Я пішла з ідеальної роботи в ІТ і потрапила в агробізнес – як це змінило моє уявлення про маркетинг

Я дуже добре пам’ятаю той час близько 7 років тому, коли я мріяла працювати в IT і вважала цю сферу вершиною професійного розвитку. І от, міжнародна ІТ-компанія, адекватні процеси, зрозуміла зона відповідальності, офіси в Лондоні й Амстердамі, гідна оплата праці і той самий work-life balance, який заведено вважати великою рідкістю. Це справді робота мрії, і я не маю до цього періоду жодних претензій: ані до компанії, ані до людей, з якими працювала.

«Що глибше я занурювалась у тему, то очевиднішими ставали масштаб роботи і важливість цього виклику». Фото: Ксенія Чернякова

Але десь у середині всього цього «правильного» почало накопичуватись відчуття, яке важко одразу назвати: втома? вигорання?… Що б то не було, але викликало його відчуття штучності у всьому, що я робила.

Штучний інтелект був усюди. Він приймав дзвінки клієнтів, генерував ідеї, писав тексти, оптимізував комунікацію. Контент дедалі частіше створювався не для людей, а для інших алгоритмів – щоб його прочитав, оцінив і підсилив ще один ШІ. У якийсь момент я зловила себе на думці, що мені дедалі важче зрозуміти, яка саме моя роль і куди все йде.

І я пішла. Мій план був простим: дати собі кілька місяців, щоби подумати, чим конкретно я хочу займатись далі як маркетологиня. Але вийшло не так, як я собі уявляла. З’явився запит, який перевернув усі мої плани з ніг на голову.

Контраст, який спочатку мав супердивний вигляд

Як це часто буває, мене порекомендували комусь, а цей хтось – ще комусь. І ось мені телефонують люди з Полтавщини, які шукають маркетингову підтримку для агрокомпанії, що займається постачанням генетичного матеріалу бугаїв для українських ферм.

Першою реакцією було здивування. Не тому, що я давно не працювала поза ІТ, мій досвід якраз досить різний. А тому, що контраст був надто сильний. Де IT, і де – український агробізнес.

Я почала з того, що подивилась, як ця індустрія взагалі комунікує. В TikTok компанії, звісно ж, хайпові відео, гумор і все, що любить ця мережа. Те саме було і в більшості інших агробрендів у соцмережах. Формально це працює: алгоритми люблять такий контент, він набирає перегляди. Професійно ж це виглядає як знецінення складної і відповідальної галузі через надмірне спрощення.

Агробізнес – це не «колгосп», і не «село». Це про точність, відповідальність, науку й генетику, поєднання традицій і інновацій. Це велика міжнародна індустрія, де український ринок реально цікавий іноземним гравцям. І водночас – середовище, де дуже багато псевдонаукових і псевдомаркетингових рішень, які ніхто не пояснює і не розбирає критично.

Що глибше я занурювалась у тему, то очевиднішими ставали масштаб роботи і важливість цього виклику.

Фейл, який швидко зняв ілюзії

Один із ключових моментів цього проєкту стався на досить приземленому рівні – ми готували звичайну фотосесію.

Я звикла, що питання будь-якої складності можу вирішити дистанційно. За роки в ІТ я організовувала процеси в різних країнах, бувши в Києві. Надрукувати конверти в Амстердамі? Замовити брендовані худі в Лондоні? Знайти фото- і відеографа на виставку в маленькому італійському містечку? Усе це я робила, не виходячи із власної квартири під Києвом. Що мені організувати фотозйомку під Полтавою?

Я зробила детальне технічне завдання для фотографа: формати, ракурси, референси, логіку кадрів. Формально все було правильним і продуманим до дрібниць. І що? І ми завалили цю зйомку.

На місці все пішло не так. Починаючи з того, що хтось із персоналу, хто безпосередньо взаємодіє з тваринами, не вийшов того дня. Закінчуючи, власне, поведінкою бугаїв і їхньою реакцією на незнайомців. Додайте сюди відсутність світла, погодні умови, провтик фотографа (і мій, бо треба було перевірити одразу)… У результаті фото, які ми отримали, просто неможливо було використати.

Це був неприємний, але дуже корисний урок. Не все у світі піддається ручному дистанційному управлінню. Є індустрії, де найефективніший інструмент – не ідеальне ТЗ, а особиста присутність і жива розмова. І це загалом дуже характерно для агросфери.

Але було ще дещо, що відкрило мені очі.

Коли досвід перестає бути аргументом

У цій співпраці дуже швидко зникли всі звичні маркери професійної ваги. Ніхто не знав і не питав, де я працювала раніше, скільки років у мене досвіду, з якими ринками я мала справу, які визнані курси я проходила. Тут не існує слів «сіньйор» або «тімлід», і їм, чесно, байдуже, як це все стосується вас. Є ви – і те, що ви реально здатні робити.

Це було не дуже комфортно, бо я звикла «козиряти» своїми регаліями й досвідом. Але водночас дуже чесно. У якийсь момент я спіймала себе на думці, що вперше за довгий час мені цікаво не доводити, хто я, а просто показувати, на що я здатна.

Про технології без ілюзій

Я не стала менш технологічною. Я досі люблю ШІ й автоматизацію, оберу месенджери замість телефонної розмови й зум замість особистої зустрічі. Але досвід співпраці з агрокомпанією дуже чітко показав, де проходить межа.

У традиційних індустріях найкраще видно: рішення ухвалюються не технологіями, а людьми. І якщо між людьми немає довіри, жоден ШІ цього не компенсує. Те, що в ІТ часто звучить як гарний і правильний меседж про human-touch, тут є щоденною практикою.

Технології можуть підсилювати довіру або руйнувати її. Самі собою вони не створюють цінності.

Не втеча, а повернення до своєї ролі

Так, усе почалося з вигорання. Але це було не бажання працювати менше чи змінити професію. У жодному разі. Це було бажання працювати інакше – більш стратегічно. Будувати, а не підтримувати чи модерувати. Замість шукати відповіді в сабатікалі чи паузі, я отримала можливість шукати їх «в полі».

І там чітко зрозуміла, що саме мені важливо робити далі: знаходити сенси, витягувати суть, формулювати справжню цінність і від цього будувати бренд-платформи. Де в основі не тренди й не інструменти, а реальність бізнесу.

Саме із цим досвідом і чіткою позицією я тепер думаю про повернення в ІТ. Або й не в IT. Рік тому я б цю історію не зрозуміла. І, мабуть, покрутила б біля скроні. Тепер я точно знаю: індустрія не має значення. Частіше суть саме в ролі, яку ви в ній займаєте.