Ми влаштовуємо мозку цунамі тривоги, гортаючи новини: як знайти баланс між інформаційною гігієною та залишатися в курсі подій
В умовах постійного стресу та війни особливо важливим стає ментальне здоров’я, для чого українцям важливо поєднувати турботу про фізичний стан з інформаційною гігієною. «Тут працює золоте правило маркетолога: заголовки пишуть так, щоб ви не змогли їх не відкрити. А наша нервова система — це чийсь KPI. Нам здається, що коли ми оновлюємо стрічку кожні п’ять хвилин, то контролюємо ситуацію. Насправді ми просто спалюємо дофамін і влаштовуємо мозку цунамі тривоги», — зазначає сертифікована арт-терапевтка Вікторія Єсауленко в ексклюзивному інтерв’ю для МС Today.
[social_blue social=“telegram”]Щоб знайти баланс між інформаційною гігієною та залишатися в курсі подій, вона пропонує правила, які допоможуть зберегти ментальне здоров’я.
По-перше, мати так звані «слоти часу»: листати стрічку тільки у чітко визначений вами ж час, наприклад, двічі на день по 15–20 хвилин, зранку і ввечері, на перевірені новинні канали. «Решту часу стрічка закрита. І ні, ваша відсутність на новинних каналах не означає, що ви менше любите Україну», — підкреслює експерт.
По-друге, жодних новин одразу після пробудження і перед сном. Перша година ранку і остання година вечора належать вашій психіці, а не інфополю. Не починайте день зі списку втрат, ще не попивши каву, і не закінчуйте його ним після того, як одягнете піжаму.
В‑третє, ставте питання до інформації, яку ви споживаєте. Наприклад: «чи допоможе мені ця новина діяти ефективніше просто зараз?» Якщо відповідь — ні, це не інформація, це емоційне сміття, яке розгойдує ваш човен. Особливо корисно застосовувати такий підхід до повідомлень, пересланих у телеграм чатах із трьома знаками оклику.
Також експерт дає одну найголовнішу пораду людині, яка зараз почувається абсолютно безпорадною. «Зупиніться і скажіть собі: «Я маю право почуватися так, як я почуваюся. Це нормально — бути неідеальною, втомленою і розгубленою в ненормальних обставинах», — зазначає Вікторія. Та продовжує: «Не вимагайте від себе героїзму щомиті. Дозвольте собі просто бути. І зробіть один маленький, доступний крок прямо зараз: глибоко вдихніть, поставте ноги на підлогу і відчуйте, що вона вас тримає. Підлога ще на місці, і ви теж. Нагадайте собі, що ваше життя, ваша внутрішня сила і ваша гідність належать вам, і ніхто їх не відбере».
І вона наголошує: ви не зламані, просто надто довго несли забагато. Поки ми живі, ми боремося, а ще любимо, сміємося зі всього жаху навколо і створюємо мемчики, п’ємо каву і вино. І живемо, не дякуючи чомусь, а не зважаючи ні на що. Тому я впевнена, що ми все переживемо, а потім розкажемо про це онукам і може навіть трохи прикрасимо.