П’ять інвестиційних факапів, або чого я навчився, втрачаючи гроші

Вже понад 15 років я займаюся інвестиціями. В останні роки переважно інвестую в нерухомість у різних країнах світу, а також у власні девелоперські проєкти. І, звісно, допомагаю клієнтам свого агентства обирати найпривабливіші об’єкти для інвестицій. Звичайно, на шляху інвестора трапляються помилки й суворі випробування, які роблять нас сильнішими (хоча іноді можуть зробити й банкрутами).

«Не можна вкладати все в один фінансовий інструмент, треба робити ставку на диверсифікацію». Фото: В’ячеслав Фоменко

Про деякі з таких інвестиційних факапів я і хочу розповісти, щоб інші інвестори не повторювали моїх помилок, а робили власні.  

Факап #1: купівля акцій

Цей кейс мав місце в далекому 2009 році. Тоді пакет акцій, у який я вклався на українській біржі, за 8 місяців додав у ціні 70%. Я зателефонував до свого фінансового аналітика і сказав, що хочу все продати, щоб зафіксувати прибуток. А після цього поїхав у відпустку. Коли я повернувся з відпочинку, то побачив, що ціна акцій впала в півтора раза. І подумав: як добре, що встиг вийти.

Але виявилося, що моя фінансова аналітикиня вирішила, що піка зростання ще не досягнуто і не вивела кошти, коли я сказав. У результаті я продав акції за ті самі гроші, що купив, нічого не заробивши. Зрозуміло, те, що трапилося – це моя провина: я мав не просто дати вказівку, а ще і проконтролювати, що її було виконано.

 Чого я навчився: коли йдеться про значні гроші, не просто давайте вказівки, а контролюйте їхнє виконання.

 Факап #2: позика

Коли я працював у банківській сфері, іноді спостерігав унікальні кейси. До 2008 року банки надавали кредити майже будь-кому, під різні застави. Наприклад, заставою могло виступати «вугілля в надрах». Хочете отримати з недобросовісного позичальника цю заставу – добувайте вугілля. Бувало, що заставою виступала комерційна нерухомість, «розташована» за неіснуючою адресою – на перетині двох вулиць, які насправді не перетиналися. У випадку, коли застава – це бізнес або частка в бізнесі, усе також досить непередбачувано. Адже бізнес може виявитися неробочим або таким, що працює не так, як хотілося б.

Але всі ці історії, як виявилось, нічому мене не навчили. Тому якось я надав позику своєму хорошому знайомому під проценти – взагалі без застави. Він повернув третину цієї суми, а потім повідомив, що його бізнес вмер. Після цього мій боржник спробував зникнути, але потім я все ж таки відшукав його через спільних знайомих і переконав повернути решту боргу. Звісно, ні про які проценти вже не йшлося.

Чого я навчився: позики без застави не можна давати ані хорошим знайомим, ані близьким друзям. А найкраща застава – це нерухомість.

Факап #3: спекуляції із нерухомістю

Мої перші кроки як інвестора на ринку нерухомості здавались мені дуже вдалими. У 2008 році я придбав один будинок, зробив ремонт, продав і добре заробив. Потім – ще одна така операція, ще одна… Схема чудово працювала, тож я набрав кредитів, і наприкінці 2008 року мав у розпорядженні 12 будинків. І саме тоді прогриміла всесвітня фінансова криза…

Тепер ніхто не міг і не хотів купувати будинки – ані з ремонтом, ані без нього. Ці об’єкти інвестування я продавав протягом декількох років і, звісно, на деяких із них уже нічого не заробив, а на деяких навіть вийшов у мінус. Усі прибутки, якщо вони були, з’їли проценти за кредитами.

 Чого я навчився: не можна вкладати все в один фінансовий інструмент, треба робити ставку на диверсифікацію.

Факап #4: девелоперський проєкт

Це було у 2016 році. То був мій перший будівельний проєкт, тому не дивно, що він супроводжувався багатьма помилками. У цей проєкт я зайшов із двома партнерами, одному з яких ми довірили розпоряджатися «касою». Перша помилка – ми не проговорили ключові моменти, пов’язані із використанням коштів проєкту: просто сподівалися, що всі ми адекватні люди.

У результаті, коли ми все ж таки вирішили разом розібратися в бухгалтерії проєкту, то виявилося, що досить велика частина коштів була використана нецільовим способом. Наприклад, чималі гроші наш партнер вклав у розвиток мармурової майстерні, діяльність якої до нашого будівництва прямого стосунку не мала. У результаті нам було дуже важко акумулювати гроші, щоб завершити будівництво. І будівництво тривало довше, ніж планували, і грошей не заробили, і з партнером посварилися – джекпот, одним словом.

Чого я навчився: потрібно ретельно контролювати фінансові потоки у власному проєкті – не можна делегувати це питання комусь іншому.

А також чітко стежити за виконанням зобов’язань між партнерами, не розраховуючи на чиюсь відповідальність апріорі.

Факап #5: інвестиції в нерухомість

Пам’ятаючи про необхідність диверсифікувати свій інвестиційний портфель, я вкладав кошти в ринки нерухомості різних країн. Але переважна частина моїх інвестицій осіла на турецькому ринку. Саме цей ринок я вважав (до речі, вважаю і зараз) одним із найпривабливіших у світі. Але будь-якому локальному ринку притаманні кризи й коливання. Глобального ринку це, звісно, теж стосується, але меншою мірою.

Тож коли після великого підйому 2021-2022 років турецький ринок нерухомості опинився на стадії спаду, я досить гостро відчув це на собі. Деякі з моїх девелоперських проєктів у Туреччині я був змушений продати без отримання прибутку, а декілька, які ми ще не почали продавати, – заморозив, щоб дочекатися сприятливіших часів для їхньої реалізації.

Чого я навчився: завдяки диверсифікації мого інвестиційного портфеля це випробування стало для мене не таким вже й критичним. Але якби я розподіляв кошти між ринками різних країн рівномірніше, це значною мірою захистило б мене від втрат.

Звичайно, краще вчитися не на власних помилках, а на чужих. Але, на жаль, цей спосіб не працює. І щоб чомусь по-справжньому навчитися, ви маєте витратити велику кількість часу і грошей. Щодо грошей, то їх ви зможете повернути, спираючись на досвід, який отримали, – під час реалізації нових проєктів. А свої помилки потім будете згадувати із посмішкою – дещо нервовою, звісно.