«Для них важливий work-life баланс, а ми звикли працювати 24/7». Особливості івент-бізнесу у Німеччині

Ми звикли до того, що івенти – це невід’ємна частина життя української бізнес-спільноти навіть під час повномасштабної війни. І, хоча ця сфера зараз зазнає випробувань, вона продовжує об’єднувати підприємців та залишатися важливим майданчиком для нетворкінгу.

Організатори івентів – це захоплені своєю справою люди, які працюють 24/7, не випускаючи з рук телефон та жонглюючи кількома процесами одночасно. Але що робити українцям з таким хистом в іншій країні?

Відповідь на це питання знайшла Дарина Шевченко, яка відкрила івент-агенцію у Німеччині – країні, де замість видовищної події для співробітників радше оберуть похід у ресторан. Редакція МС.today запитала у Дарини, як відкрити свою компанію в країні, відомій своєю бюрократизованістю, чим відрізняється івент-сфера в Україні та Німеччині та чому там немає потреби в конкуренції.

Перше від чого відмовляються люди – це івенти

В Україні у мене вже майже 10 років є івент-агенція Premier Event. Наша сфера одна з тих, які найбільше постраждали через повномасштабну війну. Адже перше від чого люди відмовляються – це івенти. Після початку вторгнення взагалі не йшла мова про заходи і майже рік в Україні у нас не було ніяких замовлень.

Єдине, що ми робили – це допомагали з благодійними проєктами нашим постійним клієнтам, таким як Vodafone, Novus та фармацевтичним компаніям. Novus знову відкривав магазини у тих містах, які були звільнені з-під окупації й ми також були залучені до організації.

Мені дуже пощастило з командою у Києві. Перші кілька місяців я намагалася виплачувати зарплатню, потім такої можливості вже не було. Я їм все пояснила і була не проти, якби вони почали шукати іншу роботу. Зі свого боку я віддавала співробітникам всі проєкти, які траплялися, щоб якось їх підтримати. Завдяки цьому більша частина моєї команди збереглася. Зараз вони всі в Україні.

З літа 2023 року наша сфера почала потроху відроджуватися. До нас почали звертатися із запитами на проведення внутрішніх заходів з благодійною складовою – онлайн або офлайн. Людям дуже потрібно спілкуватися, мати можливість трохи перезавантажитися і відчути підтримку один одного.

Перший рік у Німеччині були думки «Що я тут роблю?»

Коли почалася повномасштабна війна, я з сім’єю з Києва переїхала у Трускавець до друзів. Там ми відразу почали волонтерити, допомагали з розміщенням переселенців у місцевій школі, закупляли матраци та інші речі. Проте, саме у той час у моєї мами була онкологія і їй необхідна була хіміотерапія. Їй запропонували поїхати на лікування у Німеччину. Тож я взяла маму, дитину, мати чоловіка, його сестру, двох племінників і собаку, й ми поїхали у місто Галлє, де живе моя однокласниця.

Перший рік у мене були думки: «Що я тут роблю?». Але так співпало, що до 24 лютого 2022 року у мене якраз була «криза жанру». Я навіть звернулася до психолога, бо почала втрачати задоволення від своєї роботи.

Тож після початку повномасштабного вторгнення у мене був рік вимушеного відпочинку. За цей час я дуже багато переосмислила. Я перезавантажилася та займалася благодійними проєктами.

І от за рік у мене знову з’явилося бажання щось робити. Я зрозуміла, що організація заходів – це саме те, чим я хочу займатися. Мене почали рекомендувати знайомі й врешті я стала отримувати запити на організацію івентів в Берліні.

Проте момент, коли я зрозуміла, що треба відкривати компанію, настав тоді, коли звернулася «Нова пошта». Компанія відкривала чергове відділення у Німеччині й звернулася до мене, щоб організувати івент. Для такої співпраці бути просто фрилансером вже було недостатньо по обороту коштів. Тому дуже швидко довелося реєструвати свою компанію.

Як почати бізнес у Німеччині

Я дуже боялася починати бізнес у Німеччині, адже не розбираюся в німецькій податковій системі. До того ж це дуже бюрократизована країна. Тут немає різниці біженець ти чи місцевий – для всіх однакові правила.

Мені пощастило, тому що я знайшла у нашому місті коуча, який провів і допоміг мені все юридично оформити. Тому заповнення документів на відкриття бізнесу, реєстрація і подача заяви зайняли у мене один день.

Ті, хто хочуть почати бізнес у Німеччині, можуть отримати допомогу від держави. У тому числі й оплату кількох годин роботи консультанта, який буде вести відкриття компанії, відповідати за подачу звітів тощо.

Насправді у Німеччині теж все досить диджиталізовано, але я ще не дуже у цьому розібралася. Можна подавати звіти в електронному вигляді, підв’язати все до банківської системи й слідкувати за видатками. Проте, німецькі банки не надто охоче відкривають українцям рахунки саме під підприємницьку діяльність.

Тут складна система саме за кількістю податків на фізичну особу. Тобто ви як бенефіціар маєте платити податок зі свого прибутку, а цей податок залежить від кількості людей у родині, чи працює чоловік тощо. Тому до кінця року ви можете взагалі не зрозуміти фінальний розмір податку, але ви точно знаєте, куди ці податки підуть.

У мене тут вже зібралася своя фриланс-команда з українців, які живуть у Німеччині.

Варто зауважити, що у німців зовсім інший підхід до роботи – для них дуже важливий work-life balance. А ми звикли працювати по-іншому.

Тому вважаю, що потрібно виховувати в українцях розуміння, що коли людина працює 24/7, то це не ок.

У Німеччині низький попит на корпоративні заходи

Тут немає такого попиту на корпоративні заходи, як в Україні. У нас клієнти хочуть для співробітників найкраще і кожного разу щось нове. А середньостатистичні німецькі компанії обирають просто похід в ресторан.

Тому я вирішила, що тут у мене буде акцент на бізнес-виставках. У мене є великий досвід у цьому – ми будували стенди для «Антонов Airlines» по всьому світу. Німеччина – це країна виставок, дуже часто тут виставляються іноземні компанії. До того ж я розумію, що мені буде простіше працювати з іноземцями, ніж з німцями. Зараз я готуюсь до запуску івент-маркетингу під виставки.

У Німеччині у B2B-сегменті практично не працює маркетинг через соцмережі, окрім Linkedin.

Тут більше працюють розсилка на пошту, прямі продажі, нетворкінг на профільних заходах. Німці вважають, що соцмережі – це для особистого, а не для роботи, також вони дуже обережно до них ставляться, адже піклуються про захист особистих даних. Українці, які вже давно у Німеччині, рекомендують найняти німецького підрядника по маркетингу, який розуміє ринок.

Конкуренція в івент-сфері

В Україні більша конкуренція в івент-сфері. Річ у тім, що у нас невеликий прошарок компаній і людей, у яких є гроші. Тому велика частина бізнесу націлена на оцей маленький прошарок.

У Німеччині навпаки – цей прошарок достатньо великий, тому у них немає потреби в конкуренції й вони не дуже хочуть напружуватися, навіть, якщо це їм принесе трошки більше грошей.

Насправді на українському ринку дуже багато неякісного продукту в івент-сфері, тому що кожен третій думає, що може організувати якийсь захід. У мене був випадок, коли під час відкриття «Нової пошти» у Мюнхені, хтось прийшов до мого клієнта і сказав: «Ми вам зробимо крутіше, чого ви з ними працюєте?». Це було дуже неетично, тим паче по відношенню до співвітчизників. На українському ринку такого дуже багато.

Не опустити руки мені допомогла благодійність

Коли ми тільки приїхали у Німеччину, у мене було відчуття провини. Не здатися і не опустити руки мені допомогла благодійність. Спочатку ми просто пішли пакувати гуманітарну допомогу для українських дітей в одну з благодійних організацій у Німеччині. Я там познайомилися з багатьма людьми.

Одного разу у волонтерському чаті я побачила, що дівчина, яка працює у клініці в Галлє, збирала гроші на допомогу українським дітям з неврологічними вадами. Я принесла їй кошти, ми з нею познайомились і так почалася наша благодійна історія у Німеччині. Ми стали працювати разом з університетською клінікою в Галле і тепер займаємося ліками, як для діток, так і для українських військових.

І от саме благодійність зруйнувала в мені всі бар’єри, адже треба було спілкуватися з незнайомими людьми ще й різними мовами, просити допомоги, запрошувати на благодійні ярмарки. Ціль була настільки більшою за внутрішні бар’єри, що вони у мене просто відключилися.

Також я членкиня українського бізнес-клубу у Німеччині, де у мене теж вже велике коло спілкування. І мене це також підштовхнуло до того, що не треба боятися і можна починати працювати тут і зараз.