Нервовий зрив: що потрібно знати про його симптоми та як з ними впоратися

Нервовий зрив часто асоціюється з раптовою емоційною реакцією або повним виснаженням. Навіть деколи з панічною атакою. Насправді цей стан може тривати довше, ніж здається на перший погляд, та закінчуватися емоційним і фізичним знесиленням.

Що таке нервовий розлад і які його симптоми? Дізнайтесь, як розпізнати ознаки нервового зриву та уникнути негативних наслідків для психічного здоров’я – в нашому матеріалі.

Що таке нервовий зрив 

«Це нервовий зрив» – так говорять про різні емоційні стани, які характеризуються сильним психологічним стресом та виникають раптово. Однак нервові зриви можуть тривати кілька тижнів поспіль. 

Нервовий зрив – це не медичний чи психологічний термін, а радше узагальнений опис некомфортних та часто неприємних станів. Зараз лікарі відмовляються від самого поняття «нервовий зрив» на користь «кризи психічного здоров’я» або «ментального зриву». 

Нервовий зрив може відчуватися як емоційна та фізична втома, через яку людина не може продовжувати звичний темп життя. Після раптового нервового зриву людина переживає спустошення, емоційне виснаження та безсилля протягом тривалого часу. Крім цього, можуть проявлятися симптоми панічної атаки, уповільнене мовлення, посилений потік думок чи, навпаки, – обмежений. Людина не в змозі працювати та продовжувати свій ритм життя у звичному форматі.

Причини нервових розладів 

Нервовий зрив може бути реакцією на раптовий тригер дію, слова чи подію, які провокують загострення наявних станів. Цей стан може бути й результатом тривалих проблем із самопочуттям, ментальним станом тощо. Так, переживання, які довго накопичувалися в людині, вириваються на поверхню через раптовий конфлікт або сильне емоційне навантаження. 

Серед причин нервового зриву виокремлюють:

• раптову трагедію чи травматичну подію – втрату близької людини, пережиту автомобільну аварію чи раптову катастрофу;
• постійний стрес;
• серйозні життєві зміни, як-от розлучення, втрата роботи чи вимушений переїзд;
• конфлікт або інший емоційний тригер, через який може початися нервовий зрив.

Можна виокремити й іншу категорію причин нервового зриву. Для цієї групи характерна довготривала дія якогось чинника, наприклад:

1. Переживання кризи. Як-от професійної, в якій людина відчуває незадоволення в роботі, відсутність радості, знецінення тощо. Поступово відбуваються зміни в професійній ідентичності. Тому через потребу шукати нові виклики чи можливості виникає надмірний страх.
2. Ігнорування власних кордонів та потреб. Наприклад, людина довго намагалася уникнути незручностей в розмові та вирішила терпіти. Проте постійний стан напруги може перерости в конфлікт або нервовий зрив.
3. Емоційне за фізичне виснаження. Так, догляд за дітьми чи дорослими з підвищеною потребою в увазі може знесилити людину та порушити стійкість її нервової системи. Особливо, якщо та не має часу на відновлення.
4. Розуміння, що ваші очікування та реальність не збігаються. Наприклад, ви переїхали в інше місто заради нової роботи, яку дуже хотіли. Однак були не готові, що відсутність знайомого оточення та ще й проблеми з адаптацією на роботі не збігаються з уявленнями про нове життя. 
5. Хронічне безсоння та відсутність відпочинку.
6. Важкі або тривалі захворювання.

Причини нервового зриву можуть вплинути й на процес переживання такого стану.

Переживання, які довго накопичувалися в людині, вириваються на поверхню через раптовий конфлікт або сильне емоційне навантаження. Фото: Pexels

Симптоми нервового зриву 

Кожна реакція організму, фізична чи емоційна реакція – все проявляється індивідуально. Навіть нервовий зрив. Тому одні симптоми людина може відчувати дуже гостро, а інші для неї менш помітні. 

Нервовий зрив має симптоми, що включають як психологічні, так і фізичні прояви. Серед ознак нервового зриву:

• агресія;
• істерика;
• апатія;
• зміни настрою;
• безнадія та постійний смуток; 
• дратівливість; 
• почуття провини.

Фізичні прояви нервового зриву:

• запаморочення;
• непосидючість;
• дезорієнтація; 
• липкі від поту руки;
• поверхневий сон або безсоння;
• надмірний апетит або небажання їсти взагалі;
• розлад шлунку.

Переживаючи нервові зриви, людина може ізолюватися від родини, колег та друзів, відмовитися від будь-якої соціальної активності. Або ж ігнорувати роботу кілька днів поспіль, перебуваючи наодинці.

Наслідки нервових зривів 

Одразу після переживання нервового зриву, людина може відчути емоційне та фізичне спустошення, безсилля чи апатію. Загалом вона перестає жити, як раніше, бо на це в неї немає сил. Крім того, в людини може не бути сил навіть підтримувати особисту гігієну. А в тих діалогах, на які залишається енергія, вона говорить про відчуття безнадії та безпорадності.

Тривалість нервового зриву залежить від попереднього психологічного стану та причини, через яку він почався. Тому він може спостерігатися від кількох годин до тижнів та викликати виснаження та вразливість до депресії чи тривожного стану. Те, що людина пережила нервовий зрив, може означати, що вона має певні психічні розлади чи психологічні труднощі, як-от тривожність, посттравматичний або панічний розлад.

Також як наслідки нервового розладу з’являються втома, відсутність інтересу до улюблених раніше справ, переживання симптомів депресії.

Близькі люди можуть стати необхідною опорою в складний чи хиткий кризовий період. Фото: Pexels

Як подолати нервовий зрив 

Існує декілька способів подолання нервового зриву, їх можна використати й для його попередження. Насамперед зверніться до лікаря чи психолога. Це може бути як гаряча лінія психологічної підтримки, так і сеанси з психотерапевтом. Коли перший крок зроблений, спеціаліст може запропонувати вам допомогу лікаря та шляхи подолання цього стану:

• психотерапію; 
• ліки; 
• зміну способу життя.

Перше – наприклад, когнітивно-поведінкова психотерапія. Вона допомагає людині виявити проблемні моделі мислення та покращити їх завдяки методам цього напрямку. Ліки призначає фахівець, орієнтуючись на ваші захворювання, поточний стан та очікуваний результат терапії.

Зміна способу життя включає декілька факторів.

1. Зменшуйте або взагалі уникайте алкоголю, кави. Ці напої заважають сну та можуть негативно впливати на самопочуття людини.
2. Збільште фізичне навантаження. Це допоможе боротися зі стресом і в такий спосіб «вивільнити» велику кількість думок та переживань. 
3. Регулюйте сон. Встановіть режим, який для вас найбільш комфортний: ви маєте відновлювати сили та набути звичку спати один і той самий час щодня. 
4. Працюйте над підвищенням усвідомленості. Для цього можна піти на психотерапію або використовувати медитацію. Розвиток усвідомленості – це можливість краще зрозуміти себе, свої потреби та переживання.
5. Розширюйте коло спілкування та зміцнюйте його підтримку. Близькі люди можуть стати необхідною опорою в складний чи хиткий кризовий період. Спиратися на когось в момент невпевненості в собі – цілком нормально, це полегшує емоційне навантаження. Водночас варто і самостійно звертати увагу на стан знайомих чи близьких, пропонувати допомогу.
6. Знайдіть психотерапевта. Може й не одного або оберіть групу підтримки. Робота зі спеціалістом – це робота з повернення контролю, свободи та відповідальності у свої руки. Також це можливість побачити, що тримає вас у стані, в якому вам неприємно, та які методи ефективні саме для вас. 

Зміна способу життя та психотерапія, яка допомагає працювати з негативними упередженнями, думками, може попередити нервовий зрив. Варто скористатися порадами й звернутися до спеціаліста одразу, коли відчуваєте перші симптоми. Раптові та болісні події навколо геть не сприяють здоровому ментальному стану, тому варто піклуватися про нього самостійно. Це допомагає розвивати власну стійкість та готовність до нових викликів