«Є компанії, яким взагалі начхати, вони і з Іраном працюють»: як українські розробники «давлять» бізнес у мордорі

Свою неділю я провів швидше в моніторингу й аналітиці, ніж у жорсткій роботі. У неділю писати погано. До того ж скоординувався ще із чотирма групами, які роблять схожі речі. DDoSкомплекс дій, який здатний повністю або частково вивести з ладу інтернет-ресурс так і не став використовувати, працює і так. Хоча мені показали результати – вражає. 

Підбив підсумки двох тижнів. Особисто я «загасив» 35 компаній і приблизно 35 тис. робочих місць. З 1 млн це лише 3%. Тож є куди працювати. 

Про компанії в мордорі

Перевірив списки та реєстри російських компаній. Там повний безлад. За моїми оцінками, обмежили свою діяльність або повністю зупинили продажі в мордорі від 800 до 1,3 тис. осіб. Будь-який список на пару сотень компаній не відбиває дійсності.

Компанії є різні: великі, маленькі, з великою чи малою часткою продажів у росії тощо. 

Наразі йде потік компаній, які самі, без понукань виходять. І вже є приблизно 20 компаній, які заявили, що залишаються, а потім, ковтнувши г**на, пішли. Чекаю реакції компаній на статті в міжнародній пресі про те, що силовики пішли в корпоративний світ з погрозами арештів. 

Зараз у списку моїх завдань десь 400 компаній, і йдеться не так про те, щоб зробити їх усі, скільки, щоб пріоритизувати. 

Як я групую компанії

Напишу, як я поділяю компанії зараз:

1. Публічна компанія, що працює на споживчому ринку. Має великий обсяг у мордорі, але невелику частку. Компанія з великими капітальними інвестиціями. Наприклад, Coca-Cola. З одного боку, якщо підняти шум на основному ринку, то вони зіллють мордор. Але заводи.  
2. Компанії другого ешелону, які борються за ринок. У них піар – один із двигунів продажів, а негативний фон сильно впливає. Вони дуже залежать від фону та бояться висловитися останніми. З ними легко.
3. Компанії у сфері B2Bбізнес для бізнесу, малий і середній бізнес, не IT-компанії на середній сегмент – це тяжкі пацієнти. Вони часто працюють через партнерів, не на слуху в широкої аудиторії. Тиснути важко, але вони бояться кризи неплатежів. 
4. Айтівці. Найбільш вдячні, бо культура квітів, не люблять крові. У багатьох частка в мордорі – сльози, тому можна давити легко.
5. На великі IT-компанії впливати не можна, але вони йдуть. Кого росія сама видавлює, хто боїться експортних обмежень. Просто намагаються мінімізувати ризики. 
6. Важкі інфраструктурні компанії, які продають обладнання та технології у ключові галузі. Наприклад, у банки та нафтогаз. Вони дуже цінують свою репутацію та бояться кидати клієнтів. Але через велику частку B2Gбізнес надає товари, послуги або будь-яку продукцію для державних фірм та установ-портфеля схильні до впливу урядів інших країн.
7. Великі компанії, яким усе пох*ру: «Ми й з Іраном працюємо». З ними взагалі неможливо. 

Ось такий ландшафт. Вибираємо баланс між складністю дістати компанію та збитками, які можна завдати. Дуже уважно дивлюся на пункт 6, але тяжко.

Джерело: Facebook Дениса Довгополого