Збереження спадщини крізь мистецтво – як ми створюємо унікальну мозаїку на фасаді ТРЦ в Українці

Розвиток культури є ключем до збереження та зміцнення національної ідентичності і єдності. Прикладом цього є наша робота над мозаїкою на фасаді нового торгівельного центру OBRIY Trypil у місті Українка. Її дизайн, натхненний мотивами трипільської культури, символізує глибокий історичний зв’язок регіону з однією з найдавніших цивілізацій.

«Творення мозаїки – це не просто її викладання», – Тетяна Тадай

Історія створення мозаїки, її значення для сучасної культури та виклики, які виникають під час реалізації, заслуговують на увагу.

Як все починалося

Зі співзасновниками Alterra Group, Вікторією та Дмитром Ковальчуками, ми познайомилися під час навчання філософії та стратегічного мислення у Think Camp. Цей досвід став міцним підґрунтям для багаторічної співпраці між Alterra Group та «Агроматом». Обидві компанії, Alterra Group та «Агромат», відомі своєю підтримкою соціальних й мистецьких ініціатив. Тому цілком природно, що їхня співпраця втілилася у мозаїці на фасаді ТЦ OBRIY Trypil.

Я долучилась до проєкту влітку 2024 року як менеджерка від компанії «Агромат» разом з кураторкою панно Анастасією Лелюк.

Робота над мозаїкою на фасаді OBRIY Trypil у місті Українка почалася з ідеї відобразити глибокий зв’язок із традиціями. Натхненням для нас стала виставка «Боривітер» в «Українському Домі», присвячена Аллі Горській – видатній художниці та дисидентці.

Щоб сформувати спільний концепт, ми провели багато обговорень у командах. Анастасія Лелюк створила три ескізи, з яких було обрано один – той, що зараз реалізується.

Фото: Тетяна Тадай

Сенси створюються під час процесу

Процес створення мозаїки став не просто художньою роботою, а місцем народження нових сенсів. Натхненням для нас стали роботи монументалістів 1960-х років, які працювали у непростих умовах, залучаючи до проєктів митців із різних сфер. Ми працюємо у подібних погодних умовах, також взаємодіємо з місцевою громадою та запрошуємо долучитись до створення мозаїки людей різних мистецьких сфер: художників, кураторів і дизайнерів. Наприклад, до роботи долучився Костянтин, який приїхав з Берліну на резиденцію у Києві в Інституті автоматики.

У межах проєкту ми також запустили благодійний збір. Люди, які підтримують проєкт, можуть приїхати до нас і долучитися до створення мозаїки. Усі зібрані кошти ми спрямовуємо на актуальні потреби українських військових.

Фото: Тетяна Тадай

Унікальність проєкту в Українці у тому, що ніхто не створює сучасні мозаїки

Мозаїка в Українці є унікальним явищем, адже сучасні монументальні роботи такого масштабу майже не створюються. Більшість мозаїк в Україні або руйнуються, або чекають на реставрацію.

Наприклад, нещодавно були знищені дві мозаїки у Вінниці та ансамбль мозаїк ресторану «Маяк» у Дніпрі. Ці втрати стали ще одним аргументом на користь створення нових культурних об’єктів, які увійдуть в історію. Ці кейси висвітлила Ельміра Еттінгер.

Команда ТЦ, де розташована мозаїка, розуміє цінність монументального мистецтва і підтримує його розвиток. Попри високу вартість і складність роботи цей проєкт демонструє, як можна зберігати й примножувати українську культурну у складних умовах.

Фото: Тетяна Тадай

Які виклики на нас чекали

Реалізація мозаїки виявилася непростим завданням. На нас чекало чимало викликів, як-от погодні умови, гендерна дискримінація на будівельному майданчику та зміни дедлайнів.

Спочатку комунікація з будівельниками була складною, адже дехто мав стереотипні уявлення щодо нашої присутності на майданчику – у команді 5-6 дівчат, а керівниці проєкту – дві жінки до 30 років, що розширювало колегам по будмайданчику уявлення про роботу з жінками. Однак згодом наша наполегливість допомогла здобути повагу, хоча окремі труднощі залишаються.

Щодо дедлайнів, ми працюємо в умовах постійних змін, але намагаємося максимально ефективно використовувати час і ресурси.

Творення мозаїки – це не просто її викладання

Ми працюємо на відкритому майданчику під шатром з обігрівачами, а крізь скляні двері ТЦ люди можуть спостерігати за процесом. Це додає роботі публічності та спонукає жителів Українки долучитись до викладання.

Проте були й моменти нерозуміння. За день до Різдва ми були «на стіні» (я так називаю наше місце роботи) і працювали над колонами. Намагались швидше завершити викладання до мінусової температури. Один із виконробів радив «автоматизувати» процес, аби зекономити час. Це звучало зневажливо до нашої роботи, він розказував про втрату часу та коштів. Каже: «Ви намалювали ескіз, виклали його на сіточку, а потім приїхали й наклеїли його на стіну».

Але для нас важливий не лише результат, а й сам процес творення. Ми свідомо використовуємо списані матеріали – залишки плитки, битий посуд, стару цеглу – створюючи унікальний продукт із того, що могло бути забутим. Сміємось з мему «не викидай», бо практикуємо його у роботі.

Фото: Тетяна Тадай

Чому цей проєкт важливий для українського суспільства

Уявіть: монументалісти та українські митці були під цензурою, у гоніннях, страчені, закатовані. Українська культура тривалий час була під цензурою та утисками. Тож сам факт створення в Україні сучасної мозаїки такого розміру, молодими українськими художниками, українською мовою – це вже суспільно важливо.

Висновок

У часи, коли багато пам’яток руйнуються або чекають на реставрацію, створення нових культурних об’єктів стає ще важливішим. Мозаїка в Українці є кроком до розвитку української культури та свідомості, а також нагадуванням про нашу спільну відповідальність за збереження мистецтва.