Андрій Федорів

Ярослава Гресь не боїться відрізнятися і руйнувати стереотипи: будує бізнес разом з рідним братом, поєднує свою справу з вихованням чотирьох дітей, а роботою в агентстві Gres Todorchuk доводить: проєкти «про добро» теж приносять гроші. Ukraine WOW, Парк корупції, Музей новин, виставку до 35-річчя Чорнобильської катастрофи побачили тисячі українців. Ми зустрічаємося з Ярославою у Brocard Niche Bar: тут свіжо і немає різких запахів, як у звичайних магазинах парфумерії. Багато дзеркал, стіни глибокого сірого кольору, зал на дві частини ділить барна стійка. Ярослава сідає навпроти, їй пропонують чорний чай з лимоном. У партнерському матеріалі МС.today з Brocard Niche Bar вона розповість про рішення, які приймала в житті та бізнесі, а потім ми виберемо для неї такий самий сміливий аромат. 1Про бізнес із рідним братом Ярославо, ви працюєте разом з рідним братом Олександром Тодорчуком уже 11 років, хоча в Україні заведено вважати, що з родичами краще не працювати. Розкажіть про ваші стосунки, якими вони були в дитинстві? У дитинстві, як і всі нормальні діти, ми билися, мирилися і з завидною періодичністю мріяли скоріше одне одного позбутися. У 19 років я поїхала з рідного дому, а за три роки ми почали працювати разом і ось відтоді практично не розлучаємося. За роки спільного бізнесу у вас були складні періоди у взаєминах? Як вам вдалося їх подолати? Пару раз ми серйозно думали, що наші шляхи розійдуться. Але у грудні 2019 року відбувся переломний момент, після якого в наших відносинах запанувала абсолютна гармонія. Після сесій з коучем Дмитром Мельником ми вирішили поміняти ролі в агентстві – я пішла з позиції СЕО, а Саша взяв на себе операційну діяльність. Я ж змогла зосередитися на розвитку напряму experience (з англ. досвід, переживання. – Прим. ред) і підтвердити нашу участь у дуже великих проєктах, створення яких це маленьке життя. Які у вас зараз стосунки з братом? Вони будуються на великій взаємній повазі, зрозумілому поділі відповідальності й абсолютній довірі. Ми розуміємо, де чия територія, де поради є доречними, а де варто промовчати. На нарадах ми часто договорюємо думки одне за одним або пропонуємо якісь ідеї одночасно. Щастя – відчувати таку синергію. Спільна справа грає величезну роль у нашому житті, але ми обидва вміємо «перемикати» режим за обідом або чашкою чаю в офісі, коли хочемо поговорити про сім'ю, собак і літні подорожі. Які є плюси та мінуси у спільній роботі із братом? Головний плюс – довіра, а мінус – на партнера ніколи не поскаржишся мамі. 2 Довела: проєкти «про добро» теж приносять гроші Спочатку ви займалися просуванням найрізноманітніших проєктів, але 2015 року зосередилися тільки на культурних і соціальних. Чому? Таке рішення ми із Сашею прийняли після Революції гідності, але обидва переживали, що воно не спрацює – на той момент соціальні проєкти робили одиниці з великих компаній. Їм була абсолютно незрозумілою їхня цінність. Остаточне рішення прийшло після знайомства з моїм майбутнім чоловіком Андрієм Федорівим (маркетологом і засновником Fedoriv Group. – Прим. ред.). Буквально на першій зустрічі ми заговорили про агентство і він сказав, що ми просто зобов'язані зосередитися на тому, що в нас класно виходить, і «перестати робити всяке г**но». Ви працювали із прибутковими замовниками – забудовниками, банками. Скільки грошей ви втратили, коли відмовилися від колишніх проєктів? Не знаю, скільки втратили. Перший рік був дуже складним: наші гонорари за проєкт завдовжки в кілька місяців становили 20–60 тис. гривень. Мені було легше – побутові витрати взяв на себе Андрій. А ось братові довелося непросто: він витрачав накопичення, багато в чому собі відмовляв. При цьому зарплати співробітникам ми завжди платили вчасно, залишаючи гроші для себе за залишковим принципом. Ми намагалися переконати ринок, що без соціальних проєктів не обійдеться жоден гідний бізнес. І в результаті титанічні зусилля, які ми прикладали, спрацювали. Як це відбулося? До 2017 року ми вже провели в Києві гастрономічний фестиваль «Велике грузинське застілля» – за два дні його відвідали 46 тис. осіб, зняли зоряний проєкт «Щирі» для ТЦ «Домосфера». Але поворотною точкою, думаю, став усе-таки Музей новин для «1+1» у березні 2017-го. Інтерактивна виставка до 20-річчя ТСН зібрала в «Мистецькому арсеналі» майже 100 тис. осіб усього за три тижні. 3 Ми не боїмося «закритих» тем і неоднозначних проєктів Ярослава, як ви ставитеся до критики ваших проєктів? Навіть про улюблену українцями виставку Ukraine WOW у соцмережах хтось писав, що на витрачені «Укрзалізницею» 5 млн грн можна було б оновити склади або підвищити зарплати співробітникам. Ukraine WOW стала найбільш відвідуваною за всю історію України – на неї прийшли 335 тис. осіб, і 98% відгуків були позитивними. Хоча організатором виступала «Укрзалізниця», до якої резонно багато претензій. Але раніше компанія відзначала День залізничника закритими тусовками, кошториси яких теж викликали бурю емоцій. А 2019-го вони прийшли до нас, щоб замість закритої вечірки для своїх зробити виставку для всієї країни – і це круто. З яким би проєктом ми не працювали – Парком корупції, виставкою про Чорнобиль чи Ukraine WOW, ми розуміємо, що завжди будуть незадоволені. Не схвалять концепцію, глибину висловлювання, обраних героїв або подачу. Усім подобатися неможливо. Ми у Gres Todorchuk завжди приймаємо конструктивну критику і дякуємо за неї, вона є корисною і допомагає нам ставати кращими. Але в цілому ми відчуваємо величезну підтримку, любов та увагу аудиторії. Ми знаємо, що на нові проєкти чекають і вони є потрібними. Ще один проєкт Gres Todorchuk на складну для українців тему – Парк корупції. Чому вам важливо було його зробити? Корупція – наша ракова пухлина, і ми до неї вже звикли. Вона як включене радіо – на тлі щось звучить, але ніхто не прислухається, що саме. Вісім тематичних залів парку розповідали історію корупції, показували, як крадуть мільярди гривень і як борються із цим, давали можливість побувати на тренуванні спецзагону НАБУ і провести віртуальний обшук у корупціонера. Парк, створений для Антикорупційної ініціативи Європейського Союзу в Україні, повинен був посилити роботу, яку вже багато років проводять антикорупційні органи, громадські об'єднання, журналісти-розслідувачі – усі, хто присвятив своє життя боротьбі з корупцією. 4 Поєдную бізнес і велику сім'ю У нашій країні заведено вважати, що жінка не може поєднувати сім'ю та успішну кар'єру – зазвичай українки вибирають щось одне. Ви ж знову руйнуєте стереотипи: виховуєте чотирьох дітей і керуєте агентством. Ви навіть у декрет йшли всього на пару місяців. Чому вам важливо завжди працювати? Коли ми познайомилися з Андрієм, він сказав мені: «Ти можеш більше ніколи не працювати. Відпочивай і отримуй задоволення від життя». І цілі три місяці я намагалася, поки не зрозуміла: задоволення я отримую, коли працюю. Я закохана в нашу спільну із Сашком справу, у команду, проєкти. Ще я дуже ціную незалежність. Мені подобається, що я можу дарувати чоловікові дорогі подарунки або купити поїздку до Венеції для нас із Дашею та Юлею (Даша Любимова – операційна директорка Gres Todorchuk, Юлія Соловей – керівниця відділу Experience Projects. – Прим. ред.) та розділити із близькими людьми враження від бієнале сучасного мистецтва. Чи буває таке, що ви просто розривається і не знаєте, за що хапатися? У нас велика сім'я, четверо дітей і пес – це справжня божевільня. Одночасно в Ярусі може бути вступ в англійську артшколу, у Іванки – стоматологічна операція під наркозом, Лука з'їсть паковання тик-така і коробку цукерок, а Катя терміново захоче проколоти вухо. Трапляються різні – веселі, а іноді не дуже – історії. То я забула про костюми на Гелловін – і ми їх робимо вранці з підручних засобів, то запізнилися вигуляти Лео – і він із сумом і німим докором в очах напісяв на килим у центрі вітальні. Пережити це можна, тільки якщо ставитися до всього з гумором і не плекати в собі почуття провини. Як вам вдається залишатися позитивною та енергійною Справлятися з дітьми мені дуже допомагають бабусі та няня. А щоб перемикнутися, я приїжджаю на дачу: з одного боку – ліс, з іншого – річка. Гуляю, слухаю тишу і видихаю. Ще я намагаюся примиритися зі своєю неідеальністю. Приймаю, що я неідеальна мама, дружина, дочка, сестра, хазяйка бордер-коллі, власниця агентства – неідеальна людина. Я не все встигну, не все зможу, не всі мої рішення будуть правильними. Але я дуже стараюся робити речі, якими можуть пишатися мої діти. 5 Вибираю особливі аромати Ярославо, у житті та в бізнесі ви не боїтеся незвичайних рішень. А що з парфумерією: які запахи ви любите? Легкі. Я не люблю відчувати на собі парфумерний запах. Якщо таке трапляється, то можу повернутися додому і перевдягнутися. Порадьте, що потрібно враховувати при виборі нішевого аромату? Нішева парфумерія – це окремий всесвіт. Щоб вибрати такий аромат, потрібно приділити час. Інакше ризикуєш купити «щось цитрусове», а вже вдома виявити, що чомусь пахнеш як булка з корицею. Крім того, ніс недосвідченої людини не витримає більше ніж п'ять запахів. Далі тільки головний біль і хаос із ароматів. Цього я найбільше боялася, але завдяки нішевим експертам Brocard Niche Bar вийшло зовсім по-іншому. Які у вас враження від підбирання аромату? Я зрозуміла, що у виборі нішевої парфумерії головне – розмова. Коли ми тільки прийшли у Brocard Niche Bar, нішеві експерти не дарма розпитали мене про характер, стиль життя та незначні, на перший погляд, дрібниці. Потім як за помахом чарівної палички вони поставили переді мною три аромати: усі відбивали мене. Costiera від італійського парфумерного будинку Gritti – дуже свіжий, практично непомітний на шкірі, його я відчула лише за пів години. Другий – Pomelo Sorrento, також від Gritti, набагато яскравіший, у ньому багато лимона. А третій, Zarkoperfume Cloud Collection No 3 – як зелений луг. Перший аромат здався мені найближчим. Він легкий і пахне морем, а легкість у всьому – моя велика мрія. Разом з нішевими експертами у Brocard Niche Bar мможна підібрати аромат під найнезвичайніший запит. Парфум може складатися із 200 компонентів, а може з одного, йому може бути п'ять років, а може бути 180. Але в кожного буде своя історія створення і флакон, схожий скоріше на витвір мистецтва. Такі аромати підійдуть лише тим, хто, як і Ярослава, не боїться виділятися і діяти на власний розсуд. Фотограф: Володимир Герасимов