«У якийсь момент я зрозуміла: не буде жодного “потім”, якщо не подбати про себе зараз». Фото: Юлія Сименович
Я – операційна директорка. А ще – людина, яка більшу частину свого часу «гасить пожежі», ухвалює рішення «на ходу», підлаштовується під зміни й має виглядати стабільно, навіть коли під ногами все тектонічно рухається. І якщо чесно – це не геройство. Це виснажує. Дуже.
Операційна роль – це не коли ви просто чимось «керуєте». Це коли від вас чекають, що ви в курсі всього, контролюєте все і ще й не забуваєте бути приємною в спілкуванні. Іноді ви востаннє були в тиші тоді, коли затримались в офісі на самоті. А в голові постійно список: що не зроблено, кого не попередили, що може впасти, якщо ви завтра захворієте.
Я вигоряла. Не раз. І найгірше – що довго не визнавала це. Бо «я ж сильна», «на мені все тримається», «треба ще трошки потерпіти».
У якийсь момент я зрозуміла: не буде жодного «потім», якщо не подбати про себе зараз.
Тому ось речі, які я роблю не як лайфхаки, а як умови для виживання.
Це – не поради. Це нагадування.
Якщо ви в операційній ролі – дбайте про себе, навіть коли здається, що немає коли. Ви не процес. Ви – людина.
Коли ми чуємо про роботу в ІТ, то уявляємо свободу, високі доходи, стартапи, технології та…
Уявімо собі: одного ранку вам дзвонить власник компанії і каже щось на кшталт: «Ми тут…
Це історія про фолоу-апи, довіру і як перестати бути «універсальним перехідником» у команді. Колись я…
Чому роль асистента – це не про контроль, а про мікропаузи, які рятують від вигорання.…
Бути татом – для мене це не про статус. Це про серце. Про безумовну любов,…
Задонатити на Сили оборони України та отримати сувенір, який нагадує про важливість забезпечення ЗСУ автомобільною…