Що більше емоцій ви «навішуєте» на бізнес, то більше ризиків в нього закладаєте. Як правильно ставити цілі

Власне бажання займатися якимось бізнесом та постановка мети у форматі «я хочу» жодного стосунку до реальності в початковому формулюванні ще не має.

Важливіше, ніж мета – підстави для цієї мети. Стосовно бізнесу – ринкові та ресурсні, зовнішні та внутрішні, передумови для її постановки.

Поняття ресурсності, тобто здатності та готовності до завдань певного рівня, для мене на сьогодні ключове під час роботи над стратегіями. І найбільше проблем і пасток я завжди бачу у внутрішніх аспектах бізнесу, в його людській стороні.

Що довше я вивчаю стратегію, то більше приходжу до переконання, що вона відштовхується від зовнішніх чинників, але працює найбільше з внутрішніми. Це справедливо для будь-якого масштабу – від бізнес-проєкту до держави.

Є один парадокс: що сильніше ви у свою мету вірите і що більше сильних емоцій на неї навішуєте, – то більше ризиків когнітивних викривлень ви закладаєте.

Одержимість певними цілями або так званий надлишок мотивації – це проблема для бізнесу, а не перевага. 

Така одержимість позбавляє людину та бізнес гнучкості й адаптивності, закриває інші можливості та робить процес ухвалення рішень неадекватним. Емоції потрібні й важливі, але вони не є довгостроковим паливом для бізнесу.

Почуття та емоції – це різні психологічні категорії. Почуття відносно стійкі та постійні, емоції – ні.

Тому почуття любові до своєї справи – це базова умова заняття чим-небудь. Це базовий мотиваційний фон, спокійний і рівний. Він не виключає раціонального мислення і не перешкоджає йому. Так само як не перешкоджає радіти і сумувати, злитися або відчувати припливи щастя, коли це трапляється.

Але якщо ви без постійного підживлення рафінадом у вигляді сильних емоцій працювати в потрібному напрямі не можете – проблема не в цілях і напрямах, а у вас.

У своїх проєктах слово «віра» я не вживаю. Чому? Тому що словникове визначення терміна «віра» – це «визнання будь-чого істинним незалежно від фактичного або логічного обґрунтування, переважно в силу самого характеру ставлення до предмета віри».

Ми використовуємо дані, знання і методики роботи з невизначеністю через гіпотези. І замість аргументації через звернення до віри добиваємося раціональної переконаності, раціонального прийняття ризиків та готовності діяти. Це різні речі.

Інтуїція працює, але вона не виникає на порожньому місці. Інтуїція, як і інсайти – це прояв роботи мозку у фоновому режимі з раніше завантаженими в нього даними та досвідом. 

Це нові інтелектуальні збірки з наявного в розпорядженні мозку матеріалу. І в цьому випадку правило shit in – shit out теж діє. До речі, інтуїцію можна тренувати й стимулювати. Але не треба сприймати її підказки як голос з небес.

Є таке поняття – собівартість ухвалення рішення. Постановка мети з точки зору управління – це професійне рішення. Це програмний код майбутнього в концентрованому вигляді.

І що більша ваша мета, то важливіше те, скільки інтелекту і зусиль у неї вкладено – це аналіз, критична оцінка та осмислення даних, моделювання, робота з гіпотезами та сценаріями, ризиками та ресурсними вимогами, залучення стейкхолдерів і команди. Велика мета – велика робота.

Бажаю успіху та завжди готовий ділитися своїми знаннями і досвідом на курсах зі стратегії, тематичних воркшопах, через участь у бордах і консультування.

Джерело: Facebook Олексія Тимофєєва.