глэмпинг

Попри виклики повномасштабного вторгнення, кількість глемпінг-містечок в Україні зростає. Більш як половина успіху такого проєкту – це про вдало вибрану локацію. Поділюся досвідом пошуку ділянок для трьох власних містечок та розкажу, чому це навчило. Глобальні тренди глемпінг-бізнесу і наші власні дослідження досвіду українських туристів свідчать, що вибір локації, якою хочеться милуватися, – найважливіший складник успіху, проте не єдиний. Українським підприємцям неймовірно пощастило, адже вибір красивих місць у нас просто величезний. Та часто справжні природні перлини, де очі насолоджуються краєвидом, а рівень стресу знижується, залишаються невідомими. Коли кілька років тому ми вирішили, що окрім виробництва наметів і меблів для глемпінгу хочемо й самі відкрити власну мережу глемпінгів, об’їздили близько 50 перспективних ділянок по всій Україні і знайшли величезну кількість нереально красивих локацій, про які не чули. Тож перше і головне, що робить ділянку перспективною для майбутнього глемпінгу – це краєвид. Але з ним у «комплекті» мають йти доволі приземлені побутові складники. Краєвид вирішує… не все Коли ми захоплювалися і надихалися красою локації, приходив час для оцінки її відповідності таким параметрам. Електрика Від цього великою мірою залежало, що ми зможемо побудувати. Пощастило – це коли можна провести електрику до глемпінг-містечка за адекватні гроші. Тоді можна робити, що завгодно, хоч відкрити ресторан чи спа. Але типовіша картина для красивих усамітнених локацій – це коли поруч нічого немає. І єдиною опцією залишаються сонячні панелі або інші джерела відновлюваної енергії. Звісно, можна поставити і генератор, але це не дуже глемпінгова історія, бо він створює багато шуму, м’яко кажучи, пахне не дуже, та аж ніяк не належить до екологічних ініціатив. Дорога Важливо продумати, як гості діставатимуться в глемпінг. Якщо нормальної дороги немає, можна самим вкластися в облаштування хоч якихось під’їзних шляхів або побудувати віддалений паркінг та продумати трансфер. Але тоді готуйтесь до невдоволених гостей, адже у глемпінг люди їдуть з речами, продуктами тощо, і перспектива перекладати це все навряд чи потішить. Віддаленість від «цивілізації» Люди їдуть відпочити від міст, а нам необхідно мати хоч якусь звичну інфраструктуру поруч. Це про прості речі, як-от пральні, кейтеринг, супермаркети, адже що далі від міст розташовано проєкт, то більші складські запаси мають бути на локації. А ще про організацію невідкладної медичної допомоги, яку треба продумати заздалегідь. «Prozori Бакота» – перший досвід глемпінгу у нацпарку Коли ми потрапили до одного з семи природних див України, дуже захотіли відкрити містечко саме тут. Один з найзахопливіших краєвидів нашої країни, густий ліс, мальовничі скелі, чиста річка у поєднанні з м’яким теплим мікрокліматом, купою туристичних магнітів поруч та практично відсутніми варіантами розміщення – все це робило локацію неймовірно перспективною. Але територія належить до національного природного парку: будувати капітальні споруди тут не можна, а до нас і глемпінги у таких місцях ніхто не відкривав. Поки розібралися в усіх деталях, минуло 4 роки, та ми отримали офіційний дозвіл будувати глемпінг, за що я дуже вдячний директору Національного природного парку «Подільські Товтри» Руслану Якубашу. І почались питання. Протягнути в глемпінг електрику було не те щоб неможливо, але нерентабельно. Нам нарахували 4 000 000 грн за прокладку 2 км кабелю, і це зрізало б величезний шмат стартових інвестицій. Тому ми вибрали сонячні панелі: це екологічно, в дусі глемпінгу, доволі швидко окуповується, адже ми тепер самі виробляли зелену енергію, жодного шуму чи неприємного запаху. Та є «але»: 2-3 похмурі дні – і глемпінг може лишитися без енергопостачання, тому генератор нам теж згодом довелось придбати як запасний варіант. З інтернетом повторилась така ж історія. У віддаленій Бакоті не було гарного покриття від мобільних операторів, достатнього для надання сервісу гостям, тому ми придбали Starlink. Все чудово працює, та у похмурий день інтернет-з’єднання може просто зникнути. Поруч з глемпінгом розташоване лише малесеньке село, де неможливо організувати ані прання білизни, ані приготування їжі чи якісь інші сервіси на замовлення. Щоб розв'язати, наприклад, проблему з пранням, ми домовились з пральнею аж у Кам’янці-Подільському, що у 60 км від містечка, адже там нам змогли забезпечити потрібний рівень якості. Зрештою розташування наших глемпів прямісінько на березі Дністра посеред лісу компенсувало всі ті складнощі. Гості можуть милуватися Бакотською затокою просто з ліжка, насолоджуватися тишею національного парку та контактом з недоторканою природою, а задля цього готові змиритися з самостійним приготуванням їжі, можливими перебоями з інтернетом тощо. «Prozori Тилігул» – як на морі, тільки безпечніше Про піщану косу на Тилігульському лимані ніхто з нашої команди раніше не знав. А побачили ми це дивовижне місце, коли отримали запит від місцевого підприємця з «Тилігул Клаб», який вже почав розвивати локацію – провів електрику і організував водовідведення, запустив пляж, декілька кафе, кайт-школу і прокат водного транспорту. Але от спинитися на ніч на косі можна було хіба що зі своїм наметом. Однієї поїздки на Тилігул вистачило, щоб зрозуміти, що локація нам підходить. Тут, у величезному ландшафтному парку, вода солона як у морі, сильні вітри роблять місце ідеальним для кайт-серфінгу, а якщо пощастить, можна навіть побачити рожевих фламінго. Тож ми вирішили не просто продати намети, а стати партнерами з «Тилігул Клаб» і відкрити другий глемпінг Prozori. Тут є і красивий краєвид та настрій морської пригоди з пляжними вечірками й справді солоною водою – поки купатись в морі небезпечно і заборонено законом, на лимані можна отримати практично такий самий досвід. Наші партнери з «Тилігул Клаб» облаштували тут кафе, розважальні зони та проклали електропостачання. І, що дуже важливо для локації у природоохоронній зоні, організували водовідведення за нормами ландшафтного парку, встановили душові та туалети. Пляж, ресторани, кайт-спот і кайт-школа вже зробили це місце доволі популярним серед місцевих туристів, що теж було великим «плюсом». Найближче велике місто Коблево розташувалось у 15 км від «Прозорі Тилігул». Тут ми домовились про прання білизни, замовляємо товари у супермаркетах, поповнюємо складські запаси. Це чудовий приклад проєкту у віддаленні від міст, який став успішним завдяки співпраці небайдужих підприємців, та має величезний потенціал і попит у туристів. «Prozori Добропарк» – відновлення глемпінгу у парку До повномасштабного вторгнення, у ландшафтному парку родини Добруцьких вже працював глемпінг з нашими наметами. Але у перші місяці війни парк зазнав численних обстрілів, глемпінг було понівечено. Поки власники парку вкладали усі зусилля у відновлення та розвиток дивовижної локації, ми вирішили інвестувати у відкриття нового містечка під власним брендом. Великий плюс – розташування за 30 хвилин їзди від Києва, гостям легко дістатися хоч на авто, хоч громадським транспортом, а ми можемо замовляти доставку чи самі їздити на закупівлі до безлічі найближчих супермаркетів. Тут вже є повноцінна електрика, водопостачання, душові і туалети, а ще організовано різноманітні розваги: озеро з чистим дном, охайний пляж, басейн та ресторан наших партнерів, атракціони, фуд-корт, красиві фотозони. І, звісно, у Добропарку вже є власний величезний туристичний потік, хоча і не завжди орієнтований на глемпінг. Prozori нові, регіон вже звичний Наша четверта локація ще на стадії планування та має відкритись на Бакоті, на протилежному березі Дністра. Чи не будемо конкурувати зі своїм же першим проєктом? Аж ніяк. Ми побачили великий попит у туристів на відпочинок на Бакотській затоці, і отримали пропозицію від нашого партнера відкрити локацію на винограднику. Захопливий краєвид Бакоти, як з оглядового майданчика, десять хвилин пішки для пляжу, крафтова виноробня поруч у поєднанні з суперякісними варіантами розміщення з кондиціонерами та санвузлами в кожному глемпі робить цей проєкт перспективним. Тож маю надії розповісти про нього більше вже у 2025.

глэмпинг

Ідеальне місце для глемпінгу – як ми шукали «ті самі» локації та чому це нас навчило