Історія першого казино в Європі: непростий шлях з XVII століття до сьогодні

Азартні ігри – явище вже далеко не нове. Історики знаходять згадки гральних кісток (кубиків) у шумерських та єгипетських текстах, датованих 3 000 роком до нашої ери. Людство завжди намагалося втамувати жагу до азарту й використовувало для цього найрізноманітніші засоби. Та переломним моментом, звісно ж, стало відкриття першого в історії казино у XVII столітті. А найцікавіше те, що воно досі працює. Але – спойлер – вам навряд чи сподобається…

Ridotto у Венеції: гральний заклад, який змінив азартний світ

У XVII столітті в країнах Західної Європи стрімко зростала популярність карткових ігор і різноманітних варіантів гри в кості. В той час у Венеції вже працювали гральні заклади для заможних відвідувачів, але це не були казино в сучасному розумінні. Ба більше! Вони фактично були незаконними, а потрапити всередину могли лише представники знаті. Влада деякий час намагалася боротися з азартними іграми, але досягти у цій боротьбі бодай якихось результатів не вдавалося. Тоді вирішили не забороняти гральні заклади, а взяти їх під контроль – створити санкціоновані державою казино.

Цікавий факт! Термін «казино» має італійське походження (casa – «будинок») й декілька значень: невелика заміська вілла, світський клуб чи альтанка. Тривалий час слово «казино» в принципі не асоціювалося з азартними іграми.

Результатом зміни політики влади Венеції стало відкриття першого у Західній Європі казино Ridotto у 1638 році в будівлі Ca’ Loredan Vendramin Calergi. Сама ж будівля була зведена ще у XV столітті за проєктом архітектора Мауро Кодуччі. Гральний заклад почав працювати під час проведення щорічного весняного карнавалу у місті, а тому практично одразу привернув до себе чимало уваги. Азартні гравці відтепер могли не переховуватися в нелегальних гральних клубах, а казна міста нарешті почала поповнюватися коштом прибутків казино.

Попри те, що «технічно» казино Ridotto було відкрите для всіх охочих, переважна більшість місцевих жителів та гостей міста не могли сюди потрапити через доволі суворі й часом відверто безглузді обмеження. Наприклад, певний час абсолютно всі гравці мали носити в стінах закладу трикутні капелюхи та маски, без яких відвідувачів навіть не пускали в зал. Плюс до всього – високі ставки, які для більшості тогочасного населення були абсолютно недосяжними.

Звісно ж, у ті часи в казино не було звичних для нас з вами слотів, рулетки чи покеру. Натомість відвідувачі переважно грали у басетту – карткову гру, яка була чимось середнім між блекджеком, покером та джин-рамі. Пізніше стала популярною карткова гра «Маяк», а також гра сбарагліно, відома ще з Середньовіччя.

Казино Ridotto виявилося справді вдалим «експериментом» місцевої влади. Подібні заклади почали активно відкриватися майже по всій території Західної Європи. Індустрія азартних ігор стрімко зростала. Однак успіх першого в Європі грального закладу не міг бути вічним.

Непрості часи для Ridotto та його подальша доля

В середині XVIII століття у Венеції починають вести активну діяльність місцеві реформатори, серед яких одним з найвпливовіших був Джорджо Пізані. Саме він 27 листопада 1774 року запропонував закрити Ridotto, пояснюючи свою ініціативу бажанням «зберегти благочестя міста, здорову дисципліну та поміркованість у поведінці». Попри те, що казино приносило чималі гроші в бюджет, пропозицію Пізані прийняли. Того ж року казино Ridotto зачинили.

З 1739 року палац Ca’ Loredan Vendramin Calergi належав родині Вендрамінів – відомим купцям, банкірам, релігійним та політичним діячам. Сім’я володіла ним понад століття, також поки тут працювало казино. А у 1844 році будівлю викупила герцогиня Беррійська Марія-Кароліна де Бурбон-Сицилія. 

Пізніше палац неодноразово змінював власників та часто приймав іменитих гостей. Відомо, що його регулярно відвідував композитор Ріхард Вагнер. Власне, саме тут митець і помер від серцевого нападу 13 лютого 1883 року. У 1995 році в частині маєтку Ca’ Loredan Vendramin Calergi відкрили Музей Вагнера, у якому зберігається колекція документів, музичних партитур, листів та платівок композитора.

Варто віддати належне приватним власникам Ca’ Loredan Vendramin Calergi – більшість з них намагалися підтримувати будівлю в належному стані. Але вже на початку XX століття вік маєтку давав про себе знати – будівля руйнувалася, а її відновленням практично не займались. Та у 1937 році палац Ca’ Loredan Vendramin Calergi отримав нове життя – його викупив граф Місурата, який серйозно взявся за реконструкцію та перетворив маєток на центр електромагнітних та електричних явищ. Але ненадовго.

Вже у 1946 році маєток Ca’ Loredan Vendramin Calergi придбала міська рада Венеції. А ще через 13 років (у 1959 році) сталася справді знакова подія – маєток повернувся «до витоків». Після майже 200 років перерви тут знову відкрили гральний заклад – Casinò di Venezia.

Чому вам, ймовірно, не сподобається в Casinò di Venezia

Дуже показово, що перше у Західній Європі казино працює навіть зараз, хоча фактично це вже зовсім інший заклад. Та все ж варто сказати: сьогодні Casinò di Venezia – це швидше архітектурна пам’ятка, аніж місце для азартних розваг.

Перше і найголовніше – казино працює лише три дні на тиждень й доволі недовго:

• п’ятниця – з 20:00 до 03:00;
• субота – з 20:00 до 03:00;
• неділя – з 19:00 до 02:00.

В інші дні та в інший час ви не зможете потрапити до грального залу. Тому якщо, прогулюючись Венецією, вам раптом захочеться «покрутити слоти», скоріше за все, Casinò di Venezia в цей час просто не працюватиме.

Друга неприємна особливість – це «вхідний квиток». Незалежно від того, плануєте ви грати чи ні, вам обов’язково потрібно заплатити на вході €50. В цю суму входить кредит на €20 євро для гри, послуги гардероба, вітальний напій, паркінг та водний трансфер. Навіть якщо нічого з цього вам не потрібно, заплатити однаково доведеться.

Якщо говорити про враження відвідувачів, то з кожним роком Casinò di Venezia, на жаль, збирає все більше негативних відгуків. Так виглядає типовий відгук на Google Maps:

«Я відвідував казино по всьому світу… але ніколи не було такого, що за вхід просять 50 євро і дають купон на напої»

Подібних відгуків про Casinò di Venezia в Google Maps десятки. Хтось говорить про здирництво з боку грального закладу, хтось звертає увагу на відсутність дрес-коду у персоналу та його непривітність, а хтось називає Casinò di Venezia «найгіршим казино, яке тільки можна знайти у Венеції».

Деякі речі справді виглядають абсурдно. Один з відвідувачів казино на ім’я Джон Джирасритумронг пише:

«Гучний шум та веселощі тут неприпустимі. Ви повинні мовчати, як в бібліотеці. Ми з другом нарешті отримали фриспіни (безплатні обертання – ред.) після 30 хвилин гри і збільшили гучність ігрового автомата, щоб насолодитися виграшем. Незабаром до нас підійшов працівник і сказав, щоб ми вимкнули автомат»

Дуже прикро, що таке історичне місце, повернувшись до своїх витоків, сьогодні занепадає. Так, до Casinò di Venezia все ще приходять відвідувачі. Та це здебільшого не азартні гравці, а поціновувачі старої архітектури й історії. Але плата €50 євро за вхід відлякує навіть їх. 

Просто зараз рейтинг Casinò di Venezia в Google складає 3,9 бала й поступово знижується. Офіційний сайт казино виглядає відверто застарілим. В Instagram-акаунті закладу всього 2,5 тис. підписників, а нові публікації з’являються в середньому раз на пів року та збирають в кращому випадку кілька десятків вподобайок й взагалі не мають коментарів.

То ж чи варто вам за можливості відвідати найстаріше казино Західної Європи? Ймовірно, ні. На превеликий жаль, сьогодні Casinò di Venezia не здатне задовольнити потреби ні азартних гравців, ні поціновувачів архітектури. Можливо, колись це зміниться. Та поки що Casinò di Venezia – це красивий фасад, за яким майже нічого немає.