Італійський дідусь двадцять років водив туристів до «найдавнішого амфітеатру світу», який сам же й побудував

Італієць на ім’я Франко Малоссо, він же «Франк фон Розенфранц», двадцять років продавав туристам квитки по €40 за екскурсію до «найдавнішого й найбільшого амфітеатру у світі». Проблема лише в тому, що амфітеатр цей звів власноруч бульдозером, скловолокном і гіпсом сам Малоссо — і тепер за це відсиджує термін у в’язниці. Про це повідомляє Cor­riere del­la Sera.

Легенда, гідна голлівудського сценариста

69-річний Малоссо стверджував, що знайшов «Морський амфітеатр Беріко» біля Віченци після зсуву грунту 2005 року, а сама споруда нібито датується 393 роком нашої ери. За його версією, тут бував Юлій Цезар після повернення з Єгипту разом із Клеопатрою, а в старій церкві поруч колись жила Джульєтта Капулетті з трагедії Шекспіра.

Ось тільки з історією в Малоссо не склалося: Цезар помер приблизно за 400 років до вказаної на «пам’ятці» дати, а дія «Ромео і Джульєтти» відбувається у Вероні, а не у Віченці. Але навіть це не завадило чоловіку роками успішно продавати квитки й проводити тематичні вечори — за даними італійських медіа, у костюмованих виступах на «античній» арені навіть брали участь актори в образах гладіаторів.

Читайте також: Молодь найчастіше втрапляє в пастку аферистів. Найпопулярніші шахрайські схеми в Україні

Розкопки, які показали зовсім не те, що очікувалося

Перші підозри щодо «античної знахідки» виникли ще у 2016 році — після сигналу від муніципалітету Аркуньяно карабінери й археологи, координовані прокуратурою Віченци, приїхали з перевіркою. Замість давньоримських артефактів вони знайшли скловолокно, папір’є-маше замість колон, штучно оброблений «під старовину» камінь, гіпсові статуї та бетонні деталі — все виготовлене вже на початку 2000‑х.

Супутникові знімки остаточно поставили крапку в суперечці: перед будівництвом «стародавньої» пам’ятки Малоссо спочатку зрівняв бульдозером цілий пагорб, а вже потім звів на розчищеній ділянці свій театр на майже тисячу місць — з штучним озером і трибунами на базі майже 30 метрів.

Читайте також: Розпізнати шахрайство стає складніше: як зловмисники використовують ШІ та що робити українцям

Захист «занадто грубий, щоб бути обманом» не спрацював

Найкумедніша частина справи — сама стратегія захисту адвоката Малоссо. Юрист намагався переконати суд, що фальшивка настільки очевидна й топорна, що жодного туриста ввести в оману нею просто неможливо, а отже, звинувачення в шахрайстві не мають підстав. Касаційний суд Італії цей аргумент відхилив остаточно ще у 2021 році: за фактами справи, туристи впродовж років цілком щиро вважали споруду справжньою археологічною пам’яткою і платили за це реальні гроші — на Tri­pad­vi­sor сайт навіть встиг зібрати вісім відгуків із п’ятизірковими оцінками.

Італійське видання Il Foglio з цього приводу дотепно зауважило: якби Малоссо чесно продавав свою споруду як «новостворену копію», а не як справжню археологічну знахідку, — сьогодні він міг би вважатися одним із найвідоміших живих митців чи навіть благодійником, який подарував туристам «доторк до античності», за аналогією з фальшивою Ейфелевою вежею в Лас-Вегасі. Але чесність — не про Малоссо.

Розплата: в’язниця, штраф і знесення пагорба

За незаконне будівництво та підробку творів мистецтва Малоссо отримав два роки й чотири місяці в’язниці та штраф €3000. Суд Віченци також зобов’язав його відшкодувати збитки муніципалітету, знести незаконні споруди й відновити пагорб у первісному вигляді — хоча станом на момент публікації сам «амфітеатр» досі стоїть, а точна дата знесення невідома. Окремо муніципалітет Аркуньяно висунув до чоловіка позов на €560 тис. збитків.

Показово, що фальшивий об’єкт свого часу навіть встиг потрапити в офіційний туристичний путівник «Vicen­za è» та застосунок, профінансований коштами Євросоюзу, — щоправда, згодом його звідти вилучили.

Читайте також: Експерти назвали найпоширеніші схеми банківських шахрайств. Як не потрапити на гачок

Історія Малоссо — не просто курйоз для соцмереж, а гарне нагадування: репутація й офіційне визнання (путівник, застосунок від ЄС, позитивні відгуки в інтернеті) самі по собі не гарантують достовірності. Перш ніж платити за унікальний досвід — будь то археологічна пам’ятка, ексклюзивна інвестиція чи «знахідка століття» — варто перевіряти першоджерела фактів, а не лише красиву легенду й глянцеву обгортку навколо неї.