«Що за показова страта на співбесіді?». В LinkedIn обговорюють неприємні та дивні випадки під час пошуку роботи

Ні для кого не секрет, що люди використовують професійні соцмережі не тільки для пошуку роботи або корисних контактів, а й для того, аби ділитися досвідом. І такі дописи часто стають початком доволі цікавих обговорень. Junior PM Павло Бондарчук днями розповів у LinkedIn про дивні та неприємні співбесіди як невіддільну частину пошуку роботи. Редакція MC.today переказує подробиці.

Автор поділився одразу двома історіями. Як і в дописі, розпочнемо з неприємної. Ще молодим фахівцем він проходив співбесіду на посаду лідогенератора. На зустрічі були присутні CEO компанії та одразу кілька менеджерів різних напрямків. 

Спершу директор влаштував щось на кшталт оглядин, назвав автора «робочим коником» та припустив, що він не лінуватиметься на посаді. Далі під час розмови він запитав про зарплатні очікування кандидата. Павло назвав суму, яку роботодавець зазначав у описі вакансії. Відповідь директора була доволі неприємною: «Розумієш, коли ти приходиш на ринок за фруктами, там є різні. Є гарні, є гнилі. Мені особисто зрозуміло, який ти фрукт. Що ти хочеш, якщо нічого не вмієш?».

«Ясно, що я нічого не вмів, але куди ви дивились, коли те резюме розглядали? Що за показова страта на співбесіді?», – прокоментував ситуацію Павло Бондарчук.

Друга історія видалась автору дивною. Цього разу рекрутерка під час телефонного інтерв’ю на закономірне питання щодо зарплати відповіла, що роботодавець не любить обговорювати такі речі. Усі деталі, які вдалося з’ясувати, це «маленька ставка і великі проценти». Як виявилося, компанія не пропонувала й додаткових бонусів на кшталт корпоративних мовних курсів. На завершення рекрутерка дала автору зрозуміти, що йому краще було шукати умови, на які ві розраховував, деінде. Це дійсно доволі дивний підхід до спілкування з кандидатами.

Допис жваво коментували. Якщо ви також бажаєте поділитися своїм досвідом або долучитися до обговорення, просто перейдіть до публікації автора за посиланням у першому абзаці.

«Якщо ви декларуєте, що збираєтеся навчати людину, то навіщо серйозний технічний тест? Так і скажіть, що шукаєте джуна або трейні. А потім рекрутерка говорить щось про те, що я маю приносити користь. Ні, я дожив до сорока з гаком років і все ще думаю, що головне для компанії – платити мені за гарні очі», – написав Android Developer Олексій Шамарін.

«А в мене був такий випадок, що я йшла подаватися на одну посаду, а виявилося, що мені збиралися запропонувати працювати з холодними дзвінками. І якась захрипла дама сказала мені, що їй треба спершу подивитися, що я можу, а вже потім говорити про зарплату», – поділилася спогадом UI/UX Designer Марина Тройченко.

«У мене якось запитали, скільки мені років. А потім сказали щось типу “Ну, ви ж бачите, у нас тут усі молоді”. Що?», – розповіла QA Engineer Анна Кубракова.

«Декілька років тому мені запропонували влаштуватися в мовну школу адміністратором. Співбесіду, IQ-тест і частину навчання я пройшла. А потім виявилося, що основне завдання адміністратора – принижувати дітей перед їхніми батьками й таким чином змушувати купувати більше курсів», – пригадала Web Designer Оксана Ботвінцева.

Нагадаємо, редакція MC.today раніше переповідала історії з професійного життя, якими люди ділилися в LinkedIn. Наприклад, Павло Клочко писав про те, що компанії не хочуть навчати співробітників. Тестувальник Олександр Москаленко розповідав про досвід спілкування з рекрутерами. Інженер із ніком Piotr Ż. скаржився на безробіття, а його розкритикували.