компанія «Укрінком» розпочала процедуру відшкодування збитків, завданих компанії російською федерацією. Сума судового позову – $132 млн.

Ми звернулись до Господарського суду Луганської області з позовною заявою до російської федерації про відшкодування шкоди, а саме про стягнення з російської федерації на користь ПАТ $131966067,11 збитків, заподіяних внаслідок військової агресії росії проти України та окупації частин території України, що призвело до порушення майнових прав позивача на майно.

В обґрунтування поданого позову зазначено, що 19.02.2014 російською федерацією були окуповані окремі об‘єкти нафто та газовидобування в межах континентального шельфу України, а 20.02.2014 були окуповані Автономна Республіка Крим та місто Севастополь, та через декілька місяців – окремі території, що входять до складу Донецької та Луганської області.

Це перший етап процедури відшкодування збитків, які російська федерація нанесла акціонерам «Укрінком». Таким чином ми заявили про свої наміри стягнути з окупантів збитки.

Втрата активів на Донбасі та на Кримському півострові призвела до розриву ліквідності банку ПАТ «Укрінбанк» (попередня назва «Укрінком»). Анексія Криму та окупація частин Донецької та Луганської областей призвели до втрати нами контролю над 30% кредитного портфеля, який перестав обслуговуватись. Далі це стало причиною незаконної ліквідації «Укрінбанку».

Спочатку ми відстояли наші права у Верховному Суді, який 24 лютого 2021 року визнав ліквідацію незаконною. Тепер розпочали процес відшкодування втрачених активів.