Сила ірраціональності: як я навчилась без стресу робити більше за менший час

Ірраціонали – це люди, які починають підготовку до іспиту або здачі проєкту приблизно за ніч до події. Часто вони навіть встигають підготуватися, інколи їм щастить витягнути той єдиний білет, який вони вивчили, але у більшості випадків «ось якби ще пів годинки…». Проте найцікавіше в них – це неймовірний рівень енергії на освоєння великого обсягу матеріалу, зосередженість, швидкість ухвалення рішень та чітка рішучість досягти мети, ігноруючи всі ризики та перешкоди.

Ірраціонали: Майстри Останньої Хвилини

За ніч до іспиту ці люди непереможні, їхня сила незламна, а воля непохитна.

Енергія, яка зазвичай йде на сумніви та планування, вивільняється, і мій мозок включається на найшвидший і найефективніший шлях.

Я – ірраціональна. У спорті я завжди граю краще в екстремальних умовах, ніж на тренуваннях. На роботі я ефективніша, коли ситуація критична, ніж у розміреному ритмі. У житті я дієвіша, коли потрібно виживати. Мене мотивує потреба витягнути себе або когось з кризи, закрити питання, яке здається безнадійним, виконати дуже делікатну операцію. У таких ситуаціях, де рівень стресу помітно вищий, у мене просто немає часу на роздуми, лінощі та філософські дискусії на тему «бути чи не бути».

Рух Вперед або Два Кроки Назад

Проте я усвідомила, що природа прагне до рівноваги, а кризу ще потрібно знайти або створити. Ці пошуки привели мене до створення постійного стресу і суєти навколо, і невдовзі люди почали мене уникати. Це мене не сильно турбувало. Але першим дзвіночком стало усвідомлення того, що попри постійну зайнятість і «кавалерійські» забіги я просунулася лише на 5%, які завтра ризикують відкотитися до -10%.

Я зрозуміла, що рухаюся по траєкторії «крок вперед, два назад».

Подібно до того, як багато років тому в тридесятому царстві богатир Івасик повсякчас обезголовлював Змія Горинича, але на місці відрубаної голови виростали дві, я усвідомила, що рухаюся по траєкторії «крок вперед, два назад». І я зрозуміла, що потрібно щось змінювати.

Перехід до Раціональності

Я вирішила спробувати перейти на бік раціоналів. Мої друзі-раціонали з радістю відгукнулися на моє бажання приєднатися до їхньої «віри» і розповіли мені історію про експедицію на Південний полюс двох конкуруючих команд – Амундсена і Скотта. За їхньою версією, бідолаха Скотт загинув тому, що обрав ірраціональний стиль, і його команда пересувалася залежно від погодних умов. Тим часом команда Амундсена щодня проходила однакову дистанцію і досягла цілі.

Ця історія стала для мене наочним прикладом того, як щоденні дії призводять до результату, а ривки – до поразки. Спочатку я не погодилася з цією версією і спробувала спростувати її за допомогою «Вікіпедії», де були наведені інші причини невдачі Скотта, не пов’язані з його ірраціональним підходом. Але попри це ідея про щоденні маленькі кроки запала мені в душу.

Натхнення може наділити крилами, але коли його немає, не так вже й важко змусити себе зробити хоча б маленький крок до мети.

Це все ж краще, ніж нічого.

Геройство як Рутинна Робота

Згодом я прийшла до розуміння, що неможливо бути ефективною кожен день, але можна перетворити геройство на рутину. Я почала змушувати себе виділяти 10 хвилин на те, що раніше могла б відкласти. І виявилося, що варто лише почати – і енергія з’являється. Я могла увійти в потік і виконати несподівано багато на одному диханні й з належним натхненням.

Ці 10 хвилин часто розтягувалися до кількох годин, і завдання були готові задовго до крайнього терміну, залишаючи час на правки та «прикраси».

Згодом натхнення стало частішим гостем у моєму житті, люди навколо – менш тривожними, а моя особиста ефективність почала зростати. Я стала братися за ті «не термінові, але важливі» завдання, які роками відкладала, і вони перестали асоціюватися з неможливістю завершення.

Баланс Ірраціональності та Раціональності

Стати раціоналом мені так і не вдалося, і жага стресу досі знаходить своє застосування у спорті. На роботі я також постійно шукаю цікаві завдання, коли потрібно ухвалювати виважені, продумані рішення і насолоджуватися інтелектуальним напруженням. Але тепер я роблю це без зайвого галасу і метушні.

Мій ірраціоналізм стоїть на сторожі й не допускає стресу.

Я навчилася встигати робити більше за менший час, ніж раніше, і тепер у моєму житті триває боротьба за порядок і планування, яке враховує змінну реальність. А моя команда тепер рубає голову Змію, не чекаючи на його регенерацію. Без метушні.