іноземні працівники – останні статті та новини

Знайти фінансування, закупити обладнання та погодити проєкт недостатньо, якщо немає людей, які його реалізують. Україні потрібно готуватися до кадрових потреб відбудови вже зараз: повертати громадян, допомагати їм опановувати професії та визначати, де знадобляться працівники з-за кордону. Про це президент Конфедерації роботодавців України Олексій Мірошниченко написав в ексклюзивній колонці для 24 Каналу. Головне Мірошниченко вважає, що кадрові потреби відбудови можуть перевищити можливості українського ринку праці. Першочерговими він називає повернення українців, професійне навчання та залучення людей, які сьогодні не працюють. Іноземних працівників пропонує залучати під конкретні потреби, які не вдасться закрити внутрішніми ресурсами. Єдиний дозвіл на проживання та працевлаштування має спростити процедури, але сам собою не розв’яже кадрової проблеми. Залучення іноземців, наголошує автор, має супроводжуватися захистом трудових прав і запобіганням заниженню зарплат. Чому відбудова може зіткнутися з браком людей Війна змінила і кількість доступних працівників, і географію їхнього проживання. Вимушена міграція, мобілізація, старіння населення та нерівномірний розподіл фахівців між регіонами й галузями впливатимуть на економіку ще тривалий час, зазначає Мірошниченко. У колонці він наводить орієнтовні оцінки: близько 28,9 млн населення та приблизно 11,5 млн зайнятих. Це наведені автором оцінки, які не слід сприймати як результати нового перепису. Працівники потрібні будуть будівництву, енергетиці, промисловості, транспорту, агросектору й житлово-комунальному господарству. При цьому відновлення зруйнованих об’єктів відбуватиметься одночасно з роботою чинних підприємств, запуском нових виробництв і модернізацією. «Працівників же не можна просто замовити разом із будівельними матеріалами чи виробничими лініями. Їх потрібно готувати, навчати, повертати на ринок праці та створювати умови для їхньої роботи», — пише Мірошниченко. Кого роботодавці пропонують залучати насамперед Позиція Конфедерації роботодавців України, яку викладає автор, — спочатку максимально використати можливості працевлаштування українців. Для цього він пропонує працювати одразу в кількох напрямах: створювати умови для повернення громадян з-за кордону; допомагати виходити на ринок праці людям, які зараз не працюють; розвивати профорієнтацію та професійну перепідготовку; адаптувати навчання для опанування жінками нових професій; забезпечувати можливості працевлаштування ветеранів і людей з інвалідністю; залучати працівників старшого віку. Окремим завданням Мірошниченко називає скорочення неформальної зайнятості. За його оцінкою, «тіньовий» ринок праці вже дорівнює майже третині офіційно працевлаштованих. Водночас автор застерігає: навіть активне використання внутрішніх можливостей не гарантує, що всі потреби економіки будуть закриті. Частина громадян може не повернутися, а демографічні зміни неможливо швидко розвернути. Читайте також: Кожне четверте резюме від кандидатів 45+: що дослідження robota.ua говорить про ринок праці Що пропонують змінити для працевлаштування іноземців У колонці йдеться про урядовий законопроєкт, який передбачає єдину процедуру оформлення права на тимчасове проживання та працевлаштування — Single Permit. За описаною автором нинішньою процедурою, дозвіл на працю та посвідку на тимчасове проживання оформлюють окремо через службу зайнятості й Державну міграційну службу. Пропозицію запровадити єдиний дозвіл також описує парламентський Комітет з питань освіти, науки та інновацій у повідомленні про засідання 11 листопада. Ідеться про законодавчу ініціативу, а не про вже запущену універсальну процедуру. Мірошниченко підтримує спрощення оформлення документів, але вважає його лише частиною необхідних змін. Країні потрібне розуміння, скільки саме працівників, яких професій і в яких регіонах бракуватиме. На яких умовах пропонують залучати працівників з-за кордону Автор виступає за організований найм під конкретні проєкти й підтверджені потреби роботодавців. «Іноземна робоча сила має доповнювати національний ринок праці, а не конкурувати з українцями за робочі місця там, де є можливість працевлаштувати громадян України», — наголошує Мірошниченко. У запропонованій ним моделі мають бути визначені професії, кваліфікації, галузі та регіони, де внутрішніх ресурсів об’єктивно недостатньо. Також він називає необхідними конкретні строки контрактів і перебування, безпекові перевірки, дотримання українського законодавства та гарантії повернення після завершення контрактів. Для великих інфраструктурних і виробничих проєктів автор пропонує передбачити залучення груп працівників зі збереженням індивідуальних перевірок. Для цього, на його думку, знадобляться домовленості з країнами походження щодо рекрутингу, підтвердження кваліфікацій і соціального захисту. Окремо він звертає увагу на правову й мовну адаптацію та запобігання використанню працевлаштування в Україні як способу нелегального потрапляння до ЄС. Чому це не повинно призвести до зниження зарплат Мірошниченко наголошує: організація найму має захищати людей від недобросовісних посередників, експлуатації та примусової праці. «Іноземні працівники повинні мати належні трудові права та соціальні гарантії, щоб унеможливити демпінг заробітних плат на ринку», — зазначає він. Для українського працівника це принципове питання: залучення додаткових людей не повинно використовуватися для погіршення умов зайнятості чи зниження стандартів оплати. Цифровізацію підтвердження кваліфікацій іноземців та осіб без громадянства автор також пропонує оцінювати за практичним результатом: чи вдалося підприємствам знайти потрібних фахівців і працевлаштувати їх без створення безпекових ризиків. Читайте також: У будівництві — близько 150 тис. вакансій: кого ще шукають роботодавці в 2026 Якого плану, на думку роботодавців, бракує Україні Конфедерація пропонує розробити комплексну програму забезпечення економіки працівниками. До роботи над нею Мірошниченко закликає залучити уряд, роботодавців, галузеві асоціації та експертів. Послідовність він бачить такою: повернення українців, залучення внутрішніх трудових ресурсів, навчання, підвищення продуктивності та технологічна модернізація. Після цього — визначення залишкової потреби й організований найм іноземців. Автор вважає, що відкладати цю дискусію до завершення війни ризиковано: підготовка фахівців і створення системи їхнього залучення потребують часу. «Україна конкуруватиме за інвестиції, технології та ринки. Але вона також конкуруватиме за людей», — підсумовує Мірошниченко.