В пісні – жодного натяку на нашу важку долю та українськість, від якої світ вже втомився. Про групу Tvorchi на Євробаченні

Останні роки я все більше занурювалась в українську культуру. Спочатку історія України, потім музика, потім література, потім мистецтво. Так і до стендапа дійшло минулого року.

Для людей, що мене не знають, це звучить дивно, але все ж таки у мене латвийсько-російський бекграунд, та я досі не знаю повністю слова пісні «Лента за лентою», а гімн вивчила нещодавно.

Я вже стикалась з хейтом на цю тему: стільки років живеш в країні, і лише нещодавно почала нею цікавитися!

Що ж, це трапляється з будь-ким в будь-якій країні. Емігрантство – це про втрату свого минулого. І далеко не всі готові одразу зануритися в культуру країни, де опинилися.

Багато емігрантів банально виживають протягом багатьох років після переїзду – як фінансово, так і психологічно. Я це чудово знаю, мені знадобилося понад десять років, щоб прийняти країну, де я тепер живу, і почати почуватися тут комфортно, як вдома.

Але я відволіклась від ідеї, яку хотіла донести.

Кілька років поспіль я читала лише українські книжки, слухала лише українську музику, ходила на виставки українських митців.

Це почалось за кілька років до повномасштабної війни. Тому що мені просто було все більш і більш цікаво, та мені все більше подобалася українська культура. Хоча я все так же говорю російською.

Тепер же мене можна сміливо назвати амбасадором української культури в будь-якому її прояві. Я багато читаю, слухаю, дізнаюся, вивчаю. Всі інші культури відійшли на другий план, хоча я досі обожнюю російську літературу та кіно (але меншою мірою – музику і мистецтво). Російська культура є частиною мене, і я це не хотіла б перекреслювати. Принаймні поки що.

От ви дочитали до цього абзацу і думаєте – нащо вона те все пише? І що?

А далі буде про Євробачення.

Я шалено радію тому, що перемогла саме група Tvorchi саме з такою піснею. І на це є декілька причин.

1. В пісні немає жодного натяку на українськість, від якої, я впевнена, світ вже втомився.
2. Немає жодного натяку на нашу важку долю (хіба що назва пісні, але то дрібниця).
3. Група складається з чорношкірого хлопця з чудовим вокалом і білого хлопця – теж дуже талановитого. І це показує нас як дуже різноманітну країну, яка приймає та поважає людей, не схожих на нас.
4. Tvorchi зробили просто класну пісню, яка зайде на будь-якому танцмайданчику за кордоном у більш швидкій аранжировці.

Те, що мені дуже подобається в українській культурі – це те, що це не лише про українськість, народність, нашу важку долю, вишиванки та трембіту.

Це про різноманітність, про відкритість світу, самоусвідомлення, рефлексію і прагнення кращого.

І той факт, що 160+ тисяч українців проголосували саме за цю пісню, а не за якусь іншу, яка більше показує наші традиції та нав’язує український наратив – викликає у мене величезну повагу.

Українці несвідомо вибрали пісню і групу, які показують, що ми частина світу. Не Східної європи, не колишнього СРСР, а усього світу.

Це любов.

Джерело: Facebook Олени Шкарпової