«Проблеми з читанням ошелешують». Висновки з дослідження базової грамотності у підлітків

Досі знаходжусь у шоці від показників базової грамотності з кількох предметів, які зафіксувало дослідження PISA. Моє особисте відчуття, що саме звідси ростуть ноги деяких проблем нашого суспільства. Але давайте по черзі.

«Проблеми з читанням ошелешують». Що про українських підлітків каже дослідження базової грамотності / Фото: Facebook Олени Шкарпової

Тестування проводилось серед 15-літніх школярів. Не має значення, які саме бали отримала наша країна. Головне, що з шести можливих рівнів ми знаходимось на другому – базовому, коли «учні здатні виконувати завдання, що передбачають принаймні мінімальну підготовленість і спроможність мислити самостійно». Мінімальну! Звісно, шостого рівня жодна з країн не досягнула. Кілька найуспішніших країн досягнули четвертого рівня, решта – третього і нижче.

Але проблеми з читанням, які зазначені у звіті PISA, просто ошелешують (тестували вміння розуміти й аналізувати текст):

• респонденти копіювали значні шматки тексту і вставляли їх у свої відповіді, не намагаючись щось зробити самостійно (завдання виконувались на комп’ютері);
• часто давали нерелевантні відповіді, навіть не розуміючи суті завдань;
• переказували текст загалом або його фрагменти незалежно від того, наскільки це корелює із завданням;


• не могли поєднати в одне ціле тексти, які розміщені в різних вкладках або гіперлінках (а тексти були пов’язані між собою по смислу);
• дуже часто давали узагальнені або моралізаторські відповіді на кшталт «Треба берегти природу / Усі люди мають бути добрими / Навчатися корисно»;
• вони погано орієнтувались в складно структурованій інформації, особливо доповненій графіками, таблицями, діаграмами, ілюстраціями;
• багато помилок були пов’язані зі сплутуванням фактів та суджень: учасники часто сприймали усе сказане в тексті як факт, не зважаючи на те, що це можуть бути суб’єктивні міркування певної особи чи елементи реклами;
• також підлітки не могли коротко і чітко сформулювати свою думку, а говорили багато і плутано, тому оцінити їхні відповіді подекуди було дуже складно.

Я думаю, цього досить. Я пам’ятаю, що таке пострадянська школа. Я мала класні оцінки з усіх предметів, але по факту знаю лише три: математику, літературу та англійську мову. Тому що вчителі, які вели ці предмети, пояснювали предмет дуже глибоко і змушували нас думати – чому саме так, а не інакше. Решта предметів випарувалася з голови, щойно я закінчила школу.

Я знаю, що в українській системі освіти є тисячі талановитих вчителів, креативних та дуже сучасних педагогів. Але оце «Треба берегти природу / Усі люди мають бути добрими» – це щось таке совкове. Коли навчання в школі полягало у тому, щоб завчити певні алгоритми, як в якому випадку діяти. А вільне мислення, висловлення своєї думки, дискусія з вчителем чи однолітками були неприйнятними.

Колись я займалась фактчекінгом і довго не могла зрозуміти: чому ми так легко ведемось на фейки і таку неймовірну інформаційну дічь, чому люди масово стають жертвами шахраїв, але чомусь не роблять з цього висновків. Чому вони не думають головою?! Так ось же! Нас не навчили думати! Бути не згодними. Перевіряти інформацію. Не довіряти всьому, що ми чуємо й читаємо.

Цікаво, на якому місці знаходились би учні Китаю та росії в рейтингу PISA. Впевнена, десь в самому кінці списку. Власне, Молдова, Грузія, Узбекистан, Казахстан знаходяться ще нижче України, і це дуже красномовно.

Джерело: Facebook Олени Шкарпової