«Найкраща робота в моєму житті»: у 71 рік айтівець пішов продавати овочі і нарешті став щасливим

71-річний Роберт Соломон із Брукліна 15 років працював в управлінні будівлями та технічній підтримці некомерційної організації, доки пандемія не скоротила його години. Тоді він узявся підробляти в продуктовому кооперативі, а в 2022 році, у 67 років, остаточно перейшов у продуктову роздрібну торгівлю. Зараз він — помічник байєра відділу свіжих продуктів на незалежному ринку в Нью-Йорку і каже, що це найкраща робота, яку він мав. Про це він розповів виданню The Guardian.

71-річний Роберт Соломон працює помічником байєра на продуктовому ринку в Нью-Йорку. Фото: Tobias Everke/The Guardian

Головне

• Роберт Соломон втратив частину годин на попередній роботі під час пандемії, підробляв у продуктовому кооперативі — і в 2022 році, у 67 років, свідомо перейшов у продуктову роздрібну торгівлю.
• Зараз, у 71 рік, він працює помічником байєра відділу свіжих продуктів на незалежному ринку в Нью-Йорку й описує роботу як фізично й психічно оздоровлюючу.
• Соломон називає головною перевагою те, що це «низько-фантазійна» робота: більшість часу він просто працює, а не мріє про майбутню славу чи кар’єрні досягнення.

Від технічного менеджменту до ящиків з броколі

Коли робочі години Соломона скоротили під час пандемії — він займався управлінням будівлею та технічною підтримкою в некомерційній організації — він узяв додаткову роботу в продуктовому кооперативі, допомагаючи розкладати товар. За його словами, це була найзвичайніша робота, і саме це робило її особливою.

Ця робота закінчилася разом із пандемією, але в 2022 році Соломон пішов із некомерційної організації й почав шукати позиції в продуктовій роздрібній торгівлі. Тепер, у 71 рік, він працює помічником байєра відділу свіжих продуктів на незалежному ринку.

«Мені подобається можливість займатися фізичною, творчою роботою руками, тілом і розумом, — каже він. — Я працюю важче, ніж у свої 30, і мені це подобається».

Читайте також: Якщо відмовляють у роботі через вік. Як боротися з ейджизмом — поради фахівців EPAM, Boos­ta й не тільки

Улюблений час дня — ранок, а улюблена справа — броколі

Соломон часто починає день о 5:30 або 6:00 — розкладає килимки, виносить возики у двір і починає розставляти товар. Особливе задоволення йому приносить «розчісування» листя кульбаби (попри те, що кульбабу часто вважають бур’яном, її листя й корені їстівні): він занурює зелень у відро з водою й обережно змиває бруд, щоб освіжити її вигляд. Броколі теж доводиться поповнювати кілька разів на день, і коли товар розкладено рівномірно — «це створює ціле море броколі», описує він.

За словами Соломона, робота вимагає гарної уваги — тобто його розум не надто часто «блукає». «Одна з головних привабливих сторін цієї роботи — вона низько-фантазійна. Я витрачаю більшість часу на роботу, а не на фантазії про те, яку чудову роботу я виконую і як стану через це відомим наступного року».

Шлях, повний невдалих поворотів

Соломон виріс у Брукліні, за п’ять миль від магазину, де тепер працює. Мати була музиканткою, а згодом стала директоркою дитячого садка, батько — професором історії мистецтв.

Соломон покинув школу у 17 років, освіту здобув лише у 46 «через самостійне навчання й життєвий досвід». Більшу частину трудового життя він працював малярем і меблевим майстром. Пізніше — в компанії сусіда, що продавала енергоефективні освітлювальні рішення, а також двічі — у тій самій некомерційній організації.

«Я постійно намагався перейти на кращу роботу, і в мене просто не виходило», — розповідає герой матеріалу.

У різні періоди він прагнув стати комп’ютерним програмістом, міжконфесійним священником і фельдшером швидкої допомоги. «У кожному випадку все жахливо провалилося». На інтерв’ю на позицію фельдшера, отримавши найвищий бал на курсі, Соломон отримав питання, чи перейшов би він через лінію пікетувальників.

«Ні за що, — відповів він. — Моя мати перевернулася б у могилі».

Він побачив, як його заяву кинули в кошик.

Материнські уроки, які повертаються через десятиліття

Іноді Соломону здається, що його покійні батьки не схвалили б продуктову роботу. Але останнім часом він пригадує один із материнських висловів, який вона казала, коли він влаштовував дитячі істерики: «Перестань бігати, як курка з відрубаною головою!»

Соломону це здавалося неможливим образом, доки мати не пояснила: коли вона була дівчинкою, у них була невеличка лавка на порозі будинку. Коли мати приходила додому, дід брав перерву, і якщо хтось приходив за куркою, саме вона мусила її вбити.

Соломон не має справи з птицею, але у своїй продуктовій роботі «усі ці речі, яких вона мене навчила ненавмисно, повертаються… Вона знала, як мити салат і як вибрати гарне яблуко. Я розумію: ось звідки я все це знаю».

Фізично важче спочатку, а тепер — легше й спокійніше

Спершу робота в магазині була складною. У метро на шляху додому Соломону було важко знову встати.

«Але тепер це відчувається нормально, — каже він. — Я почуваюся спокійнішим психічно. Коліна болять менше. Я почуваюся сильнішим.

Немає жодних гарантій, як довго я зможу працювати. Але я думаю, що це найкраща робота, яку я мав. Це вміння цінувати хороші речі».

Читайте також: «Я знову можу дихати»: історія жінки, яка змінила роботу після 50 і почала все з нуля