«Навчати дітей не лише мріяти, а й діяти». Як будувати проєктну школу: досвід GoITeens

У суспільстві побутує маса стереотипів щодо шкільного навчання: мовляв, це нудно, неефективно, занадто прісно. Але насправді є такі школи, які викликають у дітей прихильність та бажання навчатися.

У мене є цікаве спостереження: захоплюються своєю школою зазвичай учні профільних закладів освіти: фізико-математичних ліцеїв чи спеціалізованих філологічних шкіл. І при цьому діти мають там більший рівень навантаження. Чому так?

Тому що діти самі обирають те, що їм цікаво. І навантаження набирають таке, яке підходить саме їм. Якщо дитина завзята, вона активно братиметься за все, що вміє: розв’язуватиме математичні задачі, гратиме в компʼютерні ігри або дивитиметься YouTube. Якщо ж дитина менш активна, вона не матиме ентузіазму виконувати велику кількість справ.

І нічого ви з цим не зробите – дуже складно переробити будь-яку людину. Найгірший варіант дій – примушувати дитину щось робити, бо це пригнічуватиме її волю й принесе шкоди набагато більше, ніж ті відео, які вона дивиться з власної ініціативи.

Але дорослі можуть повпливати на дітей іншим способом і зробити так, щоб їм подобалося вивчати корисні речі й робите те, що є цінним для суспільства та інших людей. Тобто використовувати ті навички, які допоможуть отримати адекватну грошову винагороду та побудувати карʼєру. Секретний інструмент тут – школа з проєктним навчанням. Як побудувати проєктну школу, які методики використовувати і яких результатів очікувати – у цій колонці.

У чому секрет проєктної школи?

Основний ресурс проєктного навчання, який утримує увагу дітей і заохочує їх до навчання – корисні ігри та цікаві заняття. На плечі вчителів лягає необхідність зробити те, що корисно, ще й цікавим.

Я чув розмову учениць з математики, коли одна спитала в іншої:

– А тобі подобається математика?

– Коли виходить – подобається!

Дуже важливо давати дітям такі завдання, які їм вдаватимуться. При цьому ці задачі мають поступово ускладнюватися – адже не секрет, що однакові дії набридають.

Секрет підготовки успішних учнів в тому, щоб давати їм завдання, які вже частково зрозумілі для них і одночасно дають їм можливість зростати. Або навпаки – давати такі задачі, які вже розвивають, але все ще є зрозумілими.

Які методи ми застосовуємо для цього

Завдання з прикладами

Багато хто із тих, хто пише підручники або викладає, добре знає свій предмет, але через це забуває, що учні його ще не знають (на те вони й учні). 

Тому щоб навчити їх, спочатку треба продемонструвати дітям повністю вирішену задачу. Приклад необхідний для того, щоб учень його переписав собі й зрозумів, які зробити дії, як отримати результат. З опорою на зразок дитина може подумки виконати відповідні дії та впевнитися, що результат, який вона отримала, збігається з тим, що у прикладі. Це додає +10 до розуміння та +100 до самооцінки.

Базові задачі

Це задачі, що абсолютно ідентичні до прикладу за структурою, та відрізняються тільки параметрами. Таких задач необхідно вирішити 4-5 для того, щоб учень зміг згадати, як розв’язувати задачі такого типу хоч і  наступного тижня.

Дуже часто стикаюсь із методичною помилкою в підручниках, коли ті, хто їх складав, не дають однотипних задач, а буквально з другої задачі починають змінювати структуру. Так, це цікаво для розробника і виглядає «дорого» для тих, хто їх видає. Але для учнів це суцільне пекло. 

При цьому автори деяких підручників доходять до того, що дають задачі, пояснення та вирішення яких немає на попередніх сторінках.

Є один аргумент таких розробників навчальних матеріалів: хай діти вчаться нестандартно мислити. Нестандартне мислення – це добре, проте спочатку треба пояснити, як мислити стандартно. Бо такий підхід продуктивний лише для декількох учнів, які до цього вже займалися з репетитором і отримали базу. А всі інші спочатку не розуміють, далі ігнорують, а далі – ненавидять такі предмети.

Задачі з індивідуальним контекстом

Це коли структура задачі залишається тією самою, але дані для неї учень має отримати з власного життя: розміри власної кімнати, різниця коливання температури впродовж дня, відстань від дому до школи тощо. Такі задачі активізують емоції дитини та вчать її перетворювати задачі на рішення у власному житті. Завдання з опорою на практичне розв‘язання, які дитина вирішує і розуміє, що це буде корисно їй в майбутньому, дуже мотивують.

Основа проєктної школи – завдання з розробки й моделювання

Вишенька на торті – проєктні задачі. Їхня особливість у тому, що учень сам формулює мету – чого він хоче досягти – та для реалізації використовує методи, які він опанував на відповідних заняттях.

Це вкрай важливо – дати можливість учням реалізувати те, що вони хочуть. Бо будь-яка людина прагне творити. Проте, якщо учень буде вчитися творити, спираючись на практичні методи, які ведуть до результату, він від просто мрійника зросте до візіонера – людини, яка вміє бачити майбутнє та реалізовувати його.

В GoITeens усе починається з того, що діти визначають свою ціль за системою SMART, аби вона була не абстрактною чи примарною, а досяжною та прикладною. Так вони засвоюють, що досягти мети – цілком реально, але для цього треба робити практичні кроки.

Студентка Digital Design Владислава Кириченко розробила не просто гарний дизайн, а візуальну концепцію онлайн-спільноти для креативних людей, яку давно хотіла створити. Тепер це не просто макет сайту, а реальний проєкт, корисний для тих, хто хоче написати власний мальопис (комікс), проте не має ні команди, ні досвіду. Тобто це робота, яка дійсно розв’язує проблеми користувачів та задовольняє мету дизайнерки: створити платформу, на якій вона й сама зможе знаходити однодумців.

«Взагалі це дуже круто, коли робиш гру, в яку сам би пограв», – каже Олександра Корнійчук, студентка-розробниця стелс-гри Liberator, де гравцю в ролі ідейного шопліфтера треба обікрасти увесь магазин. Наразі Liberator вийшла за рамки навчального проєкту й вже доступна для завантаження на сервісі itch.io.

Одного разу я був на заміні уроку з математики в 6 класі. І для того, щоб встановити контакт з дітьми я питав – а для чого вам необхідна математика в житті? І значна кількість дітей почала розказувати власні ідеї! 

Я чітко пам’ятаю одного хлопчика, який запропонував три способи, як обіграти казино. І я пробував йому підказати, де працюють ті самі закони, проте реально є можливість виграти: наприклад, в маркетингових дослідженнях або проєктуванні міст.

І це дуже важливо – підштовхувати учнів в ті напрями, в яких їхні вигадки стануть в майбутньому реальними успішними проєктами, а не залишаться «науково-популярною фантастикою».

Навчати дітей не лише мріяти, а й діяти – головна місія проєктної школи, де ідеї учнів трансформуються в успішні проєкти. Школу саме такого типу люблять діти, бо саме тут їх вчать вірити у свої сили, свої бажання і свої зусилля для їх утілення.