Катастрофи, стихії та аварії. Чому ми дивимося відео про небезпечні для життя ситуації

Чому ми дивимось відео божевільних сходжень на промислові об’єкти заввишки сотні метрів? Або не відмовляємось від рекомендацій TikTok, коли він пропонує нам запис з вантажного судна в бурхливому штормі? І навіщо дивитися про авіакатастрофи перед перельотом, а про небезпечні віруси у розпал пандемії?

На ці питання спробував відповісти автор The Washington Post Тревіс М. Ендрюс, поговоривши з фанатом таких відео, вченими, а також автором контенту, який краще не дивитися тим, хто боїться висоти (чи навпаки – краще подивитися?). Редакція MC.today публікує переказ статті.

Задля збереження авторського стилю і кращого сприйняття деталей історії ми публікуємо її від першої особи – так, як в оригінальному тексті.

Перед тим, як сісти на літак, Саймон дивиться відео з авіакатастроф. Нещодавно, готуючись до снорклінгу в Таїланді, він переглянув відео про напади акул.

«Навіщо мені це робити? – запитує Саймон, фахівець з комунікацій у Брукліні. – Ці відео викликають у мене тривогу, але водночас вони заспокоюють. Це як кусати ранку на губі».

Саймон погодився обговорити цю тему лише за умови, що ми не будемо використовувати його справжнє ім’я, тому що Саймону не подобається думка про те, що друзі та колеги дізнаються, що він дивиться відео про катастрофи заради розваги: «Я не знаю, чому мене тягне до цього, – каже він – це справді ненормально». Але інтернет-алгоритми підживлюють його цікавість ще більше.

«Ви використовуєте цей чистий, майже первісний інстинкт, який ви не реалізуєте в повсякденному житті, – пояснює він, – коли дивишся смерті в обличчя, відчуваєш себе більш живим».

Саймон надіслав мені кілька таких відео. На одному з них тигрова акула стискає щелепи навколо 23-річного російського туриста. На іншому – вантажний літак 747, який, здається, нерухомо висить у повітрі кілька секунд перевертається і мчить до землі. Вибух при зіткненні виглядає як у фільмі Майкла Бея, але він реальний. І він переслідує Саймона. Але в приємному сенсі.

«Що стосується авіакатастроф, – зізнається він, – важко вибрати улюблену».

«Ми хочемо зрозуміти смерть», – пояснює професорка Університету штату Джорджія Синтія Гоффнер, яка вивчає психологічні аспекти використання медіа. «Ми всі колись помремо. Цікавість до цього є частиною людського життя».

Я боюся екстремальних висот. І все ж я починаю спостерігати за альпіністами, які звисають з хмарочосів, тримаючись за нього однією рукою.

На початку цього місяця мільйони переглядів набрало відео, на якому у літака авіакомпанії Alaska Airlines відлетіли двері. Ви відвернулися? Чи ви дивилися, захоплено, з потними долонями і уявляли, як це – бути вирваним з крісла і кинутим у вільне падіння на висоті 16 тис. футів4876,8 метрів?

На Reddit понад 2,4 млн користувачів стежать за ресурсом r/sweatypalms, де зібрані відео з передсмертними переживаннями. Чого б ви не боялися, тут ви обов’язково це знайдете.

Тут пума переслідує туриста протягом шести хвилин. Ось хлопці на роликах чіпляються за днище 18-колісної вантажівки.

Just boys playing – parents can sleep comfortably
byu/BobBreak inSweatyPalms

Ось спелеолог, затиснутий у вузькій щілині печери.

Модератори ресурсу відмовилися коментувати свою діяльність, бо «ніхто з нас не має кваліфікації, щоб говорити про людський стан». Справедливо.

Однією з причин, чому люди шукають такі ресурси, за словами Хоффнер, є подолання своїх страхів: «У безпечному контексті ви можете відчути страх і десенсибілізувати себе», – каже вона, вказуючи, що це поширений метод лікування фобій.

Існують більш специфічні субресурси, якщо ви залежні від певного типу страху (і, можливо, хочете його подолати). На r/acrophobia ви можете спостерігати за людьми, які звисають зі скель, хмарочосів і навіть Ейфелевої вежі. Ви напевно натрапите на вірусне відео з камери GoPro на голові джентльмена, який піднімається на 2 000 футів609,6 метрів вгору по радіовежі, щоб замінити лампочку на вершині.

Режисер Скотт Манн, захоплений цим жанром, зняв трилер «Над безоднею», в якому двоє альпіністок підіймаються на схожу вежу і застрягають на вершині. Близько 107 хвилин вони бовтаються там і впадають у відчай. Це жахливо! Як повідомляється, він повернув у прокаті 580 відсотків свого бюджету!

«Усі наші страхи сконцентровані в питанні: а що, якби це сталося зі мною? – Каже Манн. – Думка про те, що твоє життя залежить від чогось такого незначного, як скрипучий болт».

Але це все ще кіно. Воно все ще безпечне. І саме це, на думку Манна, робить відео з реального життя, як-от відео з Alaska Airlines такими страшними.

Але, можливо, висота – це не те, що вас хвилює? Боїтеся глибокого океану? Перейдіть на сторінку r/thalassophobia, щоб приєднатися до 1,6 млн людей, які дивляться відео про корабельні аварії, глибоководних мешканців і дайверів, що страждають від панічних атак.

Або перейдіть на TikTok, де в тренді Північне море (так, знову море). Кліпи показують, як кораблі кидає величезними хвилями, а члени екіпажу чистять зуби, поки їх кидає від стінки до стінки.

«Нашому мозку байдуже, наскільки низька ймовірність того, що ми опинимося на вершині радіовежі або посеред Північного моря», – каже вчений-біхевіорист з Лабораторії рекреаційного страху Орхуського університету та факультету психології Університету штату Арізона Колтан Скривнер.

«Хтось опинився в такій ситуації. І ми часто опиняємося в ситуаціях, в яких ніколи не думали, що опинимося, – каже професор – ваш розум думає: “Гаразд, це дійсно важливо. Я повинен звернути на це увагу, бо що, якщо?”».

На початку пандемії Скривнер провів дослідження і виявив, що люди, які подивилися хоча б один фільм про пандемію, наприклад, «Зараження», мали кращу психологічну стійкість, ніж ті, хто не дивився.

«Вони бачили, як це відбувалося раніше, – каже він – була невизначеність, але це була очікувана невизначеність».

А як щодо людей, які власне знімають ці відео від яких у нас пітніють долоні?

Алексіс Ландо, якому 23 роки і він живе в Парижі, почав займатися боулдерінгомрізновид скелелазіння на невисоких скельних утвореннях або штучних стендах без мотузки та страхувальної системи, коли йому було 8 років, коли батько відвів його в спортзал, щоб спалити надлишок енергії. Тепер він підіймається на хмарочоси без страхувального спорядження і записує це на відео.

На відміну від своїх глядачів, він не може дозволити собі спітнілі долоні, коли підіймається. Він активно намагається придушити адреналін, якого так прагнуть його фанати.

Він вважає, що підписники дивляться його відео, тому що вони ніколи не зробили б цього самі. Саймон з Брукліна може подивитися одне з відео Ландо, якщо тільки Ландо не впаде… на кота.

«Мені важко сприймати поранених тварин, – каже Саймон – це крає мені серце. І я не можу. Люди? Без проблем. Це дає мені деяку розраду. Я не можу дивитися на осиротіле кошеня, але я можу дивитися на уламки рейсу 800 авіакомпанії TWA, що плавають в океані».