Вдячність у команді – не мила дрібничка, а серйозний стратегічний інструмент. Фото надала Ірина Кушнір
Знову про «дякую». Так, тема стара, але якщо почитати блоги американських чи європейських лідерів думок, то вдячність у команді давно в топі. Про неї говорять, пишуть, досліджують і навіть системно впроваджують.
Тож хто ми такі, щоб стояти осторонь? Ми – ті, хто не просто дякує, а ще й закликає: робіть це регулярно, щиро й по-справжньому.
Бо колись я теж думала, що «дякую» на роботі – це щось із серії «підпишіть лист ввічливо» або «посміхніться в Zoom, навіть якщо з камери видно тільки ваше чоло».
А потім команда, життя і трохи професійних криз навчили мене простій речі: вдячність – це валюта. І якщо у вас в обігу дефіцит цієї валюти, навіть найкраща стратегія не злетить.
Бо нічого не працює, коли ви о 2-й ночі ліпите презентацію, в останній момент узгоджуєте із трьома підрозділами, заливаєте її в Notion, а у відповідь отримуєте скупе «ок». І це ще, повірте, дуже м’який варіант.
Одна моя знайома працювала в компанії, у якій після кожного великого проєкту керівник збирав команду… і влаштовував стендап на тему «як я врятував цей квартал».
Двадцять хвилин про його геніальність, візійність і надлюдські зусилля. І десь наприкінці – щось на кшталт «ну і, звісно, дякую всім».
Колектив називав це «перформанс із собою в головній ролі». А можна ж було просто подивитися на команду і сказати: «Дякую. Це було сильно. І без вас я б не витягнув.» І цього було б достатньо.
Який вигляд має вдячність на роботі по-людськи? Це не завжди диплом і грамота (хоч і вони іноді доречні). Це:
Започаткуйте традицію з командою – перед деякими мітингами робіть «раунд вдячності». Це дві хвилини. Але заряд буде як після добре організованого обіду.
За даними дослідження Great Place To Work, якщо в компанії практикують визнання, співробітники:
А тепер приклад без статистики: людина, яка отримує вдячність, не вигоряє так швидко. Вона не йде в «я тут просто гвинтик». Вона бачить сенс, а з ним і драйв.
Як це впроваджувати, якщо ви керівник:
І ще. Вдячність – це не слабкість. Це не про мімімі. Це про визнання внеску й ролі людини. Про культуру, де не «виживає сильніший», а «помічають кожного».
І так, часом складно. Бо є звичка «всі й так знають, що молодці». Але практика вдячності – як спорт. Спершу дивно, потім – потреба.
А що, якщо ви не лідер?
Ви теж можете почати. Вдячність між колегами – потужний елемент. Я бачила, як у команді дизайнерів почали писати одне одному короткі «респекти» в Slack, і за місяць уся комунікація стала мʼякішою. Менше напруги, більше бажання допомогти.
Коротко:
P.S. Якщо ви прочитали до кінця – ДЯКУЮ.
А якщо ви скажете сьогодні «дякую» комусь у своїй команді – це буде вже не просто текст, а дія. І я вірю – вона приклеїться.
Задонатити на Сили оборони України та отримати сувенір, який нагадує про важливість забезпечення ЗСУ автомобільною…
Наприкінці квітня Асоціація видавців Сполученого Королівства представила план із відродження дитячого читання для задоволення –…
В одній з попередніх статей я вже висвітлював тему користі штучного інтелекту. Тоді говорив здебільшого…
Безперечно, івенти – це можливість не лише заявити про себе, а й вибудувати стосунки з…
«Штучний інтелект забере роботу, клієнтів та замовлення в агенцій» – теза, яку я чула неодноразово.…
Певний час перебуваю в пошуках контентних проєктів. Надіслав понад 100 відгуків на вакансії, але поки…