«До навчань навіть не знав, як виглядає Mavic». Історія бійця «Генерала», який змінив роботу в ІТ на службу в «Азові»

Безпілотники вже давно стали очима й зброєю сучасної війни. Для взводу технічної розвідки з бригади «Азов» керування БпЛА – це щоденна праця, яка наближає перемогу. Іноді це нелегко, але кожен виліт дрона – ще один крок до звільнення рідної землі. Взвод працює ефективно, а знищувати цілі взводи окупантів для бійців вже стало буденністю.

Історія бійця «Генерала», який змінив роботу в ІТ на службу в «Азові». Колаж: MC.today

Редакція MC.today поспілкувалася з військовим з позивним «Генерал», головним сержантом взводу технічної розвідки 12-ої бригади спеціального призначення «Азов» НГУ. Він розповів про те, чому змінив роботу дизайнера в ІТ-компанії на службу в Нацгвардії, чим займається його взвод, як дрони допомагають контролювати поле бою та знищувати ворожі цілі, що найскладніше в їхній роботі та як долучитися до його команди.

До служби у війську я працював дизайнером

Я маю технічну освіту, закінчив університет за спеціальністю «Комп’ютерні науки». Частково займався програмуванням та електронікою. А коли на факультеті з’явився предмет з 3D-графіки, я захопився ним. Вже з 2018 року почав працювати на фрилансі – малював 3D-моделі для ігор, а потім почав створювати й анімацію.

Військовий «Генерал». Фото: пресслужба «Азову»

Влітку 2021 року я влаштувався в IT-компанію у рідному Дніпрі. Працював графічним дизайнером на проєкті BMW Mini: розробляв картинки для соцмереж, створював рекламні банери для сайтів, білбордів та гоночних треків. 

Паралельно з цим займався мистецькою діяльністю в артпросторі Дніпра – ми робили виставки, перформанси, кінопокази, лекції. Там я на волонтерських засадах допомагав з усім з технічної сторони, а також – щось намалювати, склеїти, зібрати.

Якщо у вас є бажання та мотивація, але немає досвіду, в Азові навчать всьому необхідному для подальшої служби. Заповнюй анкету за посиланням.

Війну зустрів у Львові й одразу прийшов до військкомату, але до війська тоді не потрапив

Коли почалася повномасштабна війна, я продовжував працювати дизайнером в ІТ-компанії. Керівництво напередодні 24 лютого розробило план у випадку бойових дій і заздалегідь перевезло частину працівників до Львова, де був один з офісів.

Там я і зустрів повномасштабну війну. В перші дні вторгнення намагався потрапити до ЗСУ: ходив від одного військкомату до іншого, але так і не потрапив туди через величезні черги. 

Тоді вирішив продовжувати працювати й просто донатив знайомим волонтерам. Також якийсь час допомагав з кібератаками на російські сайти. 

• Цікаво: Чи достатньо охочих мобілізуватися та працювати з БПЛА – у Силах безпілотних систем відповіли

Про армію я думав ще до початку повномасштабної війни. У школі відвідував рукопашний бій, де моїм інструктором був професійний військовий. Я тоді дивився на нього і думав, що теж можу піти цим шляхом. 

Тож, коли почалася повномасштабна війна, питання про те, коли я долучуся до ЗСУ, було лише питанням часу. Я обрав «Азов», бо давно за ним слідкував, мені цей полк імпонував своїм духом і професійним підходом до підготовки. Це була та армія, в яку я хотів потрапити. 

До армії вдалося потрапити «на хвилі» Гвардії наступу

Я спілкувався зі знайомими з тероборони «Дніпро», яка частково складалася із ветеранів «Азову». І коли всі ТрО об’єдналися в Третю окрему штурмову бригаду, я намагався потрапити туди через відношенняце документ від командира про те, що військова частина готова взяти людину на службу, яке мені зробили в 3-ій ОШБ, але зіткнувся з юридичними проблемами. Виявилося, що в Києві та Бучі є декілька військкоматів з однаковими назвами, тож поки я туди добрався, термін дії того відношення закінчився.

Вже коли почалася велика кампанія Гвардії наступу наприкінці 2022 року, я залишив заявку на сайті бригади «Азов». Після цього відвідав рекрутинговий центр, де мені оформили документи. 

Сама процедура, щоб потрапити в «Азов», виявилася не складною. Я просто прийшов і був готовий до будь-чого. Мене взяли, і вже за кілька тижнів розпочалися навчання. 

Дізнатись інформацію про особливості вступу і служби в лавах «Азову», анонси вишколів, лекцій, спеціалізованих заходів можна тут.

Мені заздрили, що я швидше поїхав на бойові задачі

Військовий «Генерал». Фото: пресслужба «Азову»

Моє навчання тривало сім тижнів. Я потрапив на один з перших курсів базової бойової підготовки. Тоді ще не було такої кількості інструкторів та структурованої програми, як це відбувається зараз.

Найголовніше, чому нас навчили інструктори, – це як мають будуватися відносини між побратимами, як має працювати військовий колектив. У нас «вселили» бойовий дух.

Одразу після завершення навчань мене забрали у підрозділ технічної розвідки, і вже за тиждень ми поїхали на бойові задачі. У мене це відбулося доволі швидко, але піхотні підрозділи ще декілька місяців залишалися на полігоні та продовжували тренуватись. Мені навіть заздрили, що я швидше поїхав на передову.

Спочатку ми були на Запорізькому напрямку. На бойових позиціях були «старички Азову» – найбільш підготовлені хлопці, а «щойно прибулих» залишали на безпечній відстані – подалі від активних дій. Ми лише допомагали основним силам оборони.

Я не мав досвіду у керуванні БпЛА, але всьому навчили вже в підрозділі

Потрапити у взвод, який займається БпЛА, мені допомогла технічна освіта. На той момент командиром нашого підрозділу був азовець «Крафт», який пережив бої на «Азовсталі». Він прийшов до нашої частини, де ми проходили навчання, щоб когось запросити у свій підрозділ.

Він проводив співбесіди з багатьма бійцями, але чомусь обрав саме мене. Хоча я на той момент не мав досвіду роботи з БпЛА, навіть не знав, як виглядає Mavic. Напевно, допомогла технічна освіта. Так я й потрапив до підрозділу, а там вже всьому навчили. 

Цих півтора року я багато працював, намагався якнайкраще виконати свою роботу, і мене помітили. Спочатку я став командиром відділення, а потім – головним сержантом взводу. Тепер в моїй відповідальності навчання пілотів, заняття з тактики, медицини, спорту тощо. І також займаюся обладнанням – слідкую, щоб все працювало та було готове до виїздів.

У мене зараз більш тилова робота, і не можу сказати, що мені це сильно подобається. Бо на бойових виїздах тобі морально легше. Тоді розумієш, що ти на війні й робиш ту роботу, яка необхідна. 

Мій взвод працює з БпЛА, найважче – супроводжувати штурми

Я працюю в РТЗР – це рота технічних засобів розвідки. У нас є взвод БпЛА – в основному це квадрокоптери, Mavic, Autel. Взвод «Крил» робить більш глибину розвідку й уражає ворожі цілі на великій дистанції. Також є взвод радіоелектронної розвідки, у якому військові займаються радіоперехопленнями, слухають ворожі рації, перехоплюють сигнали FPV, попереджають про можливі удари тощо.

У наші задачі входить патрулювання та розвідка. Ми стежимо за якоюсь зоною відповідальності, щоб ворог не підійшов до наших позицій. Або дивимося за переміщенням наших сил. Патрулюємо, щоб вони були в безпеці, і якщо їм потрібна якась допомога, ми могли швидко все надати.

Також займаємося пошуком цілей. Якщо в нас є інформація, що в цьому районі може бути переміщення піхоти чи міномет, нам треба їх знайти. Після цього займаємося коригуванням, щоб знищити ворожі цілі.

Одна з нечастих, але дуже важливих задач – картографія. Ми робимо обліт певної території та складаємо карту. Велике фото, на якому буде видно всі ворожі позиції. Цю інформацію потім використовують для планування операцій чи наступів.

Військовий «Генерал» є головним сержантом взводу РТЗР. Фото: пресслужба «Азову»

І, крім цього, іноді займаємося скидами, дистанційним мінуванням чи доставкою чогось для нашої піхоти. 

Але найскладніше у нашій роботі – це штурми, оскільки в такий момент треба одночасно супроводжувати наші сили, дивитися за підходами ворога, коригувати вогонь артилерії чи екіпажів БпЛА. Важко, бо це все відбувається одночасно.

«Азов» – не ТЦК. В бригаду приймають лише вмотивованих добровольців. Заповнюй анкету за посиланням та доєднуйся до підрозділу.

Знищувати цілі взводи окупантів вже стало буденністю

Найбільше запам’ятовуються великі операції, бо маленькі вже стали повсякденними. Нещодавно ми відбили в окупантів частину лісу.

А останньою найважчою, але ефективною, операцією була оборона Тернів на Донеччині. Там інша бригада не могла впоратися з наступом ворога, тому ми прийшли на підмогу. 

У Тернах було дуже весело, особливо в перші дні, коли окупанти виходили покурити чи «потусуватися» на бліндажі без захисту, броні та маскування. Цілі роти піхоти ходили по посадці, а ми їм «давали жару».

В якийсь момент знищення цілого взводу росіян стало буденністю. Ми кожен ранок ліквідовували 2-3 одиниці техніки та 20-30 осіб з усього складу. Це тривало декілька тижнів. А після того, як інша бригада прийшла обороняти територію, нас вивели з позицій.

У нас доволі легка робота, але бракує людей, найбільше – пілотів

У порівнянні з іншими підрозділами «Азову» у нас достатньо легка робота – не треба щодня носити багато важких речей, немає такої інтенсивності обстрілів. Ми перебуваємо у відносній безпеці. Але наша робота – це 24/7 сидіти й моніторити поле бою. Ти постійно працюєш і тому мало часу на відпочинок. 

У нас дуже молодий колектив, середній вік – десь 25-27 років. Тільки пілотів у команді близько 20 людей. Також є «техніки», які обслуговують БпЛА, генератори, ноутбуки, планшети, антени тощо. Загалом в команді близько 50 осіб.

І зараз нам найбільше потрібні пілоти. Ми вже показали командуванню свою ефективність, тому нас постійно хочуть десь залучати. Але людей в команді мало. Нас просять зробити ще один екіпаж, щоб можна було контролювати більшу територію та масовіше знищувати ворога. 

Як долучитися до «Азову»: Спочатку потрібно заповнити анкету на сайті бригади. Після цього з вами сконтактує представник, який уточнить всі деталі та визначить час для співбесіди. Якщо все пройде успішно – потрібно буде подати необхідні документи та дочекатися повідомлення про початок навчання, яке триватиме кілька тижнів.

Які знання потрібні, щоб потрапити до взводу РТЗР? Точно допоможе базове розуміння роботи з картами, оскільки все «зав’язано» на тому, що фахівець буде працювати з картою: порівнювати те, що він бачить в камері, з тим, що є на карті – тобто знаходити «точки» в реальному житті. 

Ще одна важлива вимога – технічна освіта чи досвід роботи з комп’ютером або електронікою. А пілотування БПЛА – це зараз найлегша частина нашої роботи. З власного досвіду скажу, що людину можна навчити літати та керувати БпЛА за два-три тижні.

Нам потрібні саме люди, бо технікою нас забезпечує бригада та волонтери. Техніки є багато, а людей, які можуть нею оперувати, мало.

Наша робота досить безпечна, але монотонна. Ти не маєш бути Рембо і Ван Дамом, щоб виконувати цю роботу. Ти можеш бути просто звичайним хлопцем, який буде щодня працювати.

А якщо немає можливості йти у військо, то зараз є великий збір на РЕБ від бригади. Долучитися та допомогти донатом можна за цим посиланням.