Професіонали гостинності: як любов до тварин й дачного відпочинку перетворилася на заміський комплекс на 380 га. Історія Dereville

У 2008 році підприємець Айк Памбухчян побудував дачу в селі Отрохи Чернігівської області. Щовихідних туди приїжджала його родина й безліч друзів, родичів і колег аби побути в тиші лісу. Щоправда, донька Айка Шушан, яка в той час була підліткою, не була так задоволена відпочинком, адже на дачі не було інтернету. «Здавалося, що на вихідних в соцмережах відбувалося найцікавіше, а я все пропускаю», – згадує Шушан зі сміхом. Тоді вона й уявити не могла, що 13 років потому дача перетвориться на родинний бізнес – заміський комплекс Dereville, вона стане його маркетинг-директоркою, а інтернет, врешті, буде супутниковий.

Сьогодні територія Dereville – це екопарк розміром 380 гектарів із лісом, озерами та болотами, де вільно гуляють дикі тварини. Тут є готель на 28 номерів і два котеджі. Частина номерів обладнана під потреби маломобільних груп населення.

Редакції MC.today засновник Dereville Айк Памбухчян, маркетинг-директорка Шушан Памбухчян, партнер та бренд-стратег Владислав Литвиненко розповіли, як хобі з розведення диких тварин перетворилося на заповідник, як дача може стати готелем, чому Dereville ледве не став «місцем для шашликів та дискотеки», яке значення тут приділяють деталям та чому людей в команду обирають за софт-скілами.

«Мені казали, що я божевільний»: як з’явився екопарк Dereville

Багато років Айк Памбухчян у вільний час займався селекційним полюваннямЦе вилучення із природних популяцій тварин, які мають певні відхилення у розвитку від здорових. Проводиться з метою формування здорового поголів'я та регулювання популяції. Він мав власні мисливські угіддя поруч із селом Отрохи. У 2009 році його захоплення переросло на бажання створити заповідну зону. «Ще з дитинства я мріяв про територію, де тварини жили б вільно, а люди могли просто спостерігати за ними в природному середовищі», – згадує Айк. З різних куточків України та Європи він привіз перші 50 голів тварин: оленів, муфлонів і ланей. Це були породи, які на той час не водилися в тих місцях. Так 150 гектарів мисливських угідь почали перетворюватися на екопарк.

Він почав вирощувати нове поголів’я, щоб потім випускати тварин у дику природу. «Тоді була криза, всі мені казали, що я божевільний. Люди не знали, де гроші шукати, а я заселяю ліс», – каже засновник Dereville.

Екопарк створювався, як хобі. Айк продовжував займатися підприємництвом – нерухомістю та ресторанним бізнесом. Але з кожним роком заповідна територія збільшувалася: зі 150 гектарів до 240, потім до 300 і, зрештою, до 380. Площа зупинилася на цій позначці, а ось тварин і зараз стає більше – щороку з екопарку Dereville випускають у дику природу до 50 голів.

У 2020 році заповідник відкрили для відвідувачів. «Гості назвали нас “українським сафарі”», – згадує Айк. Й справді, як і в африканському сафарі, екскурсії заповідником проводяться на позашляховику, з якого можна спостерігати за тваринами.

Перша популярність Dereville

З відкриттям екопарку запрацював і готель Dereville. Для родини Памбухчян – це перший досвід у готельному бізнесі, але логічне продовження їхньої сімейної гостинності. «Ми вміємо приймати гостей – практикувалися кожен вихідний протягом 10 років», – жартує Шушан.

Як і в 2009 році із заповідником, знайомих Айка здивувала ідея побудувати готель у віддаленому селі Отрохи. «Мені казали: “Де це взагалі?”», – згадує Айк. На готель переробили дачу: на місці альтанки побудували ресторан, будинок, куди приїжджали родичі, став корпусом із 4 номерами, ще 8 номерів обладнали в будівлі, де зупинялися друзі.

Першою в ідею повірила Шушан і взялася за залучення гостей. «27 грудня вона прийшла до мене і сказала: “Тату, я продала всі номери на Новий рік”, – розповідає Айк, – а ми ще в ресторані плитку на підлогу клали. Довелося прискоритися». На той час у готелі ще не було персоналу – їжу гостям готувала дружина Айка Наріне та родина, яка до того опікувалась господарством на дачі, а мангалом займався сам Айк. Шушан з посмішкою згадує ці дні: «Ми з мамою думали, що готуємо якийсь класний скрембл з авокадо-тостом. А це був радше простий омлет». Зараз усе меню Dereville розробляє шеф-кухар із командою.

Після Нового року попит на відпочинок у Dereville тільки зріс. Але допоміг цьому не маркетинг, а та сама гостинність. «Тато дуже любить гурт Mgzavrebi. Я хотіла познайомити його з їхнім солістом – Гігі Дедаламазішвілі, – розповідає Шушан, – а він чоловік моєї доброї знайомої – фотографки Марини Карпій. Я запросила їх у Dereville й одразу попередила, що це не бартер – не потрібно публікувати жодних сторіз, можна вимкнути телефони й просто відпочити».

Парі сподобалося в Dereville, і Марина Карпій все ж опублікувала фотографії з відпочинку в Instagram. Їх випадково побачила співзасновниця і СЕО G.Bar Лєра Бородіна і захотіла приїхати. «Лєра теж почала виставляти сторіз і на Instagram-сторінку Dereville посипалося настільки багато запитів від охочих забронювати номер, що ми думали, вона просто “злетить”. Ми ледь встигали їх обробляти – менеджерів ще не було, цим займалася я з подругою», – розповідає Шушан.

«У мене потім запитували, скільки ми заплатили Лєрі Бородіній, щоб вона зробила пост про невідомий готель, – продовжує маркетинг-директорка, – я відповідала: чесно кажучи, вона нам заплатила – за номер. Для нас її візит став великим трампліном». Шушан додає, що перші два роки існування Dereville вони не користувалися таргетованою рекламою, але водночас номери готелю були заброньовані на три місяці вперед – люди дізнавалися про Dereville зі сторіз гостей.

Як Dereville став місцем перезавантаження

«Коли ми вирішили відкривати заміський комплекс, у мене була ідея назвати його “Межиріччя”. Але Шуша сказала: “Тату, ні. Не займайся цим, будь ласка. Наймемо для цього професійну команду” і незабаром ми познайомилися з Владом», – розповідає Айк. Владислав Литвиненко – бренд-стратег із творчої команди Pongo. Саме вона розробляла концепцію Dereville як «місця перезавантаження», створювала айдентику і працювала над сайтом.

До ідеї прийшли не одразу. «У 2020 році заміський відпочинок здебільшого асоціювався з дискотекою та шашликами. На першій зустрічі з Владом ми так і сказали: хочемо, щоб усім було весело. Зробимо боулінг, дитячі кімнати, гірки, музику тощо», – розповідає маркетинг-директорка. Але у відповідь Владислав запитав: «А що ви отримуєте в цьому місці?». Шушан із батьком розповіли, що їхня сім’я приїжджає в екопарк послухати тишу, від усього відпочити та перезавантажитися. «І Влад сказав: значить, це і будемо робити», – згадує Шушан.

«Айк запросив нашу команду в Dereville. Тоді це ще була дача. Повіз на екскурсію в парк і ми зрозуміли, що ще не бачили в Україні такого заповідника. – Розповідає Влад, – Айк так спокійно, буденно говорив: там зараз побіжать плямисті олені, тут лось, тут косулі… А для нас це було щось неймовірне й потрібно було передати цю емоцію через бренд». Владислав додає, що заміські готелі часто обіцяють тишу, єднання з природою, а там виявляється гамірно і людно. «І що ми тоді зробили? Пообіцяли те, що насправді давали», – пояснює він успіх Dereville.

Dereville в деталях

«Користуючись концепцією, яку розробив Влад із командою, ми стали створювати нові сенси. А потім це почали робити й самі гості», – ділиться Шушан. Наприклад, у номерах на гостей чекає спеціальний блокнот. Там є сторінка з афірмаціями, сторінка, щоб написати свої цілі та чек-лист – що потрібно зробити в Dereville.

Це ідея однієї з гостей. «На своїй Instаgram-сторінці дівчина опублікувала цілий сторітел про те, які пункти потрібно виконати в Dereville. Нам дуже сподобалася ця ідея. Вона дозволила її використати в блокнотах, а ми подарували їй сертифікат на проживання», – розповідає маркетинг-директорка. Там є такі завдання як розпакувати горішки, випити дріп-каву, знайти Рому, сфотографуватися з ним та інші.

«Одного разу до тата підійшов гість, який хотів виконати чек-лист, і запитав: “Вибачте, а ви Рома?” А Рома… це наш буйвол», – зі сміхом згадує Шушан.

У Dereville є і своя знаменитість – мисливська такса Боня. Гості прозвали її місцевим талісманом, але часто помилково думають, що вона чекає цуценят. «Вона у нас вгодована дама, – каже Шушан, – Боня завжди лежить, а якщо не лежить – їсть. Вона підкорює серця. Одного разу гостя хотіла погуляти в лісі, але боялася заблукати. Тато звернувся до Боні: “Супроводь нашу гостю”. Вони пішли гуляти разом, і собака привела її назад у готель». У Dereville навіть продається м’яка іграшка у формі Боні, для дітей є стаканчики з її зображенням, а в Telegram – стікерпак.

Цього року на території екопарку відкрили кемпінг. І там теж продумана кожна дрібниця – гостю ні про що не потрібно думати. В палатках є навіть книжки та настільні ігри. А їжу доставляють у плетених кошиках так, щоб гостю не потрібно було ні з ким контактувати й переривати свій ретрит.

Усіма деталями, які запам’ятовуються гостям, опікується Шушан. Вона надає їм великого значення: «Це прояв гостинності. Коли ми робимо гостям невеликі подарунки, як от горішки зі згущеним молоком у номері, це викликає в них дитячу радість. Такі дрібниці створюють wow-ефект». Придумуючи нові деталі для Dereville, Шушан, за її словами, орієнтується на власний «сертифікат внутрішньої якості»: «Коли ти знаєш, що можеш зробити дуже добре і на менше не погоджуєшся».

Ще одне джерело вражень у Dereville – домашнє вино, яке робить Айк. «У 2010 році тесть вирішив навчити мене виноробства. Я погодився, бо після його вина не болить голова, на відміну від фабричного», – розповідає Айк. Але Шушан, звертаючись до батька, з усмішкою коригує його історію: «Ти погодився, бо він сказав, що його вино найсмачніше, а ти хотів довести, що твоє».

Зараз у Dereville роблять кілька тонн вина щороку. Тут є винна кімната та спеціальна холодильна камера. «Це вино живе, не пастеризоване, там немає консервантів – тільки виноград», – пояснює Айк.

Як у Dereville працюють із командою

На запитання, що допомогло сформувати професійну і згуртовану команду, Шушан відповідає, що в Dereville насамперед дивляться на софт-скіли. «У нас було кілька кейсів, коли ми вибирали за хард-скілами, але цей підхід зазнав невдачі. Наш бізнес молодий, він розвивається, а разом із ним і команда. Тому ми без проблем приймаємо людей без досвіду в готельній сфері та всьому їх навчаємо», – пояснює Шушан. У команді Dereville зараз 50 людей.

Вона додає, що Айк вкладає в команду багато енергії та ресурсів: «Він знає мрії та цілі практично кожного члена своєї команди. Їхні проблеми, переживання. У нас у сім’ї троє дітей і мама іноді каже: “Ти своїми дітьми так не займався”. А тато відповідає: “Це теж мої діти”».

У Dereville також працює і син Айка, він відповідає за закупівлі. Для сім’ї Памбухчян Dereville більше, ніж бізнес, тож і вкладаються вони в нього з великою самовіддачею. Але у цього є й інший бік: «Бізнес має працювати так, що навіть якщо хтось із команди піде, він залишиться таким самим. У нас це до кінця не вийде, тому що Dereville – частина нас», – каже Шушан.

Повернення до роботи після початку вторгнення

«Я довго не вірив у те, що почнеться повномасштабна війна», – каже Айк, згадуючи 24 лютого 2022 року. Того дня він разом із Шушан був у Dereville. Незабаром команда комплексу почала готувати для артилеристів, передавала продукти в територіальну громаду і сусідні села. «У лютому в готелі мало відбутися весілля, і в нас якраз була велика закупівля, вона допомогла підтримати місцевих жителів», – розповідає Шушан.

Dereville не працював майже два місяці. «Ми відкрили готель 24 квітня 2022 року. – згадує Айк. – Перший час довелося працювати в мінус і тільки через пів року вдалося вийти в нуль».

У 2021 році в Dereville почали будувати новий корпус на 14 номерів. Після початку повномасштабної війни будівництво довелося надовго заморозити. «Ми відновили його тільки влітку 2024 року. Мені знову сказали, що це божевільне рішення. Але, чесно кажучи, бездіяльне споглядання недобудови забирало в мене значно більше енергії, ніж будівництво», – каже Айк.

6 номерів у новому корпусі повністю інклюзивні, ще 2 команда Dereville реконструює під потреби маломобільних груп населення. Їх переробляють згідно з рекомендаціями пацієнтів Superhumans Center, які, на прохання Шушан, приїжджали перевірити доступність готелю. «Вони відзначили, що Dereville вже достатньо зручний для маломобільних груп населення, але ми продовжуємо вдосконалюватися», – каже Шушан.

Dereville співпрацює з Чернігівською цивільно-військовою адміністрацією і приймає у себе демобілізованих військових, які проходять реабілітацію. «Вони приїжджають сюди з психологами, ми проводимо екскурсії екопарком, надаємо номери», – ділиться Шушан.

Минулого року, протягом трьох місяців, у Dereville приїжджали відпочивати підопічні благодійного фонду «Діти Героїв». Dereville передав фонду 300 тис. грн, які зібрали, відраховуючи відсоток заробітку від екскурсій і за підтримки підписників.

Що надихає в Dereville

На питання, що найбільше надихає в Dereville, Айк не замислюючись відповідає: «Емоції гостей. Такого немає в жодному іншому моєму бізнесі». Шушан погоджується з цією думкою і додає, що цінує Dereville за можливість працювати з родиною. «Це великий привілей, – пояснює вона, – тому що я маю можливість реалізовувати практично всі мої ідеї. Це дає можливість розкривати бізнес з різних сторін».

Вона зізнається, що трохи заздрить гостям Dereville, бо сама не може пережити там цей досвід. «Але, спостерігаючи за гостями, я розумію, що вони відчувають, і це дуже надихає», – каже маркетинг-директорка.

Коли мова заходить про складнощі в бізнесі, Шушан каже, що «складно іноді засмучувати тата, не виконувати завдання так, як вони мають бути виконані, але це – точки зростання». А ось для Айка немає розуміння «складнощів»: «У мене є “треба” чи “не треба”, “хочу” чи “не хочу”. Є завдання, треба вирішити. Важко – це коли тобі лінь, а коли лінь – це вже погано».